Росія пішла у масований штурм: військові розповіли, на якому напрямку

На Покровсько-Мирноградському відтинку фронту розрахунки українських «Градів» 38-ої окремої бригади морської піхоти нині ведуть снайперську реактивну війну.

Інтенсивність ворожих атак дещо впала, але рашистські гаубиці, самохідки й дрони — нікуди не поділись.

Наші реактивники, споряджені, чатують у схованках цілодобово й щойно надходить команда — мерщій вирушають на точку атаки.

Реактивникам 38-ої дуже потрібна станція РЕБ для надійного захисту від повітряних загроз.

Під час сюжету на екранах буде QR-код — це збір саме на радіоелектронний захист для воїнів 38-ої бригади морської піхоти.

Тож, за можливості, не залишайтесь осторонь.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

«Пилип» — командир колісної, а відтак суходольної бойової машини.

Та на дверцятах його «Града» — шеврон морської піхоти.

«Пилип» став реактивником, майже одночасно зі створенням, 38-ої окремої бригади морської піхоти.

Відтоді підрозділ воював на Донеччині, під час українського контрнаступу на Времівському виступі.

Підтримував вогнем на Херсонщині побратимів-морпіхів, що відбивали у ворога й утримували плацдарм навколо Кринків, на Лівому березі Дніпра.

Від осені 2024 року вони цілодобово й безперервно б’ють московитів поблизу Покровська з Мирноградом.

«Було інтенсивно, да! І КАБи були, і авіаційні удари було.

Звісно, штурми були.

Бронетехнікою були, мотоциклами були», — каже Олена Солоніна, офіцерка відділення комунікацій 38 ОБрМП.

Напевно, найінтенсивніше, каже «Срібний» — старший офіцер батареї, війна точилась у секторі, напередодні Великодня.

«Гупали постійно! Тот єсть ми ж його чули — земля здригалась! Такого наступу ми ще не бачили мабуть, останні два роки», — каже «Срібний», старший офіцер батареї БМ-21 «Град» 38 ОБрМП.

Тоді, південно-східніше Мирнограда, головні сили ворожої 20 мотострілецької дивізії пішли на штурм бронетехнікою, піхотою та кількома зграями мотоциклістів, за інтенсивної підтримки артилерії з авіацією.

«Вони там сипали, починали з КАБів вночі, потом сипали артилерію.

Артилерія там працювала чотири чи п’ять годин безперестанно! Постійно-постійно-постійно — там не можливо було не вийти ні висунутись — нічого», — каже «Срібний», старший офіцер батареї БМ-21 «Град» 38 ОБрМП.

Ту атаку, спаливши чимало ворожої броні й знищивши не один десяток московитських піхотинців, українські воїни — відбили.

Та війна у секторі не припинилась.

Хоча її тем, кажуть морпіхи — дещо знизився.

Натомість, робота у реактивників 38-ої нікуди не зникла.

Військові можуть, якщо є потреба, і цілим пакетом, рясно, накрити площу у 8-9 гектарів.

Та нині, на Покровсько-Мирноградському відтинку фронту, екіпажі БМ-21 38-ої бригади морпіхів, стріляють, каже «Срібний», більше — як снайпери! По кілька ракет — на ціль.

Взагалі-то, він — навідник, в екіпажі морпіхівського «Граду».

Та віднедавна, дорогою на роботу, й на шляху звідти — «Борсук» їздить, винятково біля пакету з ракетами.

У руках, міцно тримаючи карабін, щоб стежити за дронами.

Той карабін, засіб захисту — непоганий, кажуть морпіхи, але ефективний, лише на мінімальній відстані.

А ворожих дронів на Покровщині, нині літає — хоч греблю гати.

Для надійного захисту і себе, і бойових машин, реактивникам 38 дуже потрібна потужна станція радіоелектронної боротьби.

Долучитися й допомогти воїнам зібрати кошти на її придбання, справа, звісно, добровільна.

Але ж і захищають ці морські піхотинці — кожного з нас.

І захищають — дуже ефективно.