Доброго ранку, дорогий чай-бот! Чому потрібно бути ввічливим зі штучним інтелектом

"Хороші манери нічого не варті", — як любили говорити більш люті старомодні няні. Але старомодні няні не стикалися зі штучним інтелектом (я впевнений, що нинішнє покоління нянь-стажистів з Норланда вже щосили працює з ним), де хороші манери — зовсім не безкоштовно.

Минулого тижня Алекс Кротоскі, соціальний психолог і один із ведучих програми "Штучна людина" на Radio 4, обговорював відповідь Сема Альтмана, виконавчого директора OpenAI, на запитання, поставлене на сайті X, де цікавилися, скільки грошей компанія втрачає на оплаті електроенергії через те, що люди кажуть "будь ласка" і "спасибі" в ChatGPT. Відповідь, на думку Альтмана, така: "Десятки мільйонів доларів витрачено не даремно — адже ніколи не знаєш, як це спрацює".

Відповідь була жартівливою, але дилема реальна. З одного боку, простий обмін люб'язностями з чатботом, подібний до того, що відбувається незліченну кількість разів на день із людьми — "спасибі", "будь ласка", — споживає обчислювальну потужність, а значить, електрику і воду. Вартість — не кажучи вже про вплив на навколишнє середовище — усіх цих миттєвих люб'язностей щодо нерозумної істоти просто приголомшує.

Важливо Штучний інтелект захоплює соцмережі: як наші слова можуть бути використані проти нас

Але відмова від ввічливості впливає і на наше емоційне середовище. Кротоскі раніше вивчав, що відбувається, коли люди грублять своїм віртуальним помічникам — і це не було гарною новиною. Потенційні друзі та партнери, спостерігаючи за хамським спілкуванням людини зі своїм розумним неживим помічником, припускали, що і вони самі зрештою зазнають такого самого поводження.

У всьому суспільстві ввічливість перетворилася на валюту з дуже низькою вартістю. У політиці, у школі, у спорті, як професійному, так і аматорському, безпричинні здебільшого перепалки в соціальних мережах просочилися в повсякденний дискурс, заплямувавши його уїдливістю й агресією.

Проблема може здаватися нездоланною — у похмурі моменти інколи складається враження, що еху (брутальний, варварський народ із "Гуллівера" Дж. Свіфта" — Ф.) уже успадкували землю. Але, на щастя, розв'язання проблеми перебуває в наших власних руках. У важкі часи ввічливість часто стає першою жертвою занепокоєння. Але ввічливість, як і кір, заразлива; щоб почалася місцева епідемія, потрібні лише скромні зусилля. Що стосується величезних витрат на енергію, воду і викиди в атмосферу центрів обробки даних зі штучним інтелектом, то про це нам слід поговорити з технарями з Кремнієвої долини. Зрозуміло, у ввічливій формі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо 4 ключові проблеми ШІ: чому на наш вік роботи людям ще вистачить