Адміністрація США заслуговує на визнання за зусилля, спрямовані на дипломатичне врегулювання війни в Україні. Однак, у прагненні досягти домовленостей, її ініціативи часто виглядають як поступки на умовах Москви. Якщо Сполучені Штати дійсно хочуть стабільного миру, їм потрібно представити переконливішу пропозицію і, що критично, активізувати тиск на Владіміра Путіна, щоб той був змушений її прийняти. Про це пише Bloomberg.
Як свідчать численні джерела, американська сторона озвучила план припинення бойових дій, що передбачає фактичне закріплення за Росією територій, які вона наразі контролює. У рамках цього сценарію РФ отримає полегшення санкційного тиску, а також, можливо, формальне визнання анексії Криму 2014 року.
Україна збереже свої збройні сили, але без чітких гарантій безпеки — лише умовна підтримка коаліції союзників, у якій США не братимуть безпосередньої участі. Також країні тимчасово заборонено приєднуватися до НАТО. Інші важливі питання планується обговорити лише після припинення вогню.
Незважаючи на вигідність запропонованого варіанту, Кремль не поспішає зупиняти військові дії й продовжує вимагати повного контролю над чотирма українськими областями, частково захопленими. Українське керівництво, зі свого боку, наголошує: для тривалого миру необхідне чітке зобов’язання США продовжити підтримку — не обов’язково через направлення військ, але шляхом постачання ППО, обміну розвідданими, допомоги у кіберзахисті й підтримки потенційної миротворчої місії союзників. Без цього перемир’я ризикує перетворитися на передишку для РФ, яка використає її для перегрупування.
Нещодавнє підписання угоди про особливий доступ США до українських мінеральних ресурсів не може компенсувати потребу в реальних гарантіях безпеки.
Вашингтону слід пам’ятати дві ключові речі. По-перше, українці навряд чи приймуть угоду, яка виглядає як капітуляція, адже вони зуміли побудувати найбільшу постійну армію в Європі та налагодити власне виробництво озброєння. Хоча втома від війни зростає, суспільство не готове здаватися.
По-друге, російські позиції менш надійні, ніж здається. Армія просувається повільно, а воєнна економіка стикається з серйозними викликами: інфляцією, дефіцитом кадрів, зростанням відсоткових ставок і скороченням валютних резервів. За даними Goldman Sachs, економіка РФ у 2025 році фактично зупинилася в зростанні, а падіння цін на нафту підкосило її фінансову стабільність.
Чим довше триває конфлікт, тим більшим стає ризик внутрішніх економічних потрясінь у Росії. У Путіна є підстави прагнути угоди — і побоюватися наслідків, якщо він її відкине.
Попри заяви про готовність припинити переговори у разі провалу, США мають чітко окреслити більш сильну позицію: підтримати зусилля миротворців на місцях, продовжити допомогу ЗСУ та сприяти євроінтеграції України, зокрема її поступу до ЄС.
Паралельно потрібно дати чіткий сигнал Кремлю: подальша впертість спричинить жорсткіші санкції, включно з вторинними заходами проти імпортерів російської нафти, а також розширення оборонної підтримки України — від логістики до безперебійного постачання розвідданих.
Незалежно від того, якої домовленості буде досягнуто, очевидно, що для Путіна Україна залишатиметься мішенню. Тому будь-яке мирне врегулювання має містити дієві запобіжники проти нової агресії. І саме США мають їх забезпечити.
Як повідомлялося, в угоді про надра немає гарантій безпеки. Але вона допомагає підтримати залученість Вашингтона у питаннях, які стосуються завершення війни.