Дипломатія Трампа між "він так бачить результат" та "нічого не виходить"
Дипломатія Трампа між "він так бачить результат" та "нічого не виходить"

Дипломатія Трампа між "він так бачить результат" та "нічого не виходить"

Лавров. Рубіо. Тиск великий, хороших новин недостатньо, бурхлива реакція співгромадян на будь-який позитивний сигнал — зрозуміла. Особливо — від Трампа. Який завтра може написати протилежне.

Треба робити якісь зарубки, щоб зовсім не втратити орієнтири. Бо надія — річ гостра з обох боків. Вона рятує, але може позбавити імунітету.

Як на мене, вісь світової політики зараз проходить через пошук відповіді на запитання: наш "гегемончик" — він так бачить світ чи він недієздатний?

Якщо він просто трохи ексцентричний у своїх цілях і практиках їх досягнення — це житейська справа. З цим можна працювати. А от якщо він вигадує цілі, напружується, але не може їх досягти — це зовсім інше.

На підозри у недієздатності наштовхують заяви, що США готові вийти з процесу досягнення миру. Адже на столі залишилися дві опції: або підштовхнути Путіна до розумних домовленостей, або виходити з переговорів. Бо Україна досить тверезо і конструктивно окреслила межі політичних компромісів.

Читайте також
"Офіційних сигналів не отримували". У МЗС висловилися щодо можливого виходу США з переговорів

Без воєнних результатів (яких у Путіна немає) пояснити погіршення позицій України неможливо — це буде явною несправедливістю і потуранням агресору. Щоб оперативно допомогти Путіну в досягненні відповідних воєнних результатів, США мали б як мінімум погодитися на масові вбивства українських дітей у тилу (чого Трамп не хоче) і запровадити ембарго проти України. Тобто не просто зупинити власні постачання, а ще й заблокувати постачання всього військового і всіх вантажів подвійного призначення (чого вимагає Путін для "припинення вогню").

Існує низка конспірологічних теорій, які пояснюють, навіщо Путін потрібен Трампу (торпедування глобалістів у НАТО і ЄС, Гренландія, клінч із Китаєм, особисте збагачення тощо), чому Трамп уникає давно назрілого "миру через силу", до якого треба змусити Москву.

Однак усі ці теорії не можуть ігнорувати факт: підозра в недієздатності гегемона обнуляє будь-які глобальні плани.

Коли виникають сумніви, миттєво запускається процес тисячі зовнішніх порізів і внутрішніх кровотеч. Технічно неможливо спроєктувати силу всюди. Неможливо пальцями передушити всі хвороботворні мікроби. Потрібен інший підхід, який вимагає не тільки матеріальних ресурсів, а й часу. Це праця на покоління.

Путін вже чітко показав, що зовсім не проти виставити Трампа недієздатним. Поки що без прямого конфлікту, але саме в цьому напрямку. Вашингтон дає приводи для шпильок, потрапляючи в безглузді ситуації. Місцями це перетворюється на якийсь водевіль.

Водночас в руках ексцентричного дідуся залишаються сотні військових баз у всьому світі, найбільше угруповання супутників у космосі, епічний морський і повітряний флот, а також безліч інших корисних інструментів (в економіці, технологіях, політиці тощо).

І всередині, і за межами США нависає питання — якщо дідусь захоче, чи зможе він застосувати всю цю махину? Чи махина його послухається? Чи зможе він когось обернути, хай не в ядерний, але хоча б у якийсь попіл?

Небезпека ситуації в тому, що виникає вир, який затягує будь-який негатив з інтерпретацією "це тому, що США не впоралися".

Вибухнув порт в Ірані — бо Ізраїль впорався, а США — ні. Зчепилися Індія з Пакистаном — бо Вашингтон уже ніхто не рахує за серйозного гравця. Хоча це може бути взагалі жодним чином не пов'язано. Написав Трамп Путіну: "Володимире, СТОП!", а той продовжує вбивати цивільних, ніби нічого не сталося.

Моя гіпотеза полягає в тому, що до 9 травня зберігається можливість хоча б короткострокової деескалації, повного або часткового (секторального) припинення вогню. У Трампа є потреба і поки що є можливості це забезпечити. Путіну потрібно затишшя до 9 травня, і немає бар'єрів проявити гнучкість (ракети все одно доведеться накопичувати три тижні, у Курську вже є "перемога"). Тобто можливий якийсь дипломатичний прогрес, оформлений як очевидний прорив.

Читайте також
Божевільна гойдалка. Як "стратегія Трампа" змінює Європу та Україну

А от після 9 травня для Путіна ситуація зміниться аж до вересня (другий етап святкувань — на Сході). Він може терпіти. Ризики ескалації різко зростають.

Якщо у це вікно можливостей не встигнути, далі Америці буде складніше не тільки в Україні...

Оригінал

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Джерело матеріала
loader