Хто такий "свєрчок" та чому його не варто плутати з коником

Розпочався новий сезон активності комашні. А тому варто знати українські назви найвпізнаваніші з них. У рубриці "Антисуржик. Говоримо правильно українською" 24 Канал розповідає, чому в українській мові немає слова "свєрчок".

Як українською назвати "свєрчка"

Можливо, ви ніколи не бачили, але однозначно чули цю комаху. Ці характерні звуки – сючання, цвіркотіння, скрекіт, тріскотіння є типовим звуком теплих весняних та літніх вечорів.

Комаху, яка їх видає, називають "свєрчок". Але такого слова в українській мові немає. Це – русизм, який вкорінився завдяки російськомовним казкам, колисковим, пісням, героєм яких є ця комаха.

Українською ж комаха називається – цвіркун.

Як російська, так і українська назва походять від опису звуків, які видає комаха – але навіть їх ми чуємо та описуємо по-різному.

Але існує версія, що слово цвіркун грецького походження та означає – співець – цілком логічно.

Цвіркун та його спів у багатьох народів вважаються гарною прикметою, а тому маємо навіть пестливі назви:

• цвіркунець,
• цвіркунчик,
• цвірчок.

А українські народні прикмети визначають:

• "Цвіркун у хаті – щастю бути!"
• "Коли співає цвіркун під час розмови про справу, – добра прикмета".
• "Цвіркун на видноті не цвірчить" (Приказка).

В художній літературі опис співу цвіркунів додає романтизму та меланхолії сюжету.

1. "В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна" (Іван Коцюбинський);
2. "Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни" (Олесь Донченко);
3. "Під вербами співають польові цвіркуни" (Василь Кучер).

Спів цвіркуна: дивіться відео

Цвіркун – це не коник

Часто цвіркуна плутають з іншою комахою – коником, російською його називають "кузнечик". Однак – це різні комахи.

Вони відрізняються кольором та способом життя. Цвіркуни живуть напівпідземно і влаштовують свої укриття під землею на невеликій глибині. Через це цвіркуни мають темні землисті кольори – чорний, коричневий, темно-зелений. Але головна відмінність – антени на хвості.

Це – цвіркун / dnister.in.ua

Коники ховаються серед трави та рослин, тому для маскування використовують відтінки зеленого та світло-коричневого та мають більш видовжене тіло.

Цікаві факти про цвіркунів

• Цвіркуни є польові, степові та домові.
• Звуковий апарат є лише в самців. Самці польових цвіркунів цвірчать з травня по липень, сидячи біля входу в нірку. За допомогою цього "співу" вони привертають увагу самок і разом з тим тримають на поважній відстані конкурентів.
• Характерний скрекіт цвіркуна – це звуки, що створюються тертям правим крилом особливих жилок, що знаходяться на лівому крилі. Цвірчання добре чути, оскільки резонатором звуків є підняті крила.
• Звук дуже голосний, надзвичайно мелодійний та дзвінкий, нагадує цвірінькання птаха.
• Гучний спів самців можна почути в степу на відстані до 200 метрів.
• Цвірчати починають з 15 години дня. З настанням темряви звуки стають ще голоснішими, й особливо сильно лунають уночі (тривають до 3 – 4 години ранку).
• Цвіркун має вуха. Їх вуха розташовані під колінами передніх ніг, і вони дуже чутливі.
• У Китаї та Японії влаштовували особливі змагання співочих домашніх цвіркунів.
• Спів цвіркунів має заспокійливий вплив на психіку людини, схожий на вплив котячого муркотіння.
• Цвіркунів можна розводити вдома. Однак, вони можуть зашкодити меблям та текстилю.