Мені завжди мало: психолог про внутрішню діру, яка не наповнюється

Купила сукню - і не відчула радості. Отримала комплімент - і подумала: "Та вони просто так". Зробила проєкт - і вже наступного дня знову у відчутті "недостатньо".Це не про жадібність і не про амбіції. Це про внутрішню порожнечу, яку нічим не вдається заповнити. Чому ми постійно відчуваємо голод - до визнання, пояснила Gazeta.ua психологиня Ірина Шеньє.Це має вигляд успіху. А всередині - тривога. Це схоже на реалізацію. Але глибоко - виснаження. Що б ви не зробили - цього ніби завжди недостатньо.І скільки б не дали - хочеться ще. Бо щось у середині - не наповнилось."Це стан, коли емоційна потреба залишається неусвідомленою - і тому нереалізованою. Ми підміняємо її зовнішніми діями, речами, цілями. Але внутрішня "діра" не заповнюється - вона тільки ширшає", - пояснила Шеньє.Часто його коріння - в дитинстві. Коли нас не помічали. Коли любов давали "за досягнення". Коли за найменшу помилку карали мовчанням.І тоді виникло базове переконання:"Мене люблять, тільки якщо я хороша","Я маю заслужити, щоб бути потрібною","Мене не можна любити просто так - тільки за щось"."У дорослому житті ці програми запускають нескінченний забіг: ще трохи - і нарешті буде добре. Але "добре" ніколи не настає. Бо ви не дозволяєте собі відчути: "вистачає", - додала експертка.• Після будь-якого досягнення - відчуття пустоти;• Постійне внутрішнє "підганяння": треба більше, краще, швидше;• Труднощі з прийняттям компліментів або вдячності;• Відчуття, що вас "недостатньо люблять", "недостатньо підтримують", "не так дивляться";• Навіть у стосунках - відчуття самотності або голоду.1. Назвіть цю порожнечу - і перестаньте з нею боротисяЗамість "мені просто не щастить" або "я ще не досить" - скажіть:"Я зараз у контакті зі своєю потребою в теплі/визнанні/любові"."Порожнеча посилюється, коли ми її ігноруємо. Але коли ми визнаємо: "мені бракує" - ми вже не в пастці, ми у виборі", - сказала психологиня.2. Почніть відстежувати не "досягнення", а "відчуття"Кожен день завершуйте питанням:- Що я сьогодні відчула приємного?- Що мене торкнуло?- Коли я відчула контакт із собою або світом?Це повертає від зовнішнього марафону - до внутрішнього дому.3. Потренуйте фразу: "Мені вистачає"Навіть якщо не віриться - говоріть:- "Цього зараз досить";- "Я зробила достатньо";- "Я вже наповнена""Це як новий софт для мозку. Спершу незручно, потім - стабільно. Бо звичка бути голодною - теж лише звичка", - підкреслила Шеньє.І найважливіше: найглибші порожнечі - не про те, чого не дали інші. А про те, чого ми самі собі не дозволили. Справжнє наповнення - не в "ще одній меті", не в "ще одному марафоні", не в "ідеальній версії себе".Справжнє наповнення - в моменті, коли ти кажеш собі:"Я не маю бути іншою, щоби мати право на любов"."Порожнеча не заповнюється. Вона - трансформується. Через увагу. Через турботу. Через повернення до себе - не ідеальної, але живої", - підсумувала Шеньє.Спробуйте сьогодні ввечері не бігти за новим. А обійняти те, що є. І себе в ньому. Бо саме з цього моменту починається наповнення. Тепле. Тихе. Справжнє.