9 травня — свято загарбників, а не визволителів

Потяг Перемоги курсує Росією, на платформах лже-ветерани Другої світової. По всьому світові в угарі «победобесія» прихильники «руського мира» ходять колонами з портретами мертвих учасників той війни.

Дитячі паради та навіть одяг для малюків, що виписують з пологових — форма вояків Червоної армії.  І все це — лише прелюдія до параду Перемоги,  що проводять в Росії саме 9 травня. Заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов вважає, що це не просто інша дата —  це різний погляд на результат перемоги: « 9 травня, тобто наступний день після церемонії капітуляції Німеччини, відповідно, день перемоги, який був прийнятий у Радянському Союзі.  І саме з цієї точки пішло серйозне світоглядне цивілізаційне розходження»

В інституті національної пам'яті України впевнені —  Росія, що проголосила себе правонаступницею СРСР, із задоволенням успадкувала і всі міфи, на яких трималася імперська ідеологія Союзу. Ось що каже Вікторія Яременко, начальниця Управління наукового та інституційного забезпечення політики національної пам’яті: «Росія успадкувала цей міф про Велику Перемогу, активно його розвивала  і навіть дещо його поглиблювала. Власне, недаремно фігурує цей термін «Победобесіє». Вони на це робили свою ставку».

Відомий факт: капітуляція нацистською Німеччиною була підписана ще 7 травня у присутності радянського генерала Суслопарова. Але це не сподобалось Сталіну і Німеччина підписала капітуляцію двічі.

Вдруге вже було зафільмовано, як капітуляцію від СРСР приймає улюбленець на той час Сталіна маршал Жуков. І це сталося ввечері 8  травня. Це пам'ятний день в сучасній європейській культурі.

Через різницю в часі в Москві це вже 9 травня. Але це не лише інша дата —  це зовсім інший світогляд. Хоча навіть в СРСР  перші двадцять років  День Перемоги не був ані вихідним днем, ані днем особливого свята. Бо кількість жертв тієї війни  жахала навіть Сталіна. Лише з  1965 року  перемогу над нацизмом у Другої світовий починають «розкручувати»  як  міф Великої перемоги,  каже  Роман Кабачій, старший науковий співробітник Національного музею історії України у Другий світовій війні: «Це було, передусім, Брежнєву вигідно, як учаснику цієї війни (але не учаснику революції — прим. ДМ).  Тобто 9 травня відтіснило на другий план «Жовтневу революцію», почали штампувати медалі.  До 20-тиліття, 30-тиліття, 40-ліття перемоги, взяття якихось міст і так далі».

Якщо у Європі та у всьому світі  закінчення війни в Європі у 1945 році  це день жалоби та пам'яті, то в СРСР  це  стало можливістю брязкати зброєю. Парад на двадцяту річницю перемоги у «Великої вітчизняної» війні  відрізняється від сучасного параду на Червоній площі лише сучасністю зброї. Ті ж танки, ракети та сотні вояків. А сама війна, в якої святкували Перемогу, стала називатися Великою Вітчизняною,  що тривала з 1941 по 1945 роки. Таким чином радянська історіографія викреслила факт союзу СРСР з Гітлером  з 1939 по 1941, і те, що вони разом розпочали Другу світову війну. 

Після перемоги над нацизмом мапа Європи була перекроєна. Східна Німеччина стала комуністичною і звісно концепт дня Перемоги  повторював те, що відбувалося в СРСР. Єдине, що день звільнення від нацизму відзначався  все ж 8 травня.  Вже після об'єднання двох Німеччин цей день більш не вихідний. Цього року - виключення, розповідає директор Музею Берлін-Карлсгорст доктор Йорг Морре.

«8 травня, тому що саме ця дата зазначена в акті капітуляції. У німецькому баченні війна завершилась опівночі 8 травня. 9 травня не відіграє ролі у німецькій пам’яті. В історичному контексті антигітлерівська коаліція — США, Велика Британія, СРСР — погодилась, що кінець 8 травня — це Перемога». 

А ось в  комуністичній Польщі, крім всіх мілітарних наративів комуністичного режиму, що було скопійовано у СРСР, саме 9 травня вважалося   днем  звільнення.  Кацпер Кіта, професор Варшавського університету, пояснює, чому так, а не як у всієї вільної Європи: « Тому що це була преференція Сталіна, комуністичного керівництва.  Тому були військові паради, святкування. Лише у 2015 році дати змінили з 9 на 8 травня».

Письменник-перекладач, полоніст Андрій Павлишин так пояснює факт святкування у Польщі, яка вже була в НАТО з 1999 року, Дня Звільнення та Перемоги саме 9 травня: «Польські політики наважилися перенести свято на 8 травня,  як і у всій Європі. лише у 2015 році, тому що навіть в  незалежні часи не хотіли дратувати ведмедя, тому що в Росії 9 травня було предметом національної політичної релігії, культу побєдобєсія». 

В Україні фактично зміни почалися після російської агресії 2014 року: закріплюється назва Друга світова, георгіївська стрічка забороняється. І звертається увага на 8 травня.  Певний час був перехідний період. 8 травня, як в Європі, був днем Пам'яті за загиблими у Другої світової війні, а 9 травня - для людей, що жили в радянських наративах — День Перемоги. Проросійські політики використовували тему «святості 9 травня» в якості червоної ганчірки.

«Ми знаємо, що це не просто українці вірили. В багатьох медіа теж підтримувалась ідея святкування 9 травня. Відбувалися концерти з цими радянськими піснями і з відповідними наративами. Тому тут потрібна системна робота як українських науковців, так і українських журналістів», — розповідає керівниця Управління наукового та інституційного забезпечення політики національної пам’яті Вікторія Яременко.

Важливо зазначити, що культ Перемоги «совєтского народу», а надалі вже і росіян,  як єдиних переможців нацизму, створювався десятиріччями. На радянських фільмах та піснях про «День побєди», який «порохом пропах», виросло кілька поколінь. Вся пропагандистська машина СРСР працювала на створенням міфу про єдину державу-переможницю і великий радянський народ. В першу чергу тиснули на емоції.

«За часів радянського союзу було створено такий моноліт, міф перемоги. І він був створений навіть не стільки дослідженнями, а у великої мірі через популярізаційні заходи, через пісні, через школи, де відбувалося таке щеплення на емоційному рівні. Через те, що цей міф був дуже міцно побудований, зберігається певна кількість людей, яка віддавала йому шану», — каже Яременко.

Викладач історії та  блогер Vox veritatis Віталій Дрібниця впевнений, що  зусилля радянської та російської пропаганди були не даремні: 

«Не забуваємо, що пропаганда була скрізь, кругом і так далі. Отримати справжню інформацію було неможливо. А зараз якась частина населення просто не хочуть отримувати інформацію і живуть такими старими міфами».

Спроби подолати ці радянські наративи про 9 травня та Велику вітчизняну були ще в нульових роках. У Музеї історії України у Другій світовій війні у 2015 році змінили назву — з Музею Великої вітчизняної і, головне, провели велику роботу по переосмисленню історичних подій. Втім в Росії  всі міфи про особливості саме 9 травня  напряму пов’язані з сучасністю. Будь який крок від радянських наративів сприймається як зрада. Заступник генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні з наукової роботи Дмитро Гайнетдінов згадує випадки, коли палкі захисники радянської міфології влаштовували в музеї скандали:

«Переважно, люди старшого віку, безперечно. Люди, які, очевидно, не хотіли чи не змогли переосмислити для себе війну. Вони говорили, наприклад, що ми бандерівці —  через мову. Що це відступ від священної пам'яті наших предків, пам'яті дідів.  І весь цей наратив радянської доби».

Офіційно Україна відзначає День пам'яті та перемоги над нацизмом 8 травня разом зі всією Європою лише з 2023 року. Все відбулося вже під час повномасштабного вторгнення. І це  ще один важливий крок коли остаточно «Ніколи знов» і жодного «Можемо повторити».