Моніторинговий візит до Дрогобіцької виправної колонії №40: непрозоре застосування системи “Касандра” та інші порушення

Під час моніторингового візиту було виявлено численні системні порушення прав людини: неналежні умови тримання, незабезпечення медичного та санітарного обслуговування, недотримання права на свободу віросповідання, непрозоре застосування системи “Касандра” та інші порушення.

14-15 березня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено повторне відвідування державної установи “Дрогобицька виправна колонія №40” (далі ДВК-40, установа, заклад).

Відбувся плановий візит без попереджень. Попередній візит відбувався 10 липня 2023 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві Юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Під час моніторингового візиту до ДВК-40 було виявлено численні системні порушення прав людини: неналежні умови тримання (переповненість, антисанітарія, відсутність вентиляції, освітлення, доступу до води, порушення приватності), незабезпечення медичного та санітарного обслуговування, недотримання права на свободу віросповідання, непрозоре застосування системи “Касандра” з ігноруванням прав засуджених на інформовану згоду й доступ до персональних даних, використання цивільно-правових договорів замість трудових з оплатою, нижчою за мінімальну, недотримання правил безпеки, порушення процедур УДЗ та обмежений доступ до укриттів під час повітряної тривоги.

Загальна інформація

ДВК-40 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі на певний строк. В установі функціонує сектор для тримання засуджених як середнього рівня безпеки, так і мінімального, а також максимального рівня безпеки.

На території установи розташоване Психіатричне відділення Львівської багатопрофільної лікарні №19 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Львівській області”.

Заклад розташований за адресою: 82100 Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77.

Керівник установи — полковник внутрішньої служби Купець Олександр Михайлович.

Заклад складається з чергової частини, дільниць СПС, сектору максимального рівня безпеки, харчоблоку, ДІЗО, ПКТ, ДПК, медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу закладу складається із 299,5 посад. Фактична чисельність — 267,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 31 співробітник.

Планове наповнення закладу — 914 осіб. Фактична кількість ув’язнених/засуджених — 809 осіб. У закладі 10 дільниць СПС. 414 осіб засуджених середнього рівня безпеки, 130 осіб засуджених мінімального рівня безпеки, 23 особи перебувають у лікарні, 22 особи в секторі максимального рівня безпеки, 15 засуджених довічно, 5 осіб перебувають у дільниці СІЗО.

В установі працюють 2 психологи для роботи з засудженими і 1 для роботи з персоналом. У 2024 році померло 3 особи, у 2025 році — 2. Працевлаштовано 154 засуджених, 23 за цивільно-правовим договором (ЦПД).

На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства — 4 засуджених, схильних до членоушкодження — 11 засуджених, схильні до втечі — 3 засуджених.

Протягом 2024 року одна людина була звільнена через тяжку хворобу. Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання і неналежного надання медичної допомоги. 25 осіб мають інвалідність, 24 особи відторгнуті загалом.

У власному користуванні засуджені мають 72 планшети, 34 особи мають електронну адресу (email).

Протягом останніх пів року 8 актів прокурорського реагування. Протягом 2024 року було зафіксовано 22 випадки тілесних ушкоджень: 2 випадки під час прибуття і 20 випадків під час перебування в установі. Протягом поточного року зафіксовано 1 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 290 осіб з-поміж засуджених під час відвідування промислової зони, дільниць СПС з проведенням загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуальні спілкування з особами, в тому числі і на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги від засуджених стосовно дій/бездіяльності адміністрації. Також адміністрація не приховує випадки порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості і прозорості, належним, адекватним реагуванням.

Позитивний досвід

У 2024 році адміністрацією ДВК-40 було реалізовано низку інфраструктурних, технічних та організаційних заходів, спрямованих на покращення умов тримання, забезпечення безпеки та створення більш сприятливого середовища для персоналу та засуджених. Серед найбільш значущих позитивних практик варто відзначити капітальні ремонтні роботи.

Протягом року в установі проведено комплексний капітальний ремонт адміністративного корпусу та службових приміщень, що сприяло покращенню умов праці персоналу, забезпеченню належного санітарно-гігієнічного стану та створенню умов для реалізації соціально-виховної роботи із засудженими.

Зокрема, відремонтовано: робочі кабінети (відділу контролю за виконанням судових рішень, по роботі з персоналом, заступників начальника, психолога, капелана тощо); кімнати психо-емоційного розвантаження, для роботи з особовими справами, приймання громадян, приймання їжі персоналом; тренажерний зал, актовий зал, коридори, санвузли; приміщення для СВПР, у тому числі класи підготовки до звільнення, крамниця, бібліотека, кімнати для виховної роботи; камери для екстрадованих осіб та засуджених до довічного позбавлення волі; приміщення відділу охорони: КПП, пости, загальна кімната особового складу.

Також виконані наступні роботи: оновлення технічного оснащення, заміна застарілої системи охорони “Ніч-12” на сучасну інтегровану систему “Інтегра”; встановлення нової системи оповіщення “Vellez”; закупівля та встановлення автоматичної телефонної станції та 16 телефонних апаратів; придбання 4 відеодомофонів та 20 портативних радіостанцій для оперативного зв’язку.

Покращено системи відеоспостереження, встановлено 2 IP-відеореєстратори та 16 сучасних IP-відеокамер; встановлено 4 телевізори (50 дюймів) на постах відеоспостереження та 2 телевізори в чергову частину. Підвищено безпеку: встановлено два аркові металодетектори на КПП та у черговій частині установи; удосконалено технічні засоби контролю доступу та охорони.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У порушення частини 1 статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями встановлено, що в окремих житлових приміщеннях відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) установи норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

Так, у спальному приміщенні №1 відділення СПС №3, де перебувало 3 особи, площа приміщення, згідно з актом вимірювання жилої площі, складає 8,80 м². Таким чином, фактична площа на одну засуджену особу становила 2,93 м².

Аналогічні порушення виявлено в житлових приміщеннях №№2,3,7,26,27 відділення СПС №3, житлових приміщеннях №№20,22 відділення СПС №4, житлових приміщеннях №№24,25,26,27,28 відділення СПС №5, а також житлових приміщеннях №№9,20,21,25 відділення СПС №7.

У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що переповненість камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також часто спричиняє нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Під час відвідування дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) встановлено, що приміщення не відповідають частині першій статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП), а також пунктам 13,14,15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) і загалом можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження з засудженими.

Так, у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, оскільки вікна камер №№1,2 виходять на стіну, через що природне світло практично не проникає в приміщення, що може створювати додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність будь-якого, навіть візуального, зв’язку із зовнішнім світом.

Санвузли забиті нечистотами та не обладнані належною системою змивання води. Санвузли не мають дверцят, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), камерні приміщення ДІЗО не оснащені баками для питної води. Припливно-витяжна вентиляція відсутня.

У порушення Норм забезпечення в камерних приміщеннях немає лав і столів, що позбавляє засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення в цих камерах, можливості приймати їжу в належних умовах.

Крім того, у камерних приміщеннях ДІЗО встановлено засоби для фіксації ліжок до стін. Водночас нормативно-правові акти не передбачають закривання на замок відкидних ліжок у приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах, де засуджені відбувають стягнення. Це створює умови для можливих зловживань з боку працівників установи, оскільки засуджені можуть бути позбавлені можливості сидіти або лежати на ліжку протягом дня.

Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (ПВР УВП) та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

3. Моніторинговою групою встановлено, що у виправній колонії відсутня дільниця карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР), через що адміністрація та персонал установи не забезпечують належної організації роботи з новоприбулими засудженими.

Так, новоприбулих засуджених у день їхнього прибуття до установи одразу розподіляють до відділень соціально-психологічної служби (СПС), унаслідок чого повне медичне обстеження, первинна психодіагностика та психолого-педагогічне вивчення новоприбулих засуджених проводяться вже під час їхнього перебування у відділеннях СПС, а не в спеціально відведений період і за відповідних умов ізоляції.

Це суперечить вимогам, згідно з якими новоприбулі засуджені мають бути поміщені до дільниці карантину, діагностики і розподілу та протягом чотирнадцяти діб піддаватися повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню, як передбачено статтею 95 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), пунктом 1 розділу V Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), та Положенням про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 4 листопада 2013 року №2300/5.

4. Моніторинговою групою досліджено питання дотримання прав осіб, щодо яких компетентним органом іноземної держави ухвалено рішення про екстрадицію до України. Під час спілкування з екстрадованими особами скарг на неналежне, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження не зафіксовано. У дільниці СІЗО оглянуто одне відремонтоване камерне приміщення №1, де утримувалися дві екстрадовані особи, у якому проведено ремонтні роботи з дотриманням норми жилої площі 4 м² на одну особу.

Водночас моніторингова група виявила низку порушень, зокрема недостатній рівень природного освітлення. Відповідно до додатка Ж “Нормативні показники освітлення приміщень житлових будівель” ДБН В.2.5-28:2018 “Природне і штучне освітлення”, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 жовтня 2018 року №264, освітленість робочих поверхонь у спальних і житлових приміщеннях має становити 150 ЛЮКС.

Натомість у камерному приміщенні №16 зафіксовано лише 17,6 ЛЮКС, що значно нижче встановлених норм. Здебільшого це пов’язано з тим, що вікна у камерному приміщенні обладнано матовим склом, що може створювати додатковий психологічний тиск на ув’язнених через відсутність будь-якого, навіть візуального, зв’язку із зовнішнім світом.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет вже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери. CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

У порушення вимог пункту 22.5 Європейських пенітенціарних правил (ЄПП) та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1274/21586 (далі — Норми забезпечення), камерні приміщення не обладнані баком для питної води місткістю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

У зв’язку з цим засуджені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання або купувати питну воду в крамниці установи. Також встановлено, що в колонії існує серйозна проблема з водопостачанням: вода подається обмежено, лише протягом приблизно трьох годин на день. Припливно-витяжна вентиляція відсутня.

Під час спілкування з членами моніторингової групи ув’язнені поскаржилися на порушення їхнього права сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії, зокрема на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, передбачених пунктом 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (ПВР УВП) та статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України).

Так, ув’язнені зверталися до адміністрації установи з проханням відвідати молитовну кімнату на території установи, але отримали відмову через те, що персонал установи не може забезпечити належної ізоляції різних категорій утримуваних осіб під час відправлення релігійних обрядів, що може призвести до порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Зазначене суперечить статті 35 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання, включаючи вільне відправлення релігійних обрядів, пункту 8 розділу XX ПВР УВП та правилу 66 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Прогулянкові дворики недостатньо облаштовані спортивним інвентарем чи іншими засобами для фізичної активності.

Щодо фізичної активності та відпочинку поза камерами, ув’язненим забезпечено право на щоденну прогулянку на свіжому повітрі тривалістю не менше однієї години. Проте персонал установи не запропонував жодних альтернативних видів позакамерної діяльності.

У цьому контексті Комітет у доповіді за 2023 рік констатує, що ситуація з позакамерними заходами для осіб, взятих під варту, не покращилася з часу візиту 2017 року. Як і раніше, за винятком невеликої кількості працюючих, дорослі особи, взяті під варту (зокрема жінки), у відвіданих установах перебувають у камерах до 23 годин на добу, маючи обмежений доступ до занять поза камерою, окрім щоденних прогулянок і, в окремих випадках, епізодичного відвідування спортивного залу.

Прогулянки тривають лише одну годину на день (іноді трохи довше для жінок) у невеликих дворах із гнітючим дизайном (високі стіни, що обмежують огляд).

Усередині камер основними засобами дозвілля є телевізор, книги та настільні ігри. Комітет висловлює занепокоєння тривалим перебуванням осіб у таких умовах і закликає владу розробити програми заходів для взятих під варту, а також облаштувати просторіші прогулянкові двори з можливістю фізичних вправ і кращим оглядом. (CPT/Inf (2024) 20, пункт 58).

На зовнішніх дверях камерних приміщень і на ліжках дільниць СПС розміщено поіменні картки з коротким описом злочинів, за якими підозрюються особи, що перебувають у камерах.

У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Комітет зазначив, що дану практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, і окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

Під час спілкування ув’язнені повідомили, що ані під час прибуття до установи, ані надалі адміністрація та персонал не надали їм жодної інформації щодо наявності укриття для захисту від можливих обстрілів та порядку дій у разі оголошення сигналу “Повітряна тривога”. Крім того, за їхнімі словами, під час повітряної тривоги персонал установи не пропонував спуститися в укриття. Вказане свідчить про те, що ув’язнені залишаються незахищеними у камерних приміщеннях під час повітряної тривоги, що створює реальний ризик для їхнього життя та здоров’я в умовах збройної агресії РФ проти України.

Моніторинговою групою було досліджено питання щодо наявного в установі укриття.

Встановлено, що площа приміщень укриття не відповідає кількості засуджених, які утримуються в установі, що унеможливлює безпечне розміщення всіх осіб у разі надзвичайної ситуації. Це створює загрозу їхньому життю та здоров’ю, що суперечить статті 3 Загальної декларації прав людини, статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 27 Конституції України.

Таким чином указані обставини можуть суттєво вплинути на процес прийняття рішення компетентними органами іноземних держав стосовно питання екстрадиції осіб, які підозрюються або обвинувачуються в скоєнні злочину до України.

5.. У порушення пункту 5 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), страви, подані на сніданок 14.03.2025 року, не відповідали затвердженій меню-розкладці.

Зокрема, замість проб передбаченої страви “м’ясо тушковане з макаронами відварними та соусом” було надано пробу страви з картоплі. Зазначені зміни були внесені без письмового дозволу начальника установи та без подання відповідного рапорту заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення, що є порушенням встановленого порядку організації харчування в установі.

6. У порушення порушень вимог пункт 5 розділу IV Положення про організацію продовольчого забезпечення, моніторинговою групою встановлено відсутність працюючого холодильного обладнання в достатній кількості, у зв’язку з чим не забезпечується розміщення та зберігання продовольства з урахуванням товарного сусідства.

7. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 (далі — Положення), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення у приміщенні пральні, лазні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

Під час спілкування з новоприбулими особами які прибули до установи 12.03.2025 року, та перевірки Журналу дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей в дезінфекційних камерах установи було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу ХХІІ ПВР УВП та пункту 3.19 розділу ІІІ Положення, виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил належним чином не забезпечується.

Санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, вчасно не здійснюється. Приміщення лазні та пральні потребують проведення ремонтних робіт. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

8. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом з тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями п.85 (CPT/Inf (2011) 29) п. 23 (CPT/Iinf (2013) 23) п.166 (CPT/Inf (2014) 15).

9. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 14.03.2025 року складає 32 (10,6%) штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

10. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією установи встановлюються штучні перешкоди для реалізації норм, що передбачають можливість заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, а також для застосування умовно-дострокового звільнення, що суперечить принципу поетапної реінтеграції засудженого в суспільство.

Так, згідно з наданою інформацією, протягом 2025 року під застосування заохочувальних норм у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання підпадало 24 засуджених, застосовано ст. 81 КК України до 2 засуджених.

Під застосування заохочувальних норм у вигляді ст. 82 КК України підпадав 21 засуджений, застосовано ст. 82 КК України до 1 засудженого (виправні роботи).

Під застосування заохочувальних норм у вигляді ст.ст. 100,101 КВК України підпадало 38 засуджених, застосовано переведення у дільницю соціальної реабілітації до 17 засуджених.

11. Частина електрощитів та розподільчих шаф у різних приміщеннях установи, як в житловій, так і промисловій зоні, перебуває у відкритому стані, що забезпечує засудженим вільний доступ до них.

Зазначене є грубим порушенням Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки), та створює можливість для несанкціонованого втручання в електромережу, підвищену загрозу виникнення пожежі та ураження електричним струмом.

12. За результатами аналізу наданої адміністрацією документації стосовно праці засуджених встановлено, що засуджені в установі системно залучаються до виконання робіт у межах договірних відносин між установою та приватними суб’єктами господарювання. Серед них — ТОВ “Караван Плюс”, ПП “Декор”, ТОВ “Десна-Еліт”, ФОП Дутчак І.Р. тощо.

Характер робіт охоплює швейне виробництво, пакування товарів, деревообробку, виготовлення меблів, а також допоміжні ручні роботи. Попри активне залучення засуджених до праці, адміністрація установи не забезпечила належного правового оформлення трудових відносин.

Практично в усіх випадках оформлення здійснюється через цивільно-правові договори, однак їхній зміст і фактичні умови праці (регулярність, підпорядкованість, виконання робіт на території установи за встановленим графіком) свідчать про наявність трудових відносин, що маскуються під договір підряду або надання послуг.

Такий підхід є порушенням: ст. 21,24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) — трудовий договір має укладатися у письмовій формі у випадках, передбачених законом, особливо коли йдеться про роботу у межах організації з підпорядкуванням правилам внутрішнього розпорядку.

Ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК) передбачає, що засуджені можуть бути залучені до оплачуваної праці у порядку, визначеному трудовим законодавством. П. 97-99 Правил ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Нельсона Мандели) вимагають наявності справедливої оплати, умов праці та укладання трудових договорів, що максимально наближені до вільного ринку.

Оплата праці нижча за мінімально допустиму. Розрахунково-платіжні відомості засвідчують, що після обов’язкових відрахувань (у т.ч. за виконавчими документами, харчуванням, комунальними послугами, адміністративними штрафами тощо), фактична сума коштів, що залишається засудженому, часто становить менше ніж 200 грн на місяць. У деяких випадках зафіксовані виплати в межах 3060 грн.

Це є порушенням: ст. 95 КЗпП України, яка гарантує мінімальну заробітну плату. Ст. 122 КВК України, яка передбачає, що оплата праці засуджених не може бути нижчою за мінімальний розмір, встановлений державою. Ст. 43 Конституції України, яка гарантує кожному право на гідні умови праці та її оплату.

Документація, надана установою, не містить наступних підтверджень: проведення інструктажів з охорони праці (порушення ст. 169 КЗпП України); проходження засудженими попередніх і періодичних медичних оглядів (порушення ст. 17 Закону України “Про охорону праці”, ст. 119 КВК України); забезпечення засобами індивідуального захисту, спецодягом, дотримання температурного та санітарного режиму.

Це створює підвищені ризики для життя і здоров’я засуджених, які фактично працюють у виробничих цехах на умовах, максимально наближених до комерційного виробництва.

Низка договорів передбачає, що виплати засудженим здійснюють безпосередньо приватні підприємці або контрагенти, без участі бухгалтерії колонії. Це унеможливлює ефективний контроль з боку державної установи за: повнотою обліку нарахувань; відповідністю тарифів трудовому законодавству; дотриманням соціальних гарантій.

Такі випадки відкривають простір для можливих зловживань, маніпуляцій з обліком робочого часу, прихованих форм експлуатації. Маскування трудових відносин цивільно-правовими договорами є системною практикою в установі — це порушує ст. 21, 24 КЗпП України та ст. 118 КВК України.

Рівень фактичної оплати праці засуджених не відповідає законодавчим гарантіям, що суперечить ст. 95 КЗпП і ст. 122 КВК України. Відсутність інструктажів з охорони праці, медоглядів і засобів захисту порушує норми охорони праці та створює небезпеку для засуджених. Належного фінансового контролю за виплатами не здійснюється, що є неприйнятним з погляду забезпечення прав засуджених.

13. Під час моніторингового візиту 14 березня 2025 року ДВК-40 було проведено опитування співробітників установи та засуджених щодо використання підсистеми “Касандра” — електронного інструменту оцінки ризиків повторного кримінального правопорушення. Аналіз зібраних даних свідчить про низку системних порушень прав людини, зумовлених недостатньою поінформованістю засуджених, відсутністю механізмів участі, доступу до інформації, а також практично повною неможливістю оскаржити результати оцінювання.

Більшість опитаних засуджених не розуміють, що таке підсистема “Касандра”, не знають, хто проводить оцінку, на підставі яких критеріїв вона відбувається та які правові наслідки має. Засуджені не були присутні при внесенні даних, не підписували жодних документів про ознайомлення, не отримували копій результатів. Таким чином порушено право на інформовану згоду (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 32 Конституції України).

Жоден з опитаних засуджених не повідомив про можливість подати заперечення до внесених даних чи оскаржити результати. Інтерфейс системи не дозволяє фіксувати заперечення засудженого, що суперечить принципам справедливого процесу (ст. 6 ЄКПЛ). Не існує встановленого порядку повідомлення про результати оцінки або строків їхнього зберігання і видалення. Дані з підсистеми “Касандра” використовуються для складання щоденників індивідуальної роботи, характеристик та висновків про виправлення, однак засуджені не залучаються до цього процесу, не отримують копій документів, не мають можливості їх оскаржити.

Це порушує право на участь у процедурах, що стосуються особи, та принцип належного адміністративного провадження. Відсутня нормативна база щодо строків зберігання та порядку видалення даних з підсистеми після звільнення. Засуджені не можуть подати запит на видалення чи виправлення інформації, що порушує Закон України “Про захист персональних даних” та стандарти GDPR. (GDPR (General Data Protection Regulation) — загальний регламент захисту даних, головний нормативно-правовий акт Європейського Союзу щодо захисту персональних даних.

Він набув чинності 25 травня 2018 року і встановлює правила, за якими державні органи, компанії й організації можуть збирати, зберігати, обробляти та передавати персональні дані фізичних осіб.

Працівники персоналу не отримували повноцінного навчання щодо роботи з підсистемою, зокрема щодо дотримання правових гарантій засуджених. Використовуються лише фрагменти наказів і положень без методичного супроводу.

Таким чином використання підсистеми “Касандра” у ДВК-40 є формалізованим і непрозорим процесом без дотримання основоположних прав засуджених. Встановлено порушення права на інформовану згоду, приватність, справедливу процедуру, доступ до персональних даних та їхнє оскарження.

Практика є несумісною з міжнародними стандартами, зокрема: мінімальними стандартними правилами поводження з ув’язненими ООН (Правила Мандели), п. 54—59; рекомендаціями Ради Європи щодо участі засуджених у прийнятті рішень (Rec(2006)2); загальними принципами GDPR щодо прозорості, доступу та контролю над персональними даними.

Рекомендації:

Міністерству Юстиції України

1. Розробити і затвердити нормативно-правовий акт, який комплексно врегулює використання підсистеми “Касандра”, з урахуванням правових гарантій засуджених: інформована згода, доступ до результатів, право на оскарження, строки зберігання та видалення персональних даних.
2. Запровадити порядок обов’язкового письмового інформування засуджених про проведення оцінки ризиків та її наслідки.
3. Ініціювати оновлення положень про порядок працевлаштування засуджених, заборонити використання цивільно-правових договорів у випадках, що мають ознаки трудових відносин.
4. Встановити порядок регулярних перевірок дотримання норм проживання, санітарії, харчування, водопостачання, приватності, зокрема у ДІЗО, ПКТ та СПС.
5. Передбачити обов’язкову наявність дільниці КДіР в кожній установі, укомплектовану фахівцями для медичного обстеження, психодіагностики та первинного вивчення засуджених.
6. Забезпечити наявність і функціональність лазне-прального обладнання, холодильного устаткування, а також ремонт санітарно-господарських приміщень відповідно до нормативів.
7. Сприяти приведенню умов тримання у відповідність до стандартів CPT та Мінімальних стандартних правил ООН, зокрема у частині житлової площі, доступу до води, природного освітлення, вентиляції, приватності в санвузлах.

Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини/НПМ

1. Провести національне дослідження функціонування підсистеми “Касандра” в установах ДКВС, зокрема щодо дотримання права на інформацію, участь та захист персональних даних.
2. Підготувати рекомендації щодо оновлення підходів до оцінки ризиків, залучивши незалежних експертів і правозахисні організації.
3. Ініціювати парламентський нагляд щодо ситуації з працею засуджених і використання ЦПД у колоніях.
4. Оцінити безпекову ситуацію щодо доступності укриттів у закладах позбавлення волі, та підготувати узагальнене подання до Кабінету Міністрів України.

Адміністрації ДУ “Дрогобицька ВК №40”

1. Негайно припинити практику застосування ЦПД у трудових відносинах і перейти на укладення письмових трудових договорів із дотриманням КЗпП та КВК України.
2. Гарантувати мінімальну оплату праці, оформлення медоглядів, охорону праці, забезпечення ЗІЗ та регулярну видачу розрахункових листків.
3. Забезпечити письмове інформування засуджених про мету та наслідки оцінки в системі “Касандра”, надавати копії анкет і дозволити оскарження.
4. Забезпечити доступ до релігійних обрядів, зокрема вільне відвідування молитовної кімнати й запрошення священнослужителів за запитом.
5. Забезпечити дотримання вимог до житлової площі, природного освітлення, вентиляції, питної води, приватності в санвузлах, у тому числі в ДІЗО, ПКТ, СІЗО та СПС.
6. Укомплектувати колонію необхідною кількістю персоналу, вжити заходів для подолання дефіциту кадрів і переглянути режим чергувань.
7. Покращити облаштування прогулянкових дворів, забезпечити доступ до фізичної активності та позакамерних занять.
8. Облаштувати захищені укриття, розраховані на фактичну кількість утримуваних осіб, та забезпечити інформування засуджених про порядок дій під час тривоги.
9. Забезпечити функціонування дільниці КДіР, із відповідним штатом лікарів, психологів та вихователів.
10. Вилучити поіменні таблички із зазначенням злочину на дверях камер, що принижують гідність і суперечать стандартам CPT.
11. Привести умови зберігання продовольства у відповідність до вимог товарного сусідства, забезпечити наявність холодильного обладнання в достатній кількості.
12. Припинити практику відкритого носіння спецзасобів персоналом, особливо в місцях постійного контакту з засудженими.
13. Забезпечити ізоляцію від різних категорій осіб при релігійних обрядах, а не обмежувати право на віросповідання.
14. Унеможливити доступ засуджених до електрощитів і розподільчих шаф, що створюють ризик пожежі та ураження струмом.