Польща обирає президента. Варіанти для України: від задовільного до поганого
Польща готується до президентських виборів. Перший тур заплановано на 18 травня. Серед лідерів перегонів – Рафал Тшасковський, кандидат від «Громадянської платформи», та Кароль Навроцький, висуванець «Права і справедливості». Навроцькому наступає на п’яти Славомір Менцен – яскраво виражений антиукраїнський кандидат. Розрив між ними незначний, нещодавно Менцен навіть випереджав у рейтингах Навроцького. При цьому, на жаль, найбільш бажаний для українців кандидат – очільник партії «Польща 2050» Шимон Головня – не має шансів на перемогу.
Окреме питання: кому відійдуть голоси кандидатів, які програють. Ймовірно, що електорат Менцена перетече до Навроцького, а виборці Головні – до Тшасковського. Останній є більш-менш прийнятним варіантом для України. Щоправда, з декількома нюансами. Їх розглянемо далі, разом зі свіжим квітневим рейтингом кандидатів, який оприлюднили польські медіа.
Рафал Тшасковський,
52 роки, «Громадянська платформа»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2Faa0eac7e105df2110179315003926443.jpg)
Рейтинг: 38,3% (зростання +5,1% порівняно з початком року).
Біографія. Лідер перегонів має три вищі освіти, є доктором гуманітарних наук. Тшасковський є мером Варшави з 2018 року, переобирався на цю посаду двічі і щоразу перемагав у першому турі. У політиці з 2009-го – був обраний депутатом Європарламенту. Потім працював у польському уряді, був міністром цифровізації та секретарем міністерства закордонних справ. У 2015 році обраний депутатом Сейму, а в 2020-му став віцеголовою партії «Громадянська платформа». Тшасковський брав участь у попередніх президентських виборах, де у другому турі лише трохи поступився нинішньому очільнику держави Анджею Дуді з «Права і справедливості».
Контекст. На сприйняття Тшасковського поляками впливає падіння популярності уряду Дональда Туска, адже прем’єр є головою «Громадянської платформи». Улітку минулого року Туск як прем’єр та Тшасковський як столичний голова очолювали рейтинг довіри, але ближче до січня почалося падіння популярності як першого, так і другого. Проте взимку президентський рейтинг Тшасковського залишався найвищим серед усіх кандидатів – 29,8%. І зараз мер Варшави майже на десять процентних пунктів випереджає найближчого переслідувача.
Погляди. Виступає за зміцнення кордону і посилення польської армії. Вважає, що всі громадяни мають пройти військовий вишкіл. Готовий витрачати 5% ВВП на оборону, зазначаючи, що половина цих коштів буде інвестована у польський ВПК. Водночас Тшасковський підкреслює, що освіта – «важливіша за оборону». У питанні міграційної політики він нагадує Дональда Трампа. «Попередній уряд роздавав візи наліво і направо, пустив у Польщу сотні тисяч мігрантів», – нарікає Тшасковський.
Кандидат наполягає на розвитку стосунків Польщі як з ЄС, так і зі США. «Зв’язок між ними – це НАТО. Тому треба сісти в літак і полетіти в таке турне: Монс, де розташоване командування НАТО, – Париж, бо ми з ними зараз у дуже хороших стосунках, – Вашингтон, щоб показати американцям, які сильні у нас карти, наскільки впливові ми в Європі».
Про Україну. Тшасковський запевняє, що членство України в ЄС і НАТО – в польських державних інтересах. Водночас він не вважає, що відправлення до України польських військових у складі миротворчого контингенту – добра ідея. «Я не думаю, що це варто розглядати. Насамперед потрібно закінчити війну. І сподіваюся, що вона завершиться на вигідних для України умовах», – каже він. Тшасковський демонструє зміну ставлення до українських мігрантів, пропонуючи надавати допомогу «800+» тільки тим українцям, які офіційно працюють у Польщі та сплачують податки. (Програма «800+» – це виплата такої суми у злотих на кожну дитину, яку українські батьки привезли до Польщі, – «Главком»).
Найбільш несподіваним у риториці Тшасковського щодо України є те, що кандидат в президенти Польщі раптово заговорив про «ексгумацію польських жертв УПА». Ще донедавна ця тема була монополією правих сил, а не ліберальних політиків, до яких належить Тшасковський. Втім, увагу до «жертв УПА» легко пояснити: те, що польська сторона отримала згоду на ексгумацію, Тшасковський зараховує до здобутків уряду Туска і тим намагається підняти його популярність.
Кароль Навроцький,
42 роки, «Право і справедливість»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F5017016ac85ef60337146e4ad86a0392.jpg)
Рейтинг: 20,1% (падіння -5,2% порівняно з початком року).
Біографія. Навроцький має куди «яскравіший» життєпис, ніж його рафінований суперник Тшасковський. Кандидат від «Права і солідарності» виріс у робітничому середовищі, і з юнацтва займався боксом. Поки Тшасковський отримував свої три вищі освіти, Навроцький підпрацьовував «вибивайлом» у готелі. Проте Навроцький також здобув освіту – історичну – і від 2021 року працює головою польського Інституту національної пам’яті.
Недоброзичливці дорікають Навроцькому зв’язками у кримінальних колах. Кілька років тому у Польщі вийшла книжка про історію польської мафії такого собі Тадеуша Батира. Її автор виступав на телебаченні з розмитим обличчям та зміненим голосом – він дуже дякував за надану інформацію «видатному історику з Ґданська Каролю Навроцькому». Згодом з’ясувалося, що Навроцький та Батир – одна й та сама особа. Як бачимо, цей кандидат полюбляє містифікації.
Контекст. Партія «Право і справедливість» Ярослава Качинського перебувала при владі вісім років – до 2023-го, коли першість перехопила «Громадянська платформа» Туска. Ліберали змінили біля керма правих популістів. «Право і справедливість», ще будучи при владі, запам’яталася відкатом від демократичних норм, забороною абортів та відмовою визнати примат європейського законодавства над національним, що істотно вплинуло на стосунки Варшави та Брюсселя.
Нині кампанії двох партій побудовані на опонуванні одна одній. «Громадянська платформа» звинувачує у теперішніх негараздах в країні своїх попередників з «Права і справедливості», а ті відфутболюють претензії та шукають винних серед чинної влади. Але сам Навроцький лишається маловідомим широкому загалу. Як зазначає ВВС-Україна, у партії хочуть використати Навроцького з розрахунку на ефект новизни. Такий фокус «ПіС» вже показувала у 2015-му: тоді ставка була зроблена на нерозкрученого молодого юриста Анджея Дуду, і він здобув перемогу у президентській кампанії.
Погляди. «Сьогодні Польща не розвивається, а звивається. Це все треба змінити. Я хочу безпечну Польщу, нормальну Польщу, з 300-тисячною армією і хорошими стосунками зі США», – заявляє Кароль Навроцький. Він виступає за «Польщу без війни», а покращити добробут громадян пропонує у «оригінальний» спосіб – шляхом зниження цін. У питанні мігрантів Навроцький близький до позиції Тшасковського, хоча звинувачує його у промахах, допущених в цьому питанні: «Польща роками була безпечною фортецею. Зараз по країнах Західної Європи ми бачимо, які злочини там чинять мігранти, у якій небезпеці там перебувають жінки. Тшасковський колись в уряді відповідав за міграцію, але він все робив не так». Навроцький також обіцяє серйозно взятися за екологію, диверсифікувавши джерела отримання енергії та поєднавши польське вугілля з «атомом» та вітряками.
Про Україну. Цей кандидат був би гіршим вибором для України, ніж Тшасковський. Навроцький засудив зупинку американської допомоги, на яку пішов Трамп після відомої сцени в Овальному кабінеті. Але тут таки додав, що в інциденті винний Зеленський та його «невдячність». Навроцький зазначає, що не підтримає намір України вступити в ЄС, якщо вона не вирішить питання «ексгумації жертв Волинського злочину». Він зарекомендував себе рішучим противником вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни – польський Інститут національної пам’яті під його керівництвом так і не знайшов спільної мови з українськими колегами. На додачу Навроцький виступає проти вступу України до НАТО, але це вже, на жаль, стало загальним трендом серед багатьох наших партнерів.
Славомір Менцен,
38 років, партія «Вольносьць», яка входить до «Конфедерації свободи й незалежності»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F0f5e2cfb7963bc803639048f75c9ccf5.jpg)
Рейтинг: 18,8% (зростання +0,8% порівняно з початком року).
Біографія. У житті Славомір Менцен займався всім потроху. Вивчав фізику та економіку, і з останньої дисципліни навіть захистив докторську дисертацію, яка стосувалася питань державного боргу. Кандидат також володіє бухгалтерськими конторами, фірмою податкового консалтингу, мисливською крамницею та броварнею, яка виробляє крафтове пиво під назвою Browar Mentzen. За особливу затятість у поширенні російської пропаганди та запереченні територіальної цілісності України внесений до бази «Миротворця». З власних слів Менцена, він страждає на розлад аутичного спектру – синдром Аспергера.
Контекст. Погана для українців новина у тому, що рейтинг Менцена та його партії майже наближається до рейтингу Навроцького. Третє місце мотивує і Тшасковського, і Навроцького приглядатися до цього кандидата. Точніше, не так до нього самого, як до його електорату. Адже голоси, віддані за цього ультраправого кандидата, можуть перейти до когось із лідерів після першого туру.
За поглядами Навроцький ближче до Менцена. Але те, що Тшасковський почав зачіпати нехарактерні для себе теми – як-от скорочення допомоги українцям та питання історії – можна розцінити як реверанс перед виборцями Менцена. Це само по собі погано, бо говорить про правішання та «трампізацію» Польщі.
Погляди. «Ми не хочемо євреїв, гомосексуалів, абортів, податків і Європейського Союзу», – безапеляційно заявляв Менцен у 2019-му, перед виборами до Європейського парламенту. Тоді Менценом спільно з іншими крайніми правими політиками була утворена «Конфедерація свободи й незалежності», котра є проросійським, євроспектичним та антиукраїнським союзом. За роки, що минули з 2019-го, «Конфедерація» Менцена виросла з цілковито маргінальної політичної сили до вагомого суперника на президентських виборах. Прикметно, що Менцен, який має німецьке коріння, обстоює антинімецькі погляди. Він також є затятим антисемітом.
Про Україну. Менцен вважає, що з Путіним «слід домовлятися». А про стосунки з Україною говорить майже словами Трампа, до якого також закликає дослухатися. «Наразі ми надсилаємо в Україну зброю, гроші, соціальні виплати, лікуємо українців у Польщі безкоштовно – їм навіть не потрібно платити медичне страхування, а полякам потрібно. У відповідь ми отримуємо наклеп, образи й абсолютно ніякої подяки. Це аж ніяк не партнерська домовленість. До нас ставляться, як до лохів», – обурюється один з лідерів «Конфедерації».
25 лютого 2025 року Менцен влаштував гучну антиукраїнську провокацію. Він побував у Львові і записав відео на тлі пам’ятника Бандері, в якому звинуватив українців у «вшануванні злочинців». Політик також назвав Львів «польським містом» і заявив, що міському голові Андрію Садовому слід заборонити в’їзд до Польщі.
«Я поїхав до гарного польського міста Львова, якому колись росіяни завдали багато шкоди. Там я побачив пам’ятник Бандері, культ бандерівських злочинців на чолі з Шухевичем. Вам має бути соромно, що в такому чудовому місті ви погоджуєтеся на культ злочинців і вбивць моїх співвітчизників. Вам мають заборонити в'їзд до Польщі. Повірте, що якщо я виграю, то терміново подбаю про це», – запевнив Менцен Садового. Цей кандидат, до речі, вимагає не просто ексгумації «жертв УПА», а визнання Україною Волинської трагедії «актом геноциду поляків»
Додамо і те, що Менцен в компанії інших польських антиукраїнських політиків був серед організаторів та учасників блокування експорту українського зерна на польському кордоні. Нині він також – за зменшення підтримки для біженців. Менцен негативно ставиться до їх перебування в його країні, а своїх власних співвітчизників лякає «українізацією Польщі».
Шимон Головня,
48 років, партія «Польща 2050»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2Faf29d00f5ea604765b554bf67b262603.jpg)
Рейтинг: 7,1% (зростання +2,1% порівняно з початком року).
Біографія. Шимон Головня є журналістом, публіцистом та письменником. Він працював оглядачем та редактором декількох провідних польських медіа – Газета Виборча, Newsweek Polska, Rzeczpospolita, Wprost, Tygodnik Powszechny та інших. Написав біля трьох десятків книжок, знімався в кіно. Головня активно займається благодійництвом, ві заснував три фонди, які допомагають жителям Африки.
Головня брав участь у попередніх президентських виборах – у 2020-му посів третє місце і після програшу закликав підтримати Рафала Тшасковського. Наразі він є депутатом Сейму, де в 2023 році був обраний маршалком – керівником нижньої палати польського парламенту.
Контекст. П’ять років тому Головня мав вдвічі більшу електоральну підтримку, яка дорівнювала 14%. На хвилі тодішньої популярності він створив партію «Польща 2050», яка увійшла до Сейму разом з Польською селянською партією (ПСП) – в коаліції під назвою «Третій шлях». Нині Головня, його команда й коаліційні партнери з ПСП входять у коаліцію разом із «Громадянською платформою» Дональда Туска. Тож Тшасковський у другому турі цілком може спертися на електорат Головні, який, хоча й менший, аніж у Менцена, але гарантовано підтримає лідера перегонів.
Погляди. Головня говорить про необхідність реформування НАТО. Під час Варшавського безпекового форуму він наголосив, що Альянс є одним із важливих вимірів польської безпеки. Другим виміром безпеки є вільна та незалежна Україна, переконаний Головня.
Він виступає проти призову до армії, але, як і Тшасковський, вважає обов’язковими військові вишколи. Також Головня – за тіснішу регіональну співпрацю з північною Європою. «Я на «ти» з усіма спікерами парламентів Європи, крім угорського. Польща має бути не лідером Східної Європи, ми повинні більше орієнтуватися на Північ, Скандинавію, Балтику – там наша ідентичність», – наголошує кандидат.
Головня говорить, що дозволив би аборти, але лише після голосування цього питання на референдумі. Натомість він би точно заборонив продаж алкоголю на заправках та використання смартфонів в початковій школі, а також більш жорстко переслідував розповсюдження наркотиків. «Якщо я стану президентом, показники самогубств серед дітей і молоді впадуть», – обіцяє він.
Про Україну. До нашої держави Головня ставиться тепліше з-поміж усіх інших кандидатів. «Україна має право на захист та цілісність своєї території, і ми будемо її в цьому заповзято й послідовно підтримувати», – говорить він. – Я не можу уявити собі ситуації, коли, за найгіршим сценарієм, Росія нападає на Польщу, окуповує Підляське і Люблінське воєводства, а хтось у світі серйозно говорить: «Може, віддаймо Росії Білосточчину й Люблінщину, адже головне – мир».
На початку повномасштабного вторгнення сім’я Головня прихистила українську родину, і зараз він виступає проти скорочення виплат українським біженцям. У майбутньому він бачить їх повноцінними членами польського суспільства. «Я не розумію позицію Тшасковського, який хоче забрати 800 злотих щомісячної допомоги у українських дітей, – вони виростуть, інтегруються і будуть платити тут податки. Інші кандидати багато говорять, що треба зробити, щоб було якнайменше іноземців, але не говорять, що робити, щоб було якнайбільше поляків», – зазначає він.
Та інші кандидати…
Решта претендентів на посаду президента Польщі мають надто незначну електоральну підтримку, аби розглядати їх детально. Магдалена Беят (2,7%) з блоку «Лівиця» та Адріан Зандберг із партії «Разом» (1,8%) належать до лівих політиків, які не приділяють увагу українській темі.
Кшиштоф Становський – колишній спортивний журналіст – мав яскравий старт як для несистемного кандидата, але згодом провалив свою кампанію і скотився до 1,6%. Останній у списку – Гжегож Браун – має ще більш антиукраїнську позицію, аніж Славомір Менцен. Їх єднає те, що обидва належать до «Конфедерації», але Браун з рейтингом у 1,1% не має, на щастя, жодних шансів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F8dacaf89ed3558821486c68898fd9736.jpg)
Вибори у Польщі обіцяють бути цікавими і непростими. Українцям бажано, аби виборці не вивели у другий тур одіозного Славоміра Менцена, така ймовірність зберігається. Утім, можливо, із таким суперником Тшасковському буде впоратися легше, ніж з Навроцьким. На сьогодні немає соціологічних опитувань, які оцінювали би шанси кандидатів у другому турі у парах.
Чинний президент Анджей Дуда позбавлений можливості балотуватися втретє: дозволені конституцією Польщі два терміни він вже відбув. Але Дуда не приховує, що його політичні симпатії – на боці Кароля Навроцького. Проте додати Навроцькому додаткові бали може не так підтримка Дуди, як можливий візит до Польщі президента США Дональда Трампа.
Візит був запланований на квітень, але половина місяця вже пройшла. «Право і справедливість», звісно, була б рада прийняти у себе такого гостя – це підвищило б вагу партії. Але Трамп – надто непередбачуваний партнер. Польща і ті її політики, які захоплюються американським лідером, ще матимуть нагоду в цьому переконатися.
Наталія Лебідь, «Главком»

