"Знайшли закопаним у лісі": історія жінки, що втратила коханого під час окупації Бучі росіянами

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на матеріал NV.

Яка історія втрати чоловіка Марини у Бучі

Марина розповіла, що сама вона родом із Луганська, однак після окупації міста у 2014 році була змушена звідти виїхати разом із маленьким сином Ярославом. Спочатку вони оселилися у Полтаві, а згодом приїхали у Київ.

У 2016 році родина оселилася у Бучі та почала нове життя. Марина вдруге одружилася з чоловіком, на ім'я Руслан, та народила доньку.

До війни моє життя було сповнене звичних радощів та планів. Мій чоловік Руслан мав невеликий магазин із ремонту мобільних телефонів, і ми разом виховували двох чудових дітей – сина та доньку. Я була молодою, можливо, дещо наївною, і ніколи б не могла уявити, що опинюся сам на сам з двома дітьми під час війни,
– зазначила жінка.

На початку березня 2022 року, коли Буча палала під ударами російських військ, Марина вирішила з дітьми евакуюватися. Чоловік залишився у самому місті. Після цього пролунав тривожний дзвінок від сестри Руслана – вона не могла до нього додзвонитися.

Чоловік Марини Руслан та її діти: Ярослав та Аліна / Фото БФ "Діти Героїв"

"Незадовго до цього Руслан казав, що шукає пальне, тому я сподівалася, що його телефон просто розрядився або загубився. Тривога наростала, але паніки ще не було – у ті дні багато хто втрачав зв'язок із рідними", – згадує Марина.

За словами жінки, перші 2 тижні після виїзду з Бучі вона чіплялася за надію, що Руслан просто не має можливості вийти на зв'язок.

Я переконувала себе, що він просто залишився в когось зі знайомих або виїхав до сусіднього Ірпеня. Але дні минали, а звісток від нього не було. На початку квітня Бучу деокупували, зв'язок поступово відновлювався, але мовчання мого чоловіка стало гнітючою реальністю. Саме тоді мене охопив справжній жах,
– розповіла жителька міста.

Далі вона почала переглядати телеграм-канали, де люди розшукували близьких, але там не було жодної згадки про Руслана. Згодом одна небайдужа дівчина створила спеціальну групу, до якої приєдналися слідчі, і почали з'являтися перші крихти інформації.

Наприкінці квітня 2022 року Марина разом із донькою пішли здавати ДНК. Того ж дня, увечері, вона знову написала в групу, щоб дізнатися чи є якісь оновлення щодо Руслана.

"Попри те, що нової інформації майже не було, мені повідомили, що кілька днів тому знайшли тіла кількох невідомих чоловіків. Незадовго в каналі з'явилося фото з підписом "нерозпізнані". Моє серце стиснулося від передчуття. За зовнішніми ознаками та фрагментами одягу я впізнала його… мого Руслана", – розповіла Марина.

Жінка наголошує, що обставин загибелі чоловіка не знає, але після деокупації Бучі його виявили закопаним у лісі поряд зі ще 2 чоловіками. За словами Марини, її чоловік був звичайною, мирною людиною. І його життя безжально обірвали російські окупанти.

Як жінка приходила у себе після втрати чоловіка

Марина зізнається, з моменту загибелі чоловіка її життя змінилося назавжди. Вона залишилася наодинці з двома дітьми, і саме вони стали її головною опорою та сенсом життя.

Ярославу скоро виповниться 16, він серйозний підліток, захоплений світом інформаційних технологій. А семирічна Аліна – справжня маленька винахідниця, її енергія та невичерпна фантазія не дають мені остаточно впасти у відчай. Саме їхні усмішки та віра в майбутнє дарують сили жити далі, навіть коли здається, що це неможливо,
– сказала жінка.

Вона зауважує, що виховувати дітей самій неймовірно важко. Адже всі турботи та обов'язки лягли на її плечі, а підтримки коханого більше немає. Однак Марина продовжує жити далі, виховує Ярослава та Аліну, а також намагається впоратися з болючою втратою.