Цьому району вже понад 200 років: як з’явилася Татарка у Києві та чому поліція не поспішала туди навідатись

Татарка — один із найстаріших районів Києва, який сьогодні знаходиться майже у самому центрі міста. Незважаючи на це, тут збереглися будинки XIX століття, а багато вулиць пам’ятають часи, коли Татарка була околицею столиці.

Звивисті вулички, старовинні садиби, дерев’яна церква кінця XIX століття — все це створює особливий світ, де час наче уповільнює свій біг. "Телеграф" пропонує до нього заглянути.

Як формувалася Татарка

Назва району пов’язана з тим, що у середині ХІХ століття сюди переселилася група татар із Нижнього Новгорода. Спочатку вони жили біля підніжжя пагорба, ближче до Подолу, займалися миловарінням та торгівлею. Пізніше освоїли вершину пагорба. Система вулиць тут майже не змінювалася вже понад сто років, а деякі вулиці готуються відзначити 200-річчя. Район поступово заселяли й інші жителі, у тому числі переселенці з Подолу та Оболоні.

Сьогодні Татарка — це така цікава місцевість у Києві, яка тягнеться вузьким та звивистим пагорбом між Подолом, Глибочицею, Щекавицею, Лук’янівкою, Юрковицею, а ще Вовчим та Реп’яховим ярами. Тут особливий рельєф і район зберіг багато рис старого Києва.

Головні вулиці Татарки – це Лук’янівська, Стара Поляна, Князя Володимира Мономаха, Татарська, Нагірна, Макарівська, Загорівська, Половецька та Печенізька.

Історичні події та архітектура

На початку XX століття Татарка вважалася околицею та навіть небезпечним районом. Поліція сюди навідувалася рідко, а густі зарості та яри відділяли Татарку від решти міста. 1911 року тут сталася гучна подія — так звана "справа Бейліса". В одній із печер знайшли тіло хлопчика, а у вбивстві звинуватили Менделя Бейліса, працівника цегельного заводу. Пізніше з’ясувалося, що звинувачення було сфабриковано, і Бейліса виправдали, але до цього він провів у в’язниці два з половиною роки і був змушений покинути Київ.

Сучасна Татарка – це поєднання різних архітектурних стилів: старовинні садиби, сталінські будинки, панельки 80-х та сучасні новобудови. Деякі будинки виділяються різьбленими дерев’яними дверима, кутими сходами та незвичайною цегляною кладкою. Наприклад, на вулиці Нагірній зберігся особняк провізора Савранського, збудований на початку XX століття із жовтої цегли із заводу Зайцева.

Природа та знакові місця

Район оточений ярами, кожен з яких має свою історію. Наприклад, Вовчий Яр, де раніше були хижаки, або Кмітів Яр, названий на прізвище власника цих земель. Тут бере початок річка Глибочиця, яку зараз уклали в колектор, а раніше вона протікала Татаркою та Подолом.

Головна визначна пам’ятка Татарки — Свято-Макаріївська церква, єдина дерев’яна церква кінця XIX століття, що збереглася у Києві. Поруч — будівля недільної школи та старі поховання. 1947 року для храму ікони писав художник Іван Їжакевич.

На одному зі схилів над вулицею Кирилівською збереглося дачне селище 1950-х років. Сюди можна потрапити лише пішки вузькими стежками. У глибині району залишилися старі будиночки та сліди колишнього Миколи-Йорданського цвинтаря.

Татарка сьогодні

Зараз Татарка — це район, де минуле та сьогодення близько сусідять. Тут живуть нащадки старих поселенців та нові мешканці. Архітектура та атмосфера району зберігають пам’ять про його історію, попри сучасні зміни.