Духовна підтримка чи пропаганда? Українські біженці у Литві стали жертвами Московського патріархату

У Литві триває не лише політичне, а й релігійне протистояння: Московський патріархат, попри повномасштабну війну Росії проти України, намагається зберегти свої позиції, маскуючись під «Литовську православну церкву» – структуру, яка фактично не існує в реєстрі. Про це заявив священник Константинопольського патріархату в Литві Володимир Селявко, пише «Главком» з посиланням на Delfi.

За його словами, особливо гостро ця ситуація торкається українських біженців, які, шукаючи духовної підтримки, часто потрапляють до парафій Московського патріархату, не підозрюючи про їхню справжню ідеологічну приналежність.

«Московський Патріархат зараз дуже завзято приховує свою приналежність до Москви, намагаючись тим самим обманути простих парафіян, особливо українських біженців, пояснюючи, що «ні, ми просто Литовська Православна Церква» – такої не існує», – наголошує отець Володимир.

Віленська Литовська Православна Єпархія Московського Патріархату отримала цьогоріч майже €73 тис. державного фінансування, тоді як Константинопольський екзархат – лише €18,5 тис. Ще минулого року обидві громади отримували однакову суму – по €77,6 тис. Причина зміни – в оцінці кількості вірян, що, як вважає отець Володимир, було використано для маніпуляції. Адже фактична кількість активних парафіян Московського патріархату не перевищує 3000 осіб.

Водночас, церква Константинопольського патріархату закликає включити до системи розподілу коштів не лише кількісні, а й ціннісні критерії. Адже сам факт існування їхньої спільноти в Литві – це відповідь на політичну інструменталізацію Московського патріархату Кремлем. Попри формальні заяви, литовська єпархія Московського патріархату досі згадує патріарха Кирила, який благословляє війну проти України.

«Якщо ми називаємо таку людину своїм отцем, своїм провідником, то ми з ним. Це цілком нормально – ви можете вважати його своїм отцем, але скажіть про це відкрито: «Патріарше, ти не маєш рації». І так має бути в церкві. Існують такі правила, що священник, будь-який священник, зобов’язаний не коритися своєму єпископу, якщо той чинить злочин. А в цьому випадку – моральний злочин. Військовий злочин», – каже Селявко.

Цей духовний розкол у Литві має глибоку моральну й історичну основу. Він, за словами священника, нагадує розділення родин і громад, які сталися під час революцій чи, як зараз, в Україні.

«Константинопольський патріархат повернувся до Литви лише тому, що Московський Патріархат повністю інструменталізований Кремлем і проводить кремлівську політику», – підсумовує отець Володимир.