«Яєчками» по «штукатурці». Відома філологиня рознесла вщент колегу, який оголосив фемінітиви необов'язковими

Мовознавиця Ольга Васильєва висловила жорстку критику щодо сюжету телеканалу «1+1», у якому висвітлювалася тема фемінітивів. На думку мовознавиці, експертна оцінка її колеги Олександра Авраменка продемонструвала непрофесійний підхід до цієї тематики. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на допис мовознавиці.

Ольга Васильєва саркастично проаналізувала почуте від колеги, не забувши дорікнути йому попередніми висновками щодо, наприклад, вживання слова «яєчко». Васильєва вважає, що Авраменко транслює радянський вульгарний міф про те, що не можна на яйце казати «яєчко», бо це «парна статева чоловіча залоза». Бо перше значення у тлумачному словнику – це зменшено-пестлива назва пташиного яйця. Курочка Ряба «Знесла яєчко, та не просте, а золоте», а у Вербну неділю кажуть: «Уже недалечко червоне яєчко». 

Щодо свіжих заяв Авраменка про фемінітиви, зокрема, про те, що не до усіх назв професій можна утворити фемінітиви(цитата експерта «Він – штукатур, а вона хто? Штукатурка?»), філологиня відзначила кілька ключових помилок колеги.

Неправильне визначення терміну фемінітиви

У сюжеті їх назвали словами жіночого роду, що позначають посади чи професії. Васильєва підкреслила:

«Ні, це іменники на позначення ВСІХ осіб жіночої статі, навіть самиць тварин. А жінок фемінітиви називають за РІЗНИМИ ознаками, також і родинним статусом (донька), національністю (українка), місцем проживання (киянка) тощо. Сам Авраменко теж назвав слово, яке не стосується посад, професій, виду діяльності: порадниця. Заплутався?», – зауважила Васильєва.

Твердження про необов’язковість фемінітивів

Мовознавиця саркастично зауважила, що таке твердження можна прирівняти до абсурдних прикладів, як «князь Ольга» чи «співак Ірина Білик».

Посилання на професора Павла Гриценка

Васильєва висловила розчарування, що коментарі Гриценка зводяться до непрофесійних висловів на кшталт «дикість» і «волюнтаризм». «Пан Гриценко постійно розповідає про репресованих українських лексикографів і водночас множить на нуль їхній доробок. У словнику Кримського і Єфремова: кредиторка, авторка, інспекторка, коректорка, лекторка, літераторка тощо; виконавиця, народознавиця, книгознавиця і навіть державиця (государыня); другиня, ворогиня, а в Голоскевича є навіть слугиня», – зазначила Васильєва.

Васильєва підкреслила важливість ретельного опрацювання словників, наводячи приклади із СУМ-11 (Словника української мови) та інших авторитетних джерел, де фемінітиви давно закріплені. Наприклад, такі слова, як «штукатурниця» чи «порадниця», мають історичні підтвердження в українській літературі.

«Я допускаю, що вона заздрить мініатюрності своєї подруги, витонченої штукатурниці Олесі», – цитує мовознавиця Олександра Довженко.