Свого часу Євбаз був символом старого Києва: що зараз на місці відомого ринку

Базари завжди були невіддільною частиною міського життя — місцем, де переплітаються торгівля, спілкування і культура. Вони слугували не лише центрами економічної активності, а й осередками соціального життя, де зустрічалися люди різних національностей, обмінювалися новинами та традиціями.

У середині XIX століття Київ активно розширювався на захід, і одним із важливих центрів торгівлі став новий базар на Галицькій площі, відкритий у 1854 році. У 1858 році генерал-губернатор Іларіон Васильчиков офіційно дозволив єврейському населенню торгувати тут тричі на тиждень, що сприяло формуванню навколо базару єврейської громади та появі численних крамниць на прилеглих вулицях. З того часу ринок у народі почали називати Єврейським базаром, або Євбазом, хоча торгували там представники різних національностей.

Вплив залізниці та "Залізна церква"

З появою залізниці у Києві в 1870 році торгівля на Єврейському базарі значно пожвавилася, адже ринок розташовувався неподалік від вокзалу, що робило його зручним для купців і покупців. Поруч із базаром стояла унікальна споруда — Церква Іоана Златоуста, зведена у 1871 році як перша в Російській імперії церква, побудована з чавуну. Цю церкву, яка мала псевдоросійський стиль і була відома в народі як "Залізна церква", зруйнували більшовики у 1934 році під приводом реконструкції трамвайних колій.

У 1960 році на місці клумби та залізної церкви спорудили стаціонарну будівлю нового київського цирку на 2000 місць. Тоді його вважали одним з найбільших в Європі.

Різноманітність торгівлі та життя базару

Єврейський базар був справжнім торговим серцем Києва протягом понад століття. Тут можна було знайти все — від харчів до годинників і навіть зброї, а атмосфера базару була насичена різноманітними персонажами: шарманщики, продавці одягу, кіношники та інші. У 1880-х роках до базару проклали трамвайну лінію, що ще більше розширило коло відвідувачів.

Втрата єврейської громади під час війни

Під час Другої світової війни та німецької окупації Києва єврейська громада, яка була основою базару, зазнала страшних втрат — тисячі євреїв, у тому числі торгівці, загинули. Після війни базар продовжував працювати, але вже без єврейської громади. У повоєнні роки Євбаз починався від самого вокзалу і переживав справжній розквіт, ставши одним із небагатьох місць, де можна було купити хліб навіть у часи голоду, хоч і за дуже високою ціною.

Закриття базару та зміна топонімів

Остаточно Єврейський базар було закрито наприкінці 1940-х років у зв’язку з реконструкцією Галицької площі. Торгівлю речами перенесли на Володимирський ринок, а продуктовий базар — на вулицю Пестеля (нині вулиця Скомороська). У 1952 році площу було перейменовано на площу Перемоги, а історичну назву Галицька площа повернули лише у 2023 році.

Протягом наступних двадцяти років на площі з’явилися нові житлові будинки, було збудовано готель "Либідь" та універмаг "Україна". А в 1982 році в центрі площі встановили обеліск на честь міста-героя Києва, приурочений до святкування його 1500-річчя.

Раніше "Телеграф" розповідав про ринок, який проіснував на одному місці майже 1000 років. Він здолав шлях від невеликого торгового майданчика біля Львівських воріт до одного з найбільших критих ринків Радянського Союзу.