Трамп і ядерна безпека: шлях до стримування чи до нової гонки озброєнь?

Чи можуть суперечності у політиці Трампа спричинити нову гонку озброєнь, незважаючи на те, щовін, начебто, усіма силами намагається запобігти ядерній небезпеці? Відсутність узгодженості в політиці Трампа, розбіжності між його словами і справами підвищують ризики. Можливі результати непродуманих дій американського президента аналізує 20 квітня видання Financial Times. 

Після повернення до влади президент США заявив, що одним із його пріоритетів є проведення переговорів щодо контролю над озброєннями з Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном. Його адміністрація зробила позитивний крок, намагаючись укласти нову угоду для стримування розвитку ядерної програми Ірану. Проте суперечності в його політиці загрожують не зменшити ядерну небезпеку, а, навпаки, спричинити нову гонку озброєнь — одразу на кількох фронтах.

Перша загроза — це розповсюдження. Білий дім має підстави закликати європейських союзників брати на себе більший тягар власної оборони — і не демонструє наміру відмовитися від ядерної парасольки США для них. Але охолодження трансатлантичних відносин і приязне ставлення Трампа до Путіна у спробах завершити війну в Україні похитнули похитнули віру європейських лідерів у відданість США розширеному стримуванню.

У Німеччині й Польщі публічно говорять про потребу мати ядерні опції для своєї оборони — принаймні шляхом участі у французькому або британському ядерному стримуванні, або, як у випадку Польщі, потенційно розмістивши на своїй території американські бомби. Еммануель Макрон Еммануель Макрон закликав до дискусії про те, чи можна використовувати довго незалежний арсенал Франції як ширший засіб стримування..

Сумніви щодо надійності США поділяють і союзники у Східній Азії, занепокоєні ядерною загрозою з боку Китаю й Північної Кореї — а також посиленням зв’язків обох країн із Росією. Підтримка ідеї набуття ядерної зброї зростає в Південній Кореї, а довго табуйовану дискусію починають навіть у Японії. На Близькому Сході Туреччина й Саудівська Аравія дали зрозуміти, що зрівняють свої можливості з Іраном, якщо той отримає ядерну бомбу. Попри нові зусилля США з протидії цьому, факт, що Іран так близько до своєї мети, значною мірою пов’язаний із невдалою політикою Трампа у першій каденції, коли він вийшов із ядерної угоди 2015 року.

Експерти з озброєнь попереджають, що якщо будь-який союзник США розробить ядерну зброю, інші країни можуть почати масово наслідувати. Це поставить під загрозу Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який десятиліттями допомагав обмежувати кількість ядерних держав до дев’яти.

Ще більшою загрозою може стати збільшення кількості боєголовок у вже існуючих ядерних держав — зокрема Китаю. Пентагон оцінює, що Пекін може подвоїти свій арсенал і досягти понад 1000 одиниць до 2030 року. Тим часом п’ятирічне продовження договору New START — останньої чинної угоди між США й Росією щодо обмеження кількості боєголовок і ракет — втратить силу в лютому наступного року. Путін припинив виконання договору через рік після повномасштабного вторгнення в Україну.

У першій каденції Трамп зволікав із продовженням New START, частково через переконання, що Китай має бути включений у майбутні угоди щодо ядерної зброї — чому Пекін люто опирався на тій підставі, що його арсенал був надто малим. Зростання китайського арсеналу ускладнює цю позицію. Проте для того, щоб США змогли залучити і Москву, і Пекін до переговорів, знадобиться складна дипломатична гра у тристоронні шахи. А досвід зовнішньої політики Трампа, включно з переговорами щодо України, не дає підстав вважати, що його команда здатна на таку витонченість.

Сьогоднішня геополітична турбулентність змушує переглянути уявлення про ядерне стримування Британії як про дорогий анахронізм. Хоча ядерні арсенали Франції та Великої Британії значно поступаються російському, у поєднанні з більшими можливостями Парижа це може утворити європейську «ядерну парасольку», здатну хоча б стримати Москву й заспокоїти союзників по НАТО. Та Білому дому Трампа варто пам’ятати: будь-який натяк на згортання ядерної парасольки США може спонукати більше країн до здобуття власної зброї. А чим більше буде ядерних держав, тим вищою стає загроза, що хтось її зрештою застосує.

Між тим, країни, на тлі непевних кроків Трампа і нахабних - Путіна продовжують, кожна у своєму напрямку, працювати над новим озброєнням. Так, Китай, який давно шукає додаткові шляхи для створення потужної, провів польові випробування нового пристрою - без'ядерної водневої бомби.

Китайські дослідники успішно підірвали вибуховий пристрій на основі водню в контрольованих польових випробуваннях, викликавши руйнівні хімічні ланцюгові реакції без використання будь-яких ядерних матеріалів. Розробку здійснив Науково-дослідний інститут Китайської державної суднобудівної корпорації (CSSC), який є ключовим гравцем у створенні підводного озброєння.