"Шок Ніксона" може допомогти зрозуміти шок від Трампа - FT

Останні події мають деякі спільні риси з "шоком Ніксона", який відбувся у 1971 році, коли тодішній президент вивів долар із золотого стандарту, ввів 10-відсотковий імпортний тариф і запровадив тимчасовий контроль над цінами.

Це послаблення режиму призвело до періоду глобальної економічної нестабільності та невизначеності. Це не лише викликало втрату довіри бізнесу, але й призвело до стагфляції, пише фінансовий аналітик Хув ван Стеніс, заступник голови Oliver Wyman і колишній керівник відділу досліджень Morgan Stanley у статті для The Financial Times.

Ніксонівський контроль цін і заробітної плати дав зворотний ефект, викликавши дефіцит товарів і допомагаючи підживлювати спіраль заробітної плати та цін. Весь цей епізод відіграв ключову роль у величезній інфляції 70-х років.

Як і тарифи Трампа, тарифи Ніксона були введені для того, щоб змусити країни змінити умови торгівлі, щоб допомогти скоротити дефіцит торговельного балансу США. Найбільше його турбували Японія та Німеччина. "Моя філософія, пане президенте, полягає в тому, що всі іноземці хочуть нас надурити, і наше завдання — надурити їх першими", — сказав йому міністр фінансів Джон Коннеллі.

"У сучасному гіперфінансованому світі ми вже переконалися, що ринки облігацій можуть змусити політиків діяти набагато швидше. У 1971 році потрібно було чотири місяці, перш ніж тарифи Ніксона були скасовані за допомогою Смітсонівської угоди. Але шок вже був достатнім для того, щоб викликати надзвичайні зміни у фінансовій сфері, що призвели до створення нових інструментів для ставок на напрямок процентних ставок і хеджування валютних ризиків, включаючи валютні ф'ючерси та опціони", - пише автор.

Він зазначає, що стагфляція в банківській системі призвела до величезних змін у фінансовій поведінці та фінансовому регулюванні. Інвестори переключили свої активи на золото та реальні активи, щоб зберегти вартість. У той же час корпорації та вкладники все частіше переносили свою діяльність із банків на ринки облігацій. З тих пір частка банківського кредитування в загальному обсязі запозичень в економіці постійно знижується. Одним словом, сучасні фінанси сформувалися на початку 1970-х років.

"Є паралелі й для країн за межами США, які зараз турбуються про тарифи. У 1971 році також спостерігалося недобросовісне ставлення до найближчих союзників США. Ніксон ввів тарифи для Канади, незважаючи на те, що її валюта вже плавала. Як і прем'єр Марк Карні сьогодні, канадці не відступили, і зрештою тарифи були зняті. Все могло бути ще гірше: Коннеллі також хотів, щоб США вийшли з давньої угоди з Канадою про постачання автомобілів та автозапчастин. Але Пол Волкер, згідно з його мемуарами, вирішив цю проблему, нахабно підмовивши співробітника Держдепартаменту виривати останню сторінку з усіх прес-релізів, у яких це згадувалося", - зазначає автор.