Як Чехія досягла нафтової незалежності від РФ і змінила енергоринок Центральної Європи

У квітні 2025 року Чехія вперше за понад шістдесят років повністю припинила імпорт російської нафти, завершивши один із ключових етапів у процесі своєї енергетичної трансформації.

Про те, як саме Чехія змогла досягти нафтової незалежності, хто стояв за проєктом і чому цей кейс є важливим для всієї Європи, читайте в колонці спеціаліста із комунікацій Razom We Stand Максима Гардуса Всупереч "Дружбі": як Чехія поклала край залежності від російської нафти.

Далі – стислий її виклад.

Гардус зазначає, що відмова від російської нафти стала стратегічною метою уряду Чехії ще з 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Досягти мети, як пише автор колонки, змогли завдяки модернізації нафтопроводу TAL, що з’єднує італійський порт Трієст із Чехією через Австрію та Німеччину.

Ініціатором проєкту з модернізації нафтопроводу TAL виступив чинний уряд, який послідовно дотримується курсу на енергетичну диверсифікацію та зміцнення зв’язків із західними партнерами.

За словами спеціаліста із комунікацій Razom We Stand, важливу роль у просуванні проєкту відіграла державна компанія MERO ČR – оператор чеської частини нафтопроводу, яка активно лобіювала інтереси модернізації, беручи участь у міжнародних переговорах із партнерами з консорціуму TAL.

"Таким чином, TAL-PLUS став не лише інженерним викликом, а й політичним індикатором здатності Чехії консолідувати зусилля в умовах геополітичної кризи", – констатує експерт.

Він додає, що Чехія координувала свої дії з Німеччиною, Австрією та Італією – країнами, територією яких проходить трубопровід.

Автор колонки підкреслює, що проєкт отримав широку політичну підтримку з боку Європейської комісії, хоча модернізація нафтопроводу TAL не фінансувалася безпосередньо з бюджету ЄС.

Модернізація трубопроводу TAL в рамках проєкту TAL-PLUS обійшлася Чехії в суму приблизно $55–68 млн.

Регуляторна підтримка Єврокомісії, наголошує Максим Гардус, дозволила пришвидшити дозвільні процедури на модернізацію об’єктів у кількох юрисдикціях одночасно, що було критично важливим для вчасного завершення проєкту.

Зокрема, було застосовано процедури спрощеної оцінки впливу на довкілля для інфраструктури, визнаної стратегічною.

Логістично після запуску TAL-PLUS з’явилася можливість транспортувати нафту з різних джерел: Норвегії, Азербайджану, Казахстану, Гаяни та потенційно з українського порту Одеса – у разі інтеграції з українською інфраструктурою.

Отже, реконструкція TAL не лише розширила потужності, а й створила нову енергетичну географію Центральної Європи, вивівши Чехію за межі російської нафтогазової орбіти.

За словами автора колонки, тепер заводи в Літвінові та Кралупах можуть стабільно працювати без ризику перебоїв через геополітичні фактори.

Максим Гардус зазначає, що очікуване повернення інвестицій базується на тому, що відмова від імпорту російської нафти дає змогу уникнути додаткових витрат на хеджування ризиків, санкційні надбавки та політичну премію в цінах.

"Таким чином, реалізація проєкту TAL-PLUS – це не лише геополітичне рішення, а й економічно обґрунтована інвестиція з прогнозованою окупністю та мультиплікативним ефектом для енергетичного ринку регіону", – констатує спеціаліст із комунікацій Razom We Stand.

За його словами, вихід Чехії з орбіти російської нафтової залежності став зразковим кейсом для регіону.

Докладніше – в колонці Максима Гардуса Всупереч "Дружбі": як Чехія поклала край залежності від російської нафти.