Чи можна лінк або посилання в інтернеті називати «покликанням»? Пояснення мовознавиці

Філологиня Ольга Васильєва пояснила, чи правильно й варто вживати слово «покликання» у значенні «посилання». Про це йдеться у рубриці «Главкома» «Мовне питання».

«В українській мові є дієслово «покликáтися», яке означає вказувати на кого-, що-небудь для підтвердження чогось (синонім до «посилатися»). Від цього дієслова утворили неологізм «покликáння», яким тепер закликають називати лінк (адресу мережевого інформаційного ресурсу у форматі URL). Утім, тлумачний словник фіксує це слово з наголосом на другому складі, й означає воно внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії; життєве призначення. А слова «покликáння» у словниках немає», – зазначає Ольга Васильєва.

Вона додає, що кожен вирішує для себе самостійно вживати це слово у значенні посилання на сайт або витяг із тексту чи ні.

«Я не вживаю, бо не люблю небажаної омонімії. Якщо в усному мовленні омографи «покли́кання» і «покликáння» можна розрізнити за наголосом, то на письмі багатозначності не уникнути», – пояснює мовознавиця.

Також філологиня зазначає, що слово «покликання» у значенні «посилання на когось/щось» зафіксоване тільки у словнику Ізюмова та словнику Дорошенка, Станиславського, Страшкевича (1930). У словнику Кримського і Єфремова форма з таким наголосом подана як синонім до «виголошування», «проголошення», а також те саме, що «покли́кання». 

Також серед мовознавців спалахнула дискусія щодо правильного найменування жителів Сум. Приводом став офіційний лист директора Інституту української мови НАН України Павла Гриценка, в якому він підтвердив правильність форми «сумчани». Однак мовознавиця Ольга Васильєва підкреслила, що така назва суперечить усталеним нормам словотвору в українській мові.

Раніше Ольга Васильєва розповіла, як правильно передавати російські прізвища українською відповідно до чинного правопису. Мовознавиця наголосила, що її позиція така: все треба максимально українізувати. Як приклад, вона навела власне прізвище.