Учені заявили, що динозаври насправді не вимирали перед падінням астероїда, як ми зараз вважаємо

Вимирання не було

Питання того, чи були динозаври на межі зникнення, коли Землю вразив фатальний астероїд, є ключовим для палеонтологів. Хоча факт масового вимирання 66 мільйонів років тому не піддається сумніву, серед науковців тривають суперечки: одні вважають, що динозаври почали зникати ще до удару, інші – що вони залишалися різноманітними до самого кінця. Прихильники першої версії вказують на зменшення появи нових видів і зміни клімату, а також на конкуренцію з боку гадрозаврів – більш пристосованих травоїдних. Проте опоненти впевнені: ми просто не маємо повної картини через обмеженість даних, повідомляє 24 Канал з посиланням на EurekAlert.

Група міжнародних учених вирішила поставити крапку в цих суперечках, підтримавши другу теорію. Вони кажуть, що скам’янілості з фінального етапу існування динозаврів дійсно трапляються рідше, але це, на думку дослідників, не означає, що самих динозаврівбуло менше – просто ці скам’янілості складніше знайти. Вчені говорять про щонайменше кілька родів динозаврів, які процвітали в Північній Америці до самого завершення їхньої епохи. Кожен з цих родів налічував багато різних видів. Тож вони не зникали, а проблема радше в тому, як і де ми шукаємо їхні скам’янілості,

Нове дослідження, проведене вченими зі США, Великої Британії та Китаю, було опубліковане в журналі Current Biology. Його автори вивчили скам’янілості з Північної Америки, що датуються останніми 18 мільйонами років епохи динозаврів – від 84 до 66 мільйонів років тому. Особливу увагу приділили родинам Ankylosauridae, Ceratopsidae, Hadrosauridae і Tyrannosauridae. Північна Америка була обрана не випадково: майже половина всіх скам’янілостей того періоду була знайдена саме тут – здебільшого в регіоні, що колись був Західним внутрішнім басейном, стародавньою водоймою, яка поділяла континент.

Цей регіон, за словами авторів, є безцінним джерелом даних для вивчення еволюційних тенденцій динозаврів. Дослідники відтворили карту Північної Америки того часу з урахуванням геології, клімату та рельєфу, і поділили її на сітки. Потім, за допомогою математичних моделей, зазвичай використовуваних у сучасній екології, вони обчислили ймовірність заселення кожної ділянки певними родинами динозаврів у різні періоди. Результати показали стабільні популяції протягом усього розглянутого часу.

Аби пояснити розрив між цими висновками та кількістю знайдених скам’янілостей, вчені провели ще один аналіз. Вони оцінили, наскільки сучасні умови (від кількості оголених порід до доступності територій і частоти палеонтологічних розкопок) впливають на ймовірність виявлення скам’янілостей у різних регіонах. Підсумок: динозаври, ймовірно, нікуди не зникали – просто шанси знайти їхні залишки істотно зменшились.

Ймовірність знайти скам'янілості динозаврів зменшується, тоді як імовірність того, що динозаври жили на цих територіях в той час, залишається стабільною. Це показує, що ми не можемо приймати скам'янілості за чисту монету. Половина скам'янілостей, які ми маємо з цього часу, були знайдені в Північній Америці. Наші висновки натякають на те, що принаймні в цьому регіоні динозаври, можливо, жили краще, ніж передбачалося раніше, напередодні падіння астероїда, можливо, з більшим розмаїттям видів, ніж ми бачимо в необроблених скам'янілостях,
– сказав науковий співробітник з палеонтології в Університетському коледжі Лондона Кріс Дін.

Хоч це дослідження й не дає остаточної відповіді, воно відкриває нові напрями для пошуку й нові аргументи у тривалій науковій суперечці про останні дні панування динозаврів.