Велике будівництво виявилося частиною підготовки до повномасштабного вторгнення. Як минули дебати навколо скандального підручника з історії

Днями колега Богдан Буткевич запропонував вашій Антоніні ще одну регалію – срачезнавка. Звучить, каже, міфологічно і красиво. Як Мавка. Тільки якщо у Лесі Українки йшлося про протистояння лісових істот і людей, то на сторінках «Антоніни» часто йдеться про колотнечі між користувачами соцмереж в Україні. Так, саме соцмереж. Бо інтернет надає нам категоричності та сміливості. Тому дискусії офлайн нерідко виявляються значно спокійнішими та конструктивнішими. 

Днями ми таки спробували закінчити великий срач спокійною розмовою. За столом, на якому було багато склянок з водою, зібралися історики з різними позиціями аби обговорити той скандальний підручник за 11 клас. І примудрилися одне одного не пообливати.

Нагадаю, вчителька історії Марія Воротило написала пост із критикою підручника. І понеслося. Основне звинувачення – автори відбілюють діяльність Володимира Зеленського і навіть дуже неоднозначні події подають у позитивному світлі. 

Приміром, велике будівництво. Жодних згадок про корупційні скандали чи вікопомну фразу пана президента: «Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги». Загалом же пані Марія також нагадала, що історики зазвичай не беруться аналізувати події останніх років, бо просто не мають достатньої інформації та дистанції, аби поглянути на все об'єктивно і апелювати фактами. 

Ваша авторка прочитала підручник і написала великий матеріал про нього й про те, хто кого у чому звинувачує. Ледь не перший раз у житті мене за мою роботу не прокляли, а навпаки – запросили бути модераторкою у цих дебатах. Просто шок якийсь, чесне слово.

Влаштувати такий формат – направду крута ідея. Подякувати можна одному з авторів підручника та журналісту Акіму Галімову (і його каналу «Реальна історія»), який це придумав і запропонував долучитися Владлену Мараєву та каналу «Історія без міфів».

Ефір можна подивитися на обох майданчиках. У ньому також взяли участь автор підручника, кандидат історичних наук Олександр Гісем, гендиректор видавництва «Ранок» Віктор Круглов, та сама вчителька Марія Воротило і ще один викладач історії Олександр Сапронов. 

Дискусія вийшла справді виваженою та спокійною. І у ній ви, нарешті, можете почути одного з авторів - Олександра Гісема. Бо його славу до того забрав Акім, на якого полилася уся критика і який взагалі-то, не при ділах. Він не писав текст, а надав відео, бо давно фільмує пізнавальні історичні програми. І тут вкотре актуальною стає фраза «Коли палець вказує на небо, дурень дивиться на палець».  

Було б чудово, аби наші найгучніші срачі закінчувалися саме так. Не в інтернеті, де легше кидатися гівном одне в одного, а наживо. І лише із професіоналами, які розбираються в темі. Для цього потрібно два моменти. Технічний – студія, в якій можуть засісти 5-6 людей. І майданчики, де йтиме трансляція. А також людський момент – ті, хто втрапив у колотнечу, повинні не стати в позу ображенки, а приняти конструктивну критику і мати бажання розвіяти не конструктивну.

Ну а щодо підручників, то у мене висновок один. Треба влаштовувати якесь підручникове талант-шоу. Типу «Х фактора». Виходять автори, представляють підручник. А журі з трьох зіркових спеціалістів кажуть їм «так» чи «ні». Люди в студії захоплено плескають або кричать «ууууу». Або ржуть, бо фрики в таких шоу – частина формату.

Тільки так ми врятуємо нашу систему освіти.

Фото: Таїсія Панченко, кадри з трансляції