Спільна молитва Української і Московської церков у Чернігові. Представник УПЦ МП пояснює, як сталося «диво»

На Великдень, 20 квітня у Свято-Троїцькому соборі, що у Чернігові відбувся унікальний молебень. У храмі для спільного служіння і молитви за Україну зібралися представники всіх християнських конфесій.

На Великдень в одному храмі просили у Бога заступництва та миру для України священнослужителі:

• Православної церкви України (УПЦ/ПЦУ);
• Української православної церкви (Московського патріархату);
• Української греко-католицької церкви (УГКЦ);
• Римо-католицької церкви;
• Протестантської церкви «Спасіння».

Примітно, що подібний формат зустрічі представників різних церков для молитви був і минулого року. Але саме цього року подія набула великого резонансу. Напередодні «Главком» поспілкувався із учасником заходу, єпископом Чернігівським і Ніжинським Антонієм (Фірлеєм) з УПЦ/ПЦУ. Єпископ був небагатослівним: розповів, що представників різних церков під одним дахом «дух святий зібрав», однак відмовився ділитися подробицями цього «дива».

Учасником спільної молитви був і архієпископ Любецький, вікарій Чернігівської єпархії УПЦ МП (Церкви у єдності з Московським патріархатом) Никодим (Пустовгар). Участь служителів УПЦ МП у спільних з УПЦ/ПЦУ заходах – явище рідкісне. А тут ще й спільна молитва на таке велике свято як Великдень. Архієпископ Никодим зізнається, тепер в нього розривається телефон від дзвінків вірян. Бо дехто засуджує, а хтось підтримує його рішення. В інтерв’ю «Главкому» архієпископ розповів про ставлення його Церкви до такого вчинку, а також визнав, що нині віряни переймаються питанням дії нового релігійного закону, який дав 9 місяців для добровільного переходу релігійних громад, що перебувають у Московському патріархаті, до помісної церкви. Цей строк за кілька тижнів добіжить до кінця…

Архієпископ УПЦ МП Никодим: Більшість молодих архієреїв УПЦ МП і УПЦ/ПЦУ на периферії спілкуються між собою

фото: Московська церква в Україні

На Великдень сталася непересічна подія, у Чернігові відбувся спільний молебень представників кількох церков. Хто був ініціатор його проведення?

Та є люди, які це все зробили та і все. Не називатиму їх. Знаєте, зараз що я не скажу, все одно буде так, як не треба.

То скажіть, як усе було насправді, аби ніхто не додумував...

Я зразу сказав, що мені прилетить чи звідти, чи звідти. Так воно тепер і є. Бо з одного боку чую, що це плюс (участь у спільному молебні), з іншою, що це – мінус. Ми зібралися, почитали молитву за Україну. Кожен по черзі прочитав. Приклалися до мощей, поспілкувалися між собою.

А як так сталося, що світська влада не знала про проведення молебню?

Не знаю, я це не організовував. Мені сказали, чи я не проти (прийти)? Я відповів, що не проти, прийду, якщо покличете.  

Що для вас означало взяти участь у спільній молитві?

Приємно те, що нас (УПЦ МП) також позвали. Коли зараз у Чернігові створили свою Раду церков (за Розпорядженням начальника Чернігівської ОВА В'ячеслава Чауса 27 лютого 2025 року була створена обласна Рада Церков), то нас на її засідання жодного разу не кликали. Але знаю, що вони збираються, щось вирішують. А тут запросили, що ми теж люди, українці, можемо помолитися. Бо зараз ми як поза законом, нас ніде немає, нас нікуди не звуть.

Є реакція керівництва вашої Церкви на вашу участь у спільному молебні? Як митрополит Онуфрій поставився до такого вчинку?

Я взагалі не знаю, чи знає митрополит Онуфрій про мою участь у молебні. Він – людина не медійна, в інтернетах не сидить. У мене є тільки інформація про те, що батюшки спокійно до цього поставилися. Вони говорять так, як і я: якщо нас позвали, ми ж теж українці, теж можемо молитися. Тобто таку думку мою поділяють деякі, з ким я говорив.

А звідки ж тоді критика прилітає?

Ви знаєте, які люди в нас є. Навіть в одній церкві можуть стояти віряни, які можуть по-різному думати. А ти, Никодим, як хочеш, догоди усім.

А митрополит Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій (Полікопа) благословення давав на вашу участь у молебні, чи спілкувалися ви з ним з цього приводу?

Ні, не спілкувався.

Митрополит УПЦ МП Амвросій важко хворіє, майже не розмовляє

фото: Чернігівська і Новгород-Сіверська єпархія Московської церкви в Україні

Як його самопочуття?

Він дуже тяжкий, дуже хворий – лежить, навіть не має сил розмовляти. Він сам їсть, трохи ходить по квартирі. Але дуже слабкий.

А як же він керує єпархією тоді?

Ну, поки що в мене є благословення нашої митрополії самому усі питання вирішувати. Якщо щось не можу на місці вирішити, телефоную до митрополії уже у Київ.

Ви були серед тих архієреїв вашої церкви, які 24 жовтня 2024 року підписали заяву із засудженням рішення РПЦ звільнити митрополита Іларіона від управління Донецькою єпархією, а також звільнення інших архієреїв, які залишалися на окупованих територіях. Чи були наслідки після цього відкритого листа?

Цим підписом під заявою я висловив свою думку. Патріарх не має право так робити (відстороняти очільників єпархій). Чого ти втручаєшся у справи УПЦ? Наслідків я не помітив після цього. Щодо РПЦ, то до нас ніхто у них не дослухався. Ви ж бачите, у них там своя незрозуміла політика. Вона, мені здається, у них далеко не церковна.

У цій заяві ви просто констатували свою незгоду. Але ви не закликали РПЦ до якихось дій, наприклад, засудити війну. Чому не було конкретних вимог?

Там (у заяві) ідеться про те, що він (патріарх московський) не має права вмішуватися у справи УПЦ. Він не має права призначати єпископів на нашій території. Знімати єпископів на нашій території також. Це не має права робити предстоятель іншої Церкви. Це може робити тільки наш Синод, наша Церква. Він себе відчуває таким, знаєте, московським Папою Римським.

«Ніколи такого не було, щоби РПЦ нам ставила єпископів!»

Якщо об’єктивно дивитися, то єдність вашої Церкви з РПЦ засвідчена у Грамоті патріарха Олексія. Як не крути, ваша УПЦ МП є частиною РПЦ…

Але все одно до цього ніколи не було такого: ніколи такого не було, щоби РПЦ нам ставила єпископів! Знімати теж не знімали. А тут під той «шумок», який у державі робиться, давайте і в церкві: анексую і все позабираю.

Заяву не підписала більшість єпископів УПЦ МП. Це значить, що ця більшість підтримує політику РПЦ і патріарха Кирила?

Я не знаю, нічого не можу сказати з цього питання. Тобто я відповідаю тільки за себе. Мені запропонували, я почитав текст, кажу, що згоден. І все. А хто там, що там, яка там політика… Я взагалі людина далека від цього. Перший раз потрапив на фото, що в інтернеті (фотографії зі спільного молебня у Чернігові), тепер телефон червоний. Якщо ще раз запропонують у такому ж складі зібратися, я ще раз зберуся. Я за те, щоби усе було мирно.

Ми з 1992 року, коли Філарет (Денисенко) пішов у розкол, якось жили, якось мирилися. І храми будували, все робили. А тепер, бачите, хтось розповідає, що в них добровільні переходи з болгарками, з ломиками (переходи громад УПЦ МП до УПЦ/ПЦУ). Бачте, що наробили, коли у справи церковні влізли не ті, кому треба.

«В УПЦ, може, з десяток проросійських ієрархів»

В УПЦ завжди була група ієрархів, яку називають проукраїнською. Колись провідником цього крила був нині покійний митрополит Черкаський Софроній. Чи є така група?

Зараз можна назвати проросійських: можна знайти таких п'ять, може, з десяток. Але не хочу називати. Всі інші – проукраїнські. Якби не лізли політики, вже давно все було би зроблено. Адже більшість архіереїв у церквах – це молоде покоління, які росли вже в 90-х роках…

Ви кажете, якби політики не втручалися. Кого  маєте на увазі?

Це ж не ми привезли щось з-за кордону. Вони (політики) не об’єднали церкви, вони зробили ще одну церкву.

Ви маєте на увазі Томос для УПЦ/ПЦУ?

Так. Дивіться, як була УПЦ КП, так вона до сьогодні залишилася…

Ще у 2019 році керуючий справами вашої Церкви, митрополит Антоній (Паканич) в інтерв’ю «Главкому» казав, що після зміни влади церкві стало набагато легше, ніж було за часів президентства Порошенка. Як зараз?

Перші місяці (після приходу до влади Володимира Зеленського) дійсно так було. Всі так і думали, що якась відлига наступає. Але то виявилося затишшям перед бурею. Ви мені покажіть хоч одну парафію, яка перейшла (до УПЦ/ПЦУ) без людей у балаклавах, без людей у військовій формі. Це люди, які приїхали захоплювати храми, вони не місцеві жителі.

Вам би зараз заперечили віряни із сотень громад, які перейшли до УПЦ/ПЦУ. Наприклад, громада у Вендичанах на Вінниччині зазнавала тиску саме від УПЦ МП і тітушок, який наймали її покровителі в області. Саме ці «гастролери», а не місцеві намагалися не дозволити цей перехід…

Я не хочу виправдовувати когось… Можна все було зробити без конфліктів. Церква це не той організм, який можна через коліно поламати і зробити новий. Церква – це живий організм, це люди, які повинні до цього дожити, це сприйняти (переходи).

«Я ще можу об’єднатися з Філаретом (Денисенком), бо він колись був наш»

Які найактуальніші питання від парафіян зараз ви отримуєте? Про що вас питають люди у храмі?

Питання одне: «Владико, що далі? Що буде з цим законом, як він буде працювати? Що нам треба зробити, щоби ми довели, що ми не такі, як про нас кажуть?». У кого не спитай, кажуть, що ніхто нічого не знає.

Закон чітко каже про те, що в громад є термін дев’ять місяців, впродовж яких вони мають змінити статут. Цей термін вже майже сплинув. Чому представники УПЦ МП не поспішають його виконувати?

У нас 95% статутів такі, що до них комар носа не підточить. І до чого можна причепитися? За паперами у нас усе чисто.

Є сім пунктів закону, які визначають афілійованість релігійної громади з РПЦ. Якщо це громади УПЦ МП, то цей зв’язок важко сховати, що б там у паперах не писалося?

Так як довести його? Держслужба з етнополітики бере не наш Статут (УПЦ МП), а бере Московський Статут (Статут РПЦ). Вибачте, то Крим – наш, чи російський? За нашими законами він наш.

Вочевидь, вони виходять з того факту, що є Грамота патріарха Олексія ІІ і там чітко вказаний зв’язок з РПЦ. І попри усі зміни у Статуті УПЦ МП сама РПЦ чітко заявляє про приналежність УПЦ МП. 

Ці питання не зі мною потрібно вирішувати.

Ще перед утворенням помісної УПЦ/ПЦУ було багато розмов і пропозицій до вашої церкви. Мовляв, погоджуйтеся об’єднуватися і тоді за рахунок більшої кількості єпископату матимете перевагу в обранні предстоятеля. Чому не зголосилися тоді?

Як можна до дерева прикріпити суху гілку. Хіба вона проросте?

Ви зараз зневажливо говорите про церкву, з представником якої нещодавно спільно служили. Хіба це додає єднання?

Ну, вибачте, я говорю те, що є… Я ще можу об’єднатися з Філаретом (Денисенком), бо він колись був наш. Ви мені скажіть, як я можу з автокефалами об’єднатися, які взагалі самосвяти (УАПЦ, яка після об’єднання стала частиною УПЦ/ПЦУ)? Це  люди, які самі себе назвали священниками, їх ніхто не рукоположив. Яке може бути апостольське наступництво, як я можу з ними об’єднуватися? Якби Епіфанія (Думенка) взяли, Філарета (Денисенка), то ще б розібралися. А так ще й УАПЦ.

Вам надходили пропозиції перейти до УПЦ/ПЦУ? Хто пропонував, на яких умовах?

Мені персонально пару разів пропонували. Я подивився на людину, яка пропонує і подумав, чи не сміється вона з мене.

Про кого мова?

Я не буду називати. Скажу лише, що навіть не задумувався над цим (над переходом до УПЦ/ПЦУ) ніколи. Я казав, що у мене тільки духовна освіта. Якщо щось буде, щось станеться, то піду хоч двірником працювати. А що робити, їсти ж все одно потрібно. 

Які у вас відносини з єпископом УПЦ/ПЦУ Антонієм (Фірлеєм), з яким ви співслужили на Великдень?

Цього року більш-менш м’яко було. Посміхалися (одне одному), розмовляли. Минулого року ця подія (співслужіння на Великдень) також була. Але просто в медіа так не висвітлювалося широко. То тоді жорсткішими були (відносини). Людські відносини в нас є.

У вас в області понад 500 громад, які не перереєстрували статути. За декілька тижнів спливає дев’ятимісячний термін, відведений для цієї перереєстрації. При тому, за вашими словами, більшість громад мають статути, що відповідають законодавству. Як діятимете, якщо влада побачить порушення?

Є статути в громадах, які були написані ще за радянської влади. От я за них нічого сказати не можу, бо їх не бачив. Я підозрюю, що можуть бути деякі статути не в порядку, наприклад там, де у 1980-х роках храми були відкриті.

Вони (влада) нас загнала в кут. Ми не проти перереєструвати статут. Тобто повністю новий текст набираємо (на комп’ютері), але нас все одно не реєструють. Не реєструють ще з часів президентства Петра Порошенка. Ми не можемо призначати настоятеля храму, ми призначаємо виконуючого обов’язки. Зараз є кілька наших громад, які хочуть храм. Ну, збудують вони його. Але не матимуть свого банківського рахунку. Тобто ті ж комунальні послуги якась приватна особа зможе платити. У радянські часи був період, коли влада чекала, коли помре священник, а нового просто не реєструвала. Так і зараз.

Якщо, за вашими словами, статути в порядку, то й боятися завершення дев’ятимісячного терміну, який для громад визначив закон, не варто?

Але ж ми бачимо, як працюють наші закони. Я вже другий рік сиджу за межами нашої колишньої єпархії (Північний апеляційний господарський суд 23 липня 2024 року залишив без задоволення чергову апеляційну скаргу Управління Чернігівської єпархії УПЦ МП на рішення Господарського суду Чернігівської області. Йдеться про продовження договорів безплатного користування об’єктами-пам’ятками архітектури національного значення, зокрема Єлецьким монастирем, Спасо-Преображенським собором та комплексом споруд Троїцького монастиря в межах Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»). На основі чого нас викинули із собору (Свято-Троїцького собору у Чернігові)? Там жив владика Амвросій, там я певний час жив. От вам і закон, і Конституція, усі права.

Все ж таки. Якщо перевірка покаже, що статути не відповідають законодавству, як вчинятимете?

Дивлячись, що знаходитимуть (які порушення). Якщо будуть свідки (порушень), які вказуватимуть, що хтось щось проповідує… Але я і зараз не можу зрозуміти, що таке «руській мір». Якщо будуть щось проповідувати (заборонене), ми будемо карати. А якщо просто в людини (священника УПЦ МП) лежить книжка 1960-х років, і в ній підписано: патріарх Пимен (за визначенням російських релігієзнавців та істориків, «останній патріарх», обрання якого повністю контролювалося радянським режимом), то у них (у ієрархів УПЦ/ПЦУ) лежать такі самі книжки. Тільки чомусь у нас їх, ці книжки, помічають, а в них – ні.

Якщо у вас є факти, що у храмах УПЦ/ПЦУ є заборонена література, російська пропаганда, то маєте змогу прямо зараз про це повідомити.

Це не пропаганда. Це богослужбова література. Пропаганда, це коли патріарх Кирило випустив книжку і почав її продавати. У нас є такі парафії, де є книжки з імператорських часів.

«Усілякі мракобіси є в нас»

Є не один факт, коли СБУ вилучала у релігійних громад літературу, яка дуже схожа на пропаганду, проросійські агітки. Відповідні фото публікувалися.

Потрібно розбиратися. Просто одним можна все, а іншим – нічого. Я погоджуюся, що якщо буде доказано порушення, будь ласка, судіть, доводьте провину у суді. Завжди про це казав, бо всілякі мракобіси є в нас.

Знаходять не тільки літературу. Є ієрархи вашої церкви, яких у співпраці з ворогом обвинувачують, їхніх родичів, закидають співпрацю з російськими спецслужбами. Як ставитеся до таких фактів?

Ви помітили, що жоден суд не завершився. Усі затримані просто сидять у СІЗО. Митрополит Арсеній скільки вже сидить у СІЗО (4 квітня 2024 року митрополит Святогірський Арсеній (УПЦ МП) був взятий під варту після обшуків, проведених співробітниками Служби безпеки України у Святогірській лаврі, і вручення йому повідомлення про підозру. За рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпро його було переведено до СІЗО без права внесення застави)? Світ дивиться, як ці суди просто переносять і переносять, а людина продовжує сидіти у СІЗО. Усім відомий владика Павло (Лебідь). Суди ж щодо нього не закінчилися. Значить, немає доказів. А говорити можна все, що хочеш. Кожна служба має займатися своїм. Є порушення? Доводь! Ми терпимо, мовчимо. Ми ж також знаємо дуже багато інформації, такої, що… Можна кожного посадить.

Яку інформацію маєте? Поділіться.

Я кажу, що на це є відповідні служби в Україні, нехай цим займаються. Господь їх для того і поставив. Хай займаються (своєю роботою).

У вас у єпархії були обшуки? Які їхні результати?

Ну і чим вони закінчилися? По телебаченню ніде ніхто не каже, що під час обшуків нічого не знайшли. На всіх інтернет-ресурсах пишуть, що у митрополита Антонія (Паканича) шукають. Але ніхто не каже, що нічого не найшли.

До нас в монастир (Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир) приходили з обшуками. Разів чотири чи п’ять це було. Коли вперше з перевіркою прийшли перед Паскою у 2022 році, то я не знав. Пам’ятаю, з келії вийшов у кімнатних капцях. Я їх усюди водив сам, показував… Я сам за те, щоби перевіряти, такі часи. Ми, наприклад, ділимо території з музеєм. Звідки я знаю, що там є у башті в музейників? Можливо, там танк стоїть? То приходьте і перевіряйте при мені, щоби я також бачив, аби завтра щось не закинули.

І попри все як ви бачите шлях релігійного примирення в Україні?

Не можу я зараз відповісти на це запитання. Але воно буде. Просто комусь, хто нагорі влади потрібно зрозуміти, що політика тут ні до чого. Якби хтось не вмішався з отими бумажками (врученням Томосу УПЦ/ПЦУ), воно (примирення) уже би було. Більшість молодих архієреїв УПЦ і УПЦ/ПЦУ на периферії спілкуються між собою. Стараються жити між собою тихо і спокійно. Усі бачать, що війна. А так, відбулося втручання (політиків у справи церковні), то на декілька десятків років розсварили. Того ставлення, яке було раніше, не буде. Бо має тепер вимерти покоління тих архієреїв, які бачили, як в них відбирали храми, порушували закони.

Михайло Глуховський, «Главком»