День перемоги у США. Який слід залишили українці

Дональд Трамп проголосив 8 травня у США днем перемоги у Другій світовій. Кілька місяців тому я мав нагоду відвідати морську базу Перл Гарбор, – ту саму, яку 7 грудня 1941 року раптово атакувала японська авіація.

Сполучені Штати вступили у Другу світову лише після цього. Ті події змінили хід історії – але мало хто знає, що серед військових, які у той день обороняли Перл Гарбор, були моряки українського походження.

Майже половину втрат американців внаслідок атаки – 1177 осіб – спричинив вибух на лінкорі USS Arizona. Руйнування було настільки серйозним, що судно не змогли підняти з дна.
Нині над затопленим кораблем, іржаві рештки якого можна розгледіти крізь воду, стоїть меморіал.

Невеликий причал, коридор і біла зала, де викарбувані імена загиблих членів екіпажу. Для більшості з них USS Arizona став місцем останнього спочинку. Понад 900 моряків залишились похованими під водою – їхні тіла так і не знайшли.

На памʼятній стіні я помітив кілька прізвищ, які мали українське або польське звучання. Повернувшись додому, я почав шукати більше. І дійсно: на борту USS Arizona служили моряки українського походження. Про це є або прямі, або опосередковані свідчення.

Гаррі «Черрі» Чернуха – моряк другого класу, член музичного гурту на кораблі і душа будь-якої компанії. Грав на кларнеті та саксофоні. Гаррі – американізоване імʼя, у метриці він записаний як Гарасим. Звідти ж ми знаємо, що його батьки емігрували до США з Житомирщини та Галичини. Поминальну службу з пустою труною Гаррі Чернухи відправили в українській православній церкві Св. Михайла поблизу Нью-Йорка. У 1951 на честь моряка перейменували вулицю у місті, де він жив.

Майкл Зварун(ь) – моряк першого класу. Батьки емігрували до США зі Збаража на Тернопільщині, розмовляли українською мовою. Майкл служив на іншому судні, але перед самим нападом на Перл Гарбор його перевели на USS Arizona для трибуналу за «пияцтво, порушення громадського порядку та лайку в бік берегового патруля». Протягом атаки Майкла випустили з-під варти, – але це не врятувало його від важких поранень. Через чотири дні чоловік помер у госпіталі.

Майкл Савінський – моряк першого класу. В архівах згадується, що його батьки – Стефан і Анна – походили з Польщі; але в документах вони вказали рідною мовою українську. Сестра Майкла Джулія згадувала про нього так: «Він був ідеальним джентльменом та братом. Він постійно говорив про флот і мріяв побачити світ».

Джон Йозеф Петяк – моряк першого класу. У документах вказано, що його батьки родом з Австро-Угорщини і Чехословаччини. При цьому родина ходила до православної церкви в Пенсильванії, якою опікується громада карпатських русинів, – тому можливо, звʼязок з Україною теж є. Про самого Джона знаємо, що за два дні до атаки на Перл Гарбор він відправив батькам свою велику фотографію. Родина отримала її в січні – разом з телеграмою про те, що їхній син зник безвісти.

Були й ті, хто повернувся додому. Серед них Йозеф Шаманський, який приєднався до війська задля заробітку – разом з багатьма іншими хлопцями зі свого міста. Після атаки Йозефу пощастило залишитись живим. Він дожив до 93 – поминальну службу за ним відправили в українській католицькій церкві у його рідному місті в Пенсильванії.

Це лише ті історії, які повʼязані з USS Arizona.

З пошуком було не так просто, бо в офіційних записах замість «Україна» часто вказували «Австрія», «Польща», «Росія» – повніша картина відкривалась лише після глибшого аналізу архівів.

Підозрюю, що в той час у Перл Гарборі могли служити й інші моряки українського походження. Зокрема і того доленосного ранку 7 грудня 1941 року, після якого Сполучені Штати вступили у Другу світову війну.