Таємниця "паяльника": як правильно він називається українською та як на нього казали раніше

Кожен із нас хоча б раз тримав у руках паяльник, інструмент, який став невід'ємною частиною побуту та роботи багатьох майстрів. Проте мало хто знає, що це слово в українській мові має цікаву історію, а також кілька варіантів.

У цьому матеріалі "Телеграф" розібрався, як правильно говорити його українською.

За інформацією ресурсу "Ukrainian Stack Exchange", відповідно до старих українських словників, таких як російсько-український академічний словник 1924-33 років (А. Кримський, С. Єфремов), слово "паяльник" мало кілька варіантів перекладу: "лютувало", "лютувальник" та "жигало". А в російсько-українському словнику технічної термінології 1928 року І. Шелудька й Т. Садовського слово "паяльник" використовувалося як "лютівник", "лютовальник".

Відтак, в українській мові на початку 20-го століття існувало кілька варіантів для позначення цього інструмента. Втім, через мовну стандартизацію й обмеження впливу російських термінів, на сьогодні словосполучення "паяльник" закріпилося в широкому вжитку. Водночас старі варіанти, такі як "лютувало", "жигало", стали архаїзмами та втрачають актуальність сьогодні.

Слід зазначити, що у "Вікіпедії" вказані обидва варіанти цього слова.

Зважаючи на це, для сучасних українців коректним є використання слова "паяльник", хоча традиційні варіанти, як "лютувало", не варто забувати, адже вони є частиною мовної історії та культурної спадщини.

Раніше "Телеграф" писав, що багато хто не знає, як правильно називаються гачки на застібці бюстгальтера. Виявляється, ця деталь українською мовою має назву "гаплик".