/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F014322dc1c207599ea3126a2045108e6.png)
Найменший із бакланів опинився під загрозою зникнення в Україні
Попри поступове збільшення популяції з кінця 1990-х років, баклан малий залишається під охороною Червоної книги України та міжнародних конвенцій через загрози руйнування його природних оселищ
Баклан малий (Phalacrocorax pygmаeus) — це один із найцікавіших птахів родини бакланових, що мешкає на території України та в інших регіонах Південно-Східної Європи, Північно-Східної Африки і Малої Азії. Він є найменшим бакланом, який гніздиться в нашій країні, і одним із трьох видів бакланів, що трапляються на українських водоймах.
Баклан малий переважно гніздиться на півдні України, особливо в дельтах Дунаю, Дністра, Дніпра, а також на Східному Сиваші. З кінця 1990-х років його чисельність зросла, і він почав освоювати нові території, іноді трапляючись навіть у центральних і західних регіонах країни, зокрема в Київській області та на Закарпатті.
Зовнішній вигляд і особливості
Довжина тіла баклана малого коливається від 45 до 55 см, а розмах крил сягає 75–90 см. Вага птаха — близько 650–800 грамів. У період розмноження птах має темно-каштанову голову і шию, а решта оперення чорного кольору з білими рисками на голові та тулубі. Крила блищать металевим синьо-фіолетовим відтінком. Дзьоб і лапи темно-бурі, а очі — темно-коричневі. Позашлюбне оперення більш тьмяне, без білих рисок і металічного блиску, з жовтуватою шкірою біля дзьоба.
Біологічні особливості
Цей птах є моногамним і гніздиться у великих колоніях, часто разом з іншими водоплавними птахами. Гніздування починається наприкінці березня — на початку квітня. Кладка налічує від 3 до 7 яєць, які насиджують обидва батьки. Молоді птахи починають літати приблизно через 2–2,5 місяці після вилуплення і досягають статевої зрілості у віці 2–3 років. Основним кормом баклана є дрібна риба, а також ракоподібні, земноводні і водні комахи.
Чисельність виду і загрози
У 1980-х роках у світі налічувалося приблизно 13 тисяч бакланів малих, з яких 6,2–7,5 тисячі пар мешкали в Європі. Основними загрозами для баклана малого є знищення і трансформація водно-болотних угідь, випадкові потрапляння у риболовні знаряддя, незаконний відстріл, а також несприятливі кліматичні умови, зокрема суворі зими.
Заходи охорони
Баклан малий занесений до Червоної книги України зі статусом "зникаючий". Він також охороняється на міжнародному рівні, зокрема відповідно до Боннської та Бернської конвенцій. В Україні цей вид охороняється у заповідниках Дунайському та Чорноморському, а також у Нижньодністровському національному парку. Важливим є збереження природних водойм, таких як озера Кугурлуй і Картал у дельті Дунаю.

