Ця болотиста околиця стала символом української свободи: сьогодні тут самісінький центр Києва

Сучасний Майдан Незалежності — це не лише центр політичного і культурного життя Києва, а й місце з багатою і складною історією, що сягає глибоко в середньовіччя. Цей простір був важливим стратегічним вузлом, де перепліталися оборонні споруди, торгові шляхи та природні перепони.

Але мало хто знає, що колись тут стояли потужні кам’яні мури, що захищали місто, а під ногами хлюпало справжнє болото, яке місцеві прозвали Козиним. "Телеграф" розповідає, як із болотистої околиці Києва поставав символ незалежності та свободи всієї країни.

Кам'яні стіни та Печерські ворота

У XVIII столітті на території сучасного Майдану збудували кам’яні фортечні мури та Печерські ворота — одні з головних в’їздів до Києва, які існували до 1833 року. Ці ворота розташовувалися в межах сучасного Майдану, де тоді проживали польські купці, що й вплинуло на назву брами — Лядські ворота. Спочатку планували збудувати просту круглу вежу №7, але цей проєкт переглянули на користь складнішої фортифікаційної споруди, яка краще відповідала новим військовим вимогам.

Наступний етап розвитку фортифікацій пов’язаний із гетьманом Іваном Мазепою, який у 1698–1702 роках ініціював кам’яне будівництво оборонних стін з двоярусними вежами навколо Києво-Печерської лаври. Ці споруди були побудовані за зразком європейських фортифікацій, зокрема німецької школи, і зробили Київ важливим стратегічним пунктом на кілька століть.

Козине болото і водяний млин

Наприкінці XVIII — на початку XIX століття територія Майдану була пустирем, відомим як Козине болото. Болото утворилося біля підніжжя оборонних валів, де була насипана гребля і стояв водяний млин. Вода затримувалася цією греблею, створюючи заболочену місцевість, де паслися кози — саме це й дало назву болотистій ділянці. Згодом болото почало осушуватися, а козячі стежки перетворилися на перші доріжки, що проклали шлях до майбутнього Майдану.

Важливий транспортний вузол

Ця місцевість була частиною важливого шляху, що з’єднував Печерськ із Подолом і Старим містом. Печерські ворота відкривали в’їзд у місто, а неподалік знаходилися кургани — укріплення на межі сучасних вулиць Івана Мазепи та Князів Острозьких. Тут планували звести круглу вежу, але замість неї збудували складнішу оборонну споруду, що краще відповідала викликам того часу.

Київська фортеця і її спадок

Історія київських фортифікацій починається ще у часи Київської Русі, коли в X–XI століттях зводили укріплення Верхнього міста, а згодом — Софійські ворота. У період литовського та польського панування Київ обносили земляними валами та дерев’яними стінами, а в XVII столітті за гетьмана Самойловича і пізніше Івана Мазепи почалося масштабне кам’яне будівництво фортифікацій, яке тривало до XIX століття. Ці споруди не лише захищали місто, а й формували його просторову структуру, частково зберігшись у сучасному вигляді.

Історія Майдану — це унікальна мозаїка з оборонних споруд, природних особливостей і життєвих історій, що перетворили болотисту околицю на серце столиці України. Цей простір зберігає пам’ять про століття боротьби, торгівлі і культурного розвитку, який продовжує надихати і сьогодні.