«Добрий ранок!» чи «Доброго ранку!». Мовознавиця пояснила, як грамотно вітатися

Чи правильно вітатися «Добрий ранок»? Це питання часто викликає дискусії серед українців. «Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» відповідає на звернення читачів, зокрема розглядаємо чи справді це вітання є помилковим, на відміну від «Добрий день» та «Добрий вечір».

Юлія Лозинко: Це правда, що вітання «Добрий ранок» – помилка, а «Добрий день» і «Добрий вечір» – ні? Це ж абсурд. Хай або все буде в називному відмінку, або все в родовому («Доброго ранку», «Доброго дня» і «Доброго вечора»).

Мовознавиця Ольга Васильєва відповіла на це питання, підкресливши абсурдність твердження про помилковість «Доброго ранку» при правильності «Доброго дня» та «Доброго вечора».

«Так, різні відмінкові форми – справді абсурд. Або всі три мають бути в називному, або всі три – в родовому («Доброго ранку», «Доброго дня» і «Доброго вечора»)», – зазначила мовознавиця.

Відповідаючи безпосередньо на запитання щодо «Доброго ранку», Васильєва запевнила, що це вітання не є помилкою. Вона пояснила, що як форма в називному відмінку («Добрий ранок»), так і в родовому («Доброго ранку») з'явилися в українській мові відносно пізно – лише у ХХ столітті, про що свідчать лінгвістичні дослідження та словники.

Мовознавиця звернула увагу на історичний аспект вживання вітань. До ХХ століття українці, особливо мешканці сіл, використовували переважно форми «Добри́день!» та «Добри́вечір!». У авторитетному словнику Кримського і Єфремова (1924–1933) саме ці вітання є основними, а «Доброго ранку» подається з позначкою як таке, що вживається «тільки в інтелігентів». (За словами Васильєвої, форми "Доброго дня" і "Доброго вечора" також є пізнішими новотворами, що поширилися в інтелігентському середовищі, особливо в часи незалежної України).

Форма «Добрий ранок», яку сьогодні деякі вважають некоректною, була зафіксована раніше – у російсько-українському фразеологічному словнику 1927 року за редакцією Підмогильного і Плужника. У цьому словнику російський вираз «Доброе утро» перекладався виключно як «Добрий ранок», без варіанту в родовому відмінку.

Проте, у пізнішому «Російсько-українському словнику сталих виразів» 1959 року за редакцією Вирган і Пилинської вже наводяться обидві форми як рівноправні: «Доброго ранку!; добрий ранок!».

Ольга Васильєва також підкреслила, що форма «Добрий ранок» зустрічається у творах багатьох визначних українських письменників, таких як Самчук, Стельмах, Малик, Вінграновський, Костенко та інші, що свідчить про її усталеність у літературній мові.

Особисто мовознавиця віддає перевагу вітанню у називному відмінку: «Добрий ранок», «Добрий день / Добри́день» та «Добрий вечір / Добри́вечір». У відповідь на вітання у родовому відмінку («Доброго ранку / дня / вечора») вона використовує «Дякую».

Мовознавиця доводить, що вітання «Добрий ранок» є граматично правильним і має історичне підґрунтя в українській мові, хоча й з'явилося пізніше за традиційні «Добри́день!» та «Добри́вечір!».