Диво Чорнобиля: як живе теля у дикому стаді корів біля реактора - подробиці

Теля з’явилось у здичавілого стада корів, що мешкають поруч із чорнобильським реактором.

Дитинча вже повсюди ходить з чередою і вчиться жити в дикій природі.

За цими коровами науковці Чорнобильського біосферного заповідника спостерігають із 2018 року.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

Стадо здичавілих корів родом із села Луб’янка.

І хоча вони постійно мігрують у пошуках харчів та водопою, шукати їх потрібно навколо цього села.

У цілковитій тиші, щоб нікого не налякати, ТСН разом із науковцем намагається знайти свіжі сліди корів.

Науковець Сергій Жила вже 6 років спостерігає за коровами.

Кожна його експедиція це щонайменше 10 кілометрів пішки, кілька годин на пошуки і кожна дрібниця важлива.

Пан Сергій каже: зараз для парнокопитних достатньо харчів, то ж вони можуть заходити далеко від села.

«У корівнику колишньої ферми, що поруч із лісом, бачимо бугая.

Бик на ім’я Корогот відразу кидається до лісу.

Ймовірно хоче попередити про чужинців стадо корів.

Ми йдемо по його слідах і, здається, налякали козуль.

А за кілька секунд уже нам на швидкості перерізає дорогу ще один бугай», — зауважує кореспондентка ТСН.

Сергій Жила у ньому впізнає колишнього вожака.

Тут змішалися любов та політика.

«А цей вже самий раніше, який був фаворит, він у нас проходив трамп, а зараз у нас фаворит бик СІ, він і з табуном постійно, а ці бугайчики можуть бути і без табуна, і з табуном», — каже Сергій Жила.

Бугаї до стада так і не вивели.

Та під час попередньої експедиції до диких корів — Сергій Жила зафіксував новонароджене телятко, орієнтовно місячного віку.

Науковець каже, торік вижило лише двоє телят.

Малеча — легка здобич для хижаків.

Стадо здичавілих корів бере початок у дворі села Луб’янка.

Тут жила самоселка Ольга Ющенко.

Після смерті жінки 2016 року — її корови пішли на вільний вигул.

За цей час стадо вже оновилося, але історична пам’ять спрацьовує і вони інколи заходять до дворища.

Добре протоптана стежка — тому підтвердження.

«Вони йдуть як почуття того дому, Найстарша корова в стаді пам’ятає як вона її доїла», — каже науковець.

У дикій природі доїти корів не потрібно.

Вони виживають без людської підгодівлі, то ж і зайвого молока не продукують.

І у них уже з’являються ознаки тура — пращура корів.

Чорнобильський заповідник, звісно, не африканська савана, але дика природа бере гору і тут.

Конкуренція не лише у стаді між бугаями.

Сергій Жила показує нам територію, яку для себе помітили місцеві ведмеді.

«Ведмідь мітить кігтями, здирає шкіру на випадок, якщо сюди прийде якась ведмедиця, вона повинна знати, що тут є ведмідь», — каже науковець.

Але мітки ведмедів — для бугаїв ніщо і цю територію під ялиною вони замаркували під себе.

Науковець Сергій Жила каже, що гордість Чорнобильського заповідника — коні Пржевальського.

Мало де у світі вони живуть без підгодівлі.

Але здичавілі корови популярніші за коней.

І хоча вони ніколи не стануть туром, але вже впливають на ландшафт та природу, як колись їхні пращури.