Як угода про надра надає Україні можливість отримувати зброю з США і де заховані ризики

У ніч на 1 травня, на завершення сотого дня президентства Дональда Трампа, Україна та США підписали так звану "угоду про надра".

Фінальний, оприлюднений урядом текст угоди дозволяє з певністю стверджувати: підписання цього документа стало кроком, вигідним державі.

Утім, про подолання усіх викликів говорити зарано, оскільки переговори ще не завершилися.

Про те, що саме ця угода принесе Україні і навіщо вона (у зміненому вигляді) потрібна самим США, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Копалини в обмін на зброю.

Що увійшло в угоду України зі США та які ризики лишаються.

Далі – стисла її версія.

Угода, схвалена урядом і підписана у четвер – це нормальна, "типова" міжурядова домовленість.

До того ж з неї прибрали ті положення, які видавалися неприйнятними.

Варто наголосити (бо російська пропаганда просувала цей фейк і напевно штовхатиме його й надалі): угода не передає США українські надра.

Доходи бюджету від розробки частини українських копалин дійсно підуть на те, щоби втілити цю угоду в життя.

Угода визначає перелік з 57 найменувань, де є природний газ, нафта, рідкісноземельні матеріали, цінні та так звані кольорові метали.

Залізна руда, вугілля, граніт, копалини локальної важливості (як-от пісок, щебінь тощо) під дію цієї угоди не підпадають.

"Двигуном" угоди має стати фонд, який створять Україна та США.

Київ буде перераховувати на його рахунок 50% усіх рентних платежів, ліцензійних платежів та сум, що надходять до бюджету за угодами про розподіл продукції.

Утім, йдеться про доходи тільки від нових родовищ, ліцензії на розробку яких Україна видаватиме після набуття угодою чинності.

Основні напрямки витрат – це реінвестування у проєкти відбудови Україні, а також повернення коштів засновникам, тобто Україні та США.

Частина прибутків від інвестиційних проєктів має повертатися до США.

Хоча, планується, що перші виплати державам почнуться за 10 років.

Крім того, угода передбачає право і України, і США робити до фонду внески живими грошима.

Слід зауважити, що ближчим часом доходи фонду від ліцензій на розробку нових родовищ будуть нульовими (нових ліцензій немає).

Так а навіщо Україні можливість вносити кошти у цей фонд? Ще й враховуючи серйозний бюджетний дефіцит.

В угоді про надра прямо прописана можливість виділення нових пакетів озброєння.

Фактично, купувати зброю через цей фонд.

Умовно кажучи, якщо США передадуть Україні ракети для Patriot вартістю 100 млн доларів, то це створить для України зобов’язання перерахувати 100 млн доларів на рахунок фонду.

Така собі "гібридна купівля", за якої Трамп зможе публічно говорити, що передає зброю ЗСУ не безкоштовно, але бюджет США не отримуватиме за неї кошти.

Втім, ця схема створює певні ризики.

Договір лишає без чіткої відповіді питання про те, чи поширюються ці умови на "допомогу Байдена", яка продовжує надходити до ЗСУ.

Дуже імовірно, що за продовження "постачань від Байдена" дійсно доведеться платити.

Ці внески за зброю одночасно дадуть кошти для запуску фонду та інвестицій з нього.

Згадок про те, куди та як мають витрачатися ці кошти, у договорі просто немає; вони мають увійти у "технічні" угоди, узгодження яких ще триває.

Ризики, створені відсутністю технічної угоди (а також тим, що США потенційно можуть втратити апетит до компромісів, адже "святкування" 100 днів минуло) – однозначно є.

Однак у нинішній редакції угода Україні однозначно вигідна.

Загалом підписання угоди – є великим стратегічним позитивом, оскільки стане ознакою того, що для Трампа Україна перетворилася на партнера.

Докладніше –в матеріалі Сергія Сидоренка Копалини в обмін на зброю.

Що увійшло в угоду України зі США та які ризики лишаються.