Психологиня пояснила, як пережитий досвід війни впливає на українців

Комунікаційна менеджерка громадської організації "Форпост"Людмила Замірська у статті "Говорити, щоби зцілитися: як досвід війни змінює психіку поколінь" зазначає, що зараз громадяни України під час війни переживають нову хвилю трансгенераційноїта колективної травм.

За словами психологині, доцентки кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету Ірини Семків, кожна людина по-різному може сприймати одну й ту саму подію, і що вона не обов’язково для кожного буде травматичною. Замірська вказує, що, чи буде досвід переживання певної події травматичним, залежить не лише від самої події, а й від того, як пережила її людина та яку вона мала підтримку та ресурси в той момент. Авторка статті пояснює, що це означає, чи змогла людина осмислити пережиту подію та адаптуватися.

"Ба більше, для деяких людей війна стала поштовхом до внутрішнього зцілення. Події такого масштабу часто мають екзистенційний характер — вони змушують людину переглянути життя, ухвалити рішення, які роками відкладалися, і діяти. Багато українців нарешті почали реалізовувати свої мрії, змінювати кар’єру, вступати у важливі стосунки або завершувати токсичні", наголошує Семків.

Психологиня стверджує, що повномасштабна війна стала для людей каталізатором, щоб зробити певну дію або зараз, або ніколи.

Кандидатка психологічних наук також зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення РФ українці пережили хвилю колективного піднесення, емоційної сили, та мобілізації. Замірська наголошує, що хвиля такого піднесення не може нескінченно тривати, тому настає поступово втома та депресивні стани, як реакція на перевантаження та виснаження.

Авторка статті наголошує, що такі стани не є ознакою поразки. За словами Замірської, "маятник хитнувся від ейфорії до виснаження".  Вона додає, що ми зможемо знайти баланс лише тоді, коли визнаємо цей рух.

"Найстійкіша позиція — визнання власних меж. Там, де не можемо, просити про допомогу. Там, де можемо, діяти. Саме така чесність із собою і взаємна підтримка можуть стати основою психічної витривалості в умовах тривалого стресу та невизначеності. Ми не всесильні, але й не безсилі", — цитує Замірська слова психологині.