«Будь її голосом» — проєкт про жіноче лідерство, сестринство та підтримку

24 квітня у книгарні «Сенс» пройшла публічна презентація проєкту «Будь її голосом». Керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного Анастасія Гудима розповіла, що проєкт «Будь її голосом» є частиною великого проєкту, який реалізується у партнерстві з Українським жіночим фондом і громадською організацією «Жінки в медіа».

«Це фільм про жіноче лідерство, яке буває різним — тихим чи голосним. Буває лідерство у великих містах, маленьких містечках і селах. Фільм не пояснює, що таке жіноче лідерство, а розповідає історії жіночого лідерства», — пояснила Анастасія Гудима.

Анастасія Гудима

Вона звернулася до присутніх у залі з проханням розповісти свої історії про підтримку, про те, як їм допомогли чи вони комусь допомогли та як це змінило кар’єру й життя.

«Нам важливо всім розповідати такі історії підтримки, розповідати одна одній, розповідати на сторінках соціальних мереж, у медіапроєктах, для того, щоб цієї підтримки було більше, вона була щирою, видимою, бо вона усім потрібна», — сказала Анастасія Гудима.

Світлана Остапа

Першою розповіла свою історію про підтримку голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа. Ця історія про пенсіонерку Елю, яка потрапила у скрутне становище, коли захворів її син, і вони вдвох виживали на її пенсію. До Світлани Остапи, яка тоді, у 2006 році, була місцевою депутаткою у Бучі, звернулися сусідки Елі. Вони розповіли, що з жінкою коїться щось недобре, вона дуже схудла. Світлана пішла до Елі додому.

«Еля на свою малесеньку пенсію годувала й себе, і хворого сина, який, як виявилося, після перенесеної хвороби не вставав із ліжка. Купувала йому ліки, платила комунальні послуги. Грошей не вистачало, вона худла, а син у 50 років важив, мабуть, кілограмів 35. Я зрозуміла, що потрібна допомога, пішла в соцуправління. І почалась епопея, яка тривала півтора року. Син уже втрачав розум, іноді був дуже агресивним, потрібно було оформити інвалідність, пенсію, а у нього не було документів. Це тривало нескінченно, але ми з нею стали за цей час дуже близькі. До нашої зустрічі вона боялася комусь розповісти про свою біду. Врешті нам вдалося оформити його в один притулок, а Елю — в інший. Коли вона проходила медогляд, з’ясувалося, що в неї онкологічне захворювання. У притулку вона прожила всього три місяці, але встигла написати мені листа: “Ці три місяці були найщасливішими місяцями за останні роки”. Мене це страшенно розчулило: хоча б три місяці людина пожила в чистоті, спокої, з нормальною їжею. Минуло багато років, але я досі її пам’ятаю», — розповіла Світлана Остапа.

Наталя Карбовська

Співзасновниця та директорка зі стратегічного розвитку Українського жіночого фонду Наталя Карбовська поділилася своєю особистою історією, яка пов’язана з її дочкою.

«Колись я стала її голосом, цього не чекаючи й не прагнучи, так вийшло. Це сталося років 20 тому, тоді вона навчалася в школі, де у неї були уроки праці. Дівчата робили котлети, фартухи, а у хлопців у цей час був додатковий урок інформатики. Я тоді дуже мало знала про права жінок, гендерну рівність, але мені як мамі дівчинки це здалося несправедливим. Коли я почала питати про це в школі, то мені відповіли: нащо дівчатам знання, їм важливо вдало заміж вийти та життя своє влаштувати. Тоді ми з дочкою почали невеличку адвокаційну кампанію, але нічого не змогли змінити. Але я познайомилася з тими жінками, які стали моїми вчительками, моїми наставницями в жіночому русі — і так я стала його частиною. А коли моя донька виросла, то також виступила за рівність у школі вже своєї дитини. Наприклад, коли на День захисників запитала у батьків, чому вони збирають кошти на подарунки тільки хлопцям, хіба серед захисників немає дівчат?», — розповіла Наталя Карбовська.

Ліза Кузьменко

Голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко розповіла історію про те, з чого почалася робота об’єднання жінок, які працюють у журналістиці.

«У 2018 році була пресконференція Петра Порошенка, який некоректно звернувся “дорогенька моя” до Марини Баранівської, яка на той час працювала журналісткою “Детектора медіа”. Ми зустрілися з моєю колежанкою з Інституту масової інформації Іриною Земляною, вона жартома каже: “Ну, що ти, дорогенька?”. Я відповіла: “Я тобі не дорогенька!”. Вона й пропонує: «Зробімо футболки “Я тобі не дорогенька”. У нас була просто шалена підтримка в медіа, наші журналістки, наші колеги-чоловіки також підтримували. Не є правильним, щоб наші політики зверталися до журналісток у такому сексистському і зневажливому тоні», — розповіла Ліза Кузьменко.

Документальний проєкт «Будь її голосом» складається з історій п’ятьох жінок різного віку та з різних регіонів України. Вони працюють у місцевій владі, створюють власний бізнес, допомагають іншим як волонтерки, займаються громадською роботою, навчають фінансової грамотності. Попри різні життєві обставини, можливості й виклики, їх об’єднує спільне прагнення підтримувати одна одну та надихати інших на дії. В умовах повномасштабного вторгнення вони допомагають тим, хто потребує їхньої підтримки, рятують життя пораненим військовим і цивільним і навіть руйнують багатолітню традицію ромської національної меншини, яка шкодить жінкам.

Учасниці презентації документального проєкту «Будь її голосом»

Режисерка стрічки Олена Кривенко розповіла, що під час роботи над проєктом із подивом дізналася, як нині багато жінок-активісток в Україні, тому було дуже складно обрати героїнь.

«У них купа проєктів, купа ініціатив — і вони це втілюють. Мене здивувало, що часом це жінки без вищої освіти, які часто не мали уявлення, як це працює. Вони пішли на курси й зараз самі пишуть ці грантові заявки, отримують гроші, закуповують обладнання. Вони постійно вчаться. Через те, що зараз бракує чоловіків, жінки пішли на курси водіння авто, щоб перевозити дітей шкільним автобусом. Війна дуже сильно об’єднала жінок», — розповіла «Детектору медіа» Олена Кривенко.

Команда, яка працювала над створенням проєкту

Героїнями проєкту стали голова громадської організації «Жінки Лебединщини» Олена Солоненко, волонтерка, керівниця медичного напрямку благодійного фонду «Коло» Ірина Солошенко, спеціалістка з підвищення обізнаності в ромській мобільній бригаді у благодійному фонді «Вітри змін» Зінаїда Прокопенко, активістка групи самодопомоги «Мальви» Катерина Бабарикіна й активістка громадської організації «Жінки Лебединщини» Людмила Іщенко.

Зінаїда Прокопенко, Олена Солоненко й Ірина Солошенко приїхали на презентацію проєкту та поділилися з присутніми своїми думками про жіноче лідерство та підтримку, а також розповіли про те, які зміни сталися в їхньому житті після зйомок у фільмі.

Зінаїда Прокопенко, Олена Солоненко та Ірина Солошенко

«У складі нашої мобільної бригади ми приїжджали в громади та спілкувалися з людьми. У мене на той час уже був блог, мене знали. Я люблю працювати з підлітками, молоддю, а в ромській громаді на мене вже захоплено дивляться, кажуть: “О, це ж наша vip-циганочка, ми тебе дивимося, ти просуваєш нашу націю”. Там є дівчинка Ангеліна, яка дуже прагнула навчатися, але батьки боялися її відпускати. Я говорила з нею, розмовляла з її батьками, говорила не один раз, переконувала, що має бути лінія довіри до своєї дитини, має бути підтримка від батьків. І що ви думаєте? Цього року Ангеліна вже вступає в університет на юридичний факультет. Вона зрозуміла, що також хоче захищати права жінок у ромській громаді. Вони надихнулися моїм прикладом, мені дуже сильно буде гріти душу, якщо цих історій буде багато», — розповіла Зінаїда Прокопенко.

Зінаїда Прокопенко та Олена Солоненко 

Олена Солоненко говорить, що стала впевненішою. «Я стала зовсім іншою жінкою, перестала бути домогосподаркою, зрозуміла, що те, чим займаюся, дуже важливе як для мене, так і для інших жінок. Свого часу мені допомогла наша координаторка Юлія Савельєва, яка запропонувала мені стати мобілізаторкою громади. Що таке “проєкт”, що таке “грант”, я взагалі не розуміла, а коли зрозуміла, то почала працювати з задоволенням. Кожен мій проєкт — це моя дитина», — говорить Олена Солоненко.

Олена Солоненко й Ірина Солошенко

«Моя мама — дуже активна жінка. Їй 76 років, а вона й досі працює. Дивлячись на неї я розумію, що мені є на кого рівнятися і є що робити. А жінка, яку я підтримала, — це моя донька, яка у 2019 році важко хворіла, в неї була лімфома. Ми пройшли цей шлях разом. Ми з моїм чоловіком робили ремонт у лікарні, де лікувалася донька, це допомагало мені відволіктися, пережити її хворобу. Десятеро людей, які потім лікувалися в цих світлих і чистих палатах, змогли одужати протягом року. Моя дитина вилікувалася. Я щаслива, що можу допомагати», — розповіла свою історію Ірина Солошенко.

Над створенням документального фільму працювали: режисерка Олена Кривенко; редактор Володимир Омельченко; оператор-постановник Данило Притченко; експертка проєкту Ліза Кузьменко; виконавча продюсерка Анастасія Гудима та інші.

Під час презентації проєкту «Будь її голосом»

«Фільм “Будь її голосом” буде цікаво подивитися жінкам, це може стати мотиваційною базою. Жінки в невеличких містечках, подивившись цей фільм, можуть надихнутись і теж об’єднуватися в невеличких громадах, щось змінювати. Вони побачать, що реально можна змінювати свій простір і жити краще»,  — розповіла режисерка проєкту «Будь її голосом» Олена Кривенко.

Олена Кривенко та Анастасія Гудима

Анастасія Гудима розповіла «Детектору медіа», що рішення доєднатися до проєкту вона прийняла тому, що команді, яка над ним працювала, «було важливо, щоб проєкт підсвітив не одну “ідеальну” модель, а показав різних жінок і різні прояви лідерства».

«І ми б хотіли, щоб кожна змогла побачити у цих історіях себе. У часи війни нам особливо потрібна така видимість спокійного, дбайливого, присутнього жіночого лідерства. І тому так важливо, щоби медіа не обходили ці теми стороною, а підсвічували їх через історії, через підтримку, через довіру. Бо саме так ми будуємо суспільство, у якому жінки не залишаються наодинці», — розповіла Анастасія Гудима.

Атмосфера єднання на заході

Під час презентації фільму «Будь її голосом» у книгарні «Сенс» відчувалася тепла атмосфера, історії підтримки лунали впродовж заходу, а після його завершення учасники й учасниці ще довго не розходилися.

Подивитись документальний проєкт «Будь її голосом»  можна на ютуб-каналі Першого.

Фото: Суспільне