Рамі Малек вбиває інтелектом і трохи — руками: рецензія на фільм "Аматор"
Рамі Малек вбиває інтелектом і трохи — руками: рецензія на фільм "Аматор"

Рамі Малек вбиває інтелектом і трохи — руками: рецензія на фільм "Аматор"

В Україні стартував показ одного з найочікуваніших фільмів весни — шпигунського трилера "Аматор". Головну роль у стрічці виконав Рамі Малек ("Богемна рапсодія"), а створив стрічку британський телевізійний режисер, автор "Повільних коней" і "Чорного дзеркала" Джеймс Гоуз.

Фокус подивився картину одним із перших і розповідає, яким вийшов двогодинний трилер від автора довгих історій.

Про що фільм "Аматор" 2025 з Рамі Малеком

Перед нами – кіноадаптація шпигунського роману Роберта Літтелла 1981 року, створеного в розпал Холодної війни.

Аналітик-криптограф ЦРУ Чарлі Геллер (Рамі Малек) переживає трагічну подію — втрату дружини Сари (Рейчел Броснахен) внаслідок терористичного акту в лондонському готелі. Приблизно в той же час Чарлі отримує розвіддані від анонімного інформатора, що викривають масштабні інтриги та спецоперації верхівки ЦРУ.

Трейлер фільму "Аматор" 2025

Розуміючи, що розшукувати вбивць його дружини колеги з управління не збираються, посилаючись на "інтереси держави" і "необхідність чекати", герой Малека вирішує вирушити в "хрестовий похід" самостійно, заздалегідь налякавши керівництво передачею компрометуючої інформації в ЗМІ. Чарлі вимагає у босів ЦРУ піднатаскати його для роботи в полях.

"Я хочу вбити їх сам," – каже герой Малека голові підрозділу ЦРУ.

Чарлі отримує на допомогу авторитетного небагатослівного інструктора – полковника Хендерсона (Лоуренс Фішборн), завдяки якому незабаром з'ясовується, що стрілець із Чарльза так собі, і головний талант новоявленого месника — все-таки аналітичні здібності.

До цього часу боси ЦРУ втомлюються підігравати співробітникові, який вийшов з-під контролю, і наказують полковникові Гендерсену усунути Геллера. Але Чарльз тікає, поставивши верхівку ЦРУ і глядачів перед фактом того, що відтепер історія розвиватиметься за його власним сценарієм.

Починаються божевільні перегони головного героя. Він перебіжками "миготить" у різних містах і країнах – від Парижа до приморської глушини в Росії, прибираючи одного за іншим членів банди. А сам Чарльз знаходить життєві сили в праведній помсті за свою кохану дружину.

Під час сюжету стає зрозуміло, що Геллер, як і його керівництво з розвідки, не схильний зважати на супутні збитки в досягненні цілей. Для всіх сторін дійства важливі лише мотиви: від інтересів держави до закриття особистих гештальтів.

Занадто мало часу для гідної помсти

Перед нами – помірний шпигунський трилер-бойовик із сильним актором у головній ролі та режисером, який звик знімати довгі телевізійні історії, а не картини хронометражем дві години. Виявилося, що до стислих термінів на екрані режисер виявився не готовий. Це читається в завищеній динаміці подій, надто швидко мінливих подіях, які не розкривають глибину сюжету загалом і кожного окремого епізоду.

Ми немов носимося разом із Чарльзом Геллером у спробі все встигнути до того, як екраном попливуть фінальні титри.

Режисера раз у раз заносить у "Повільних коней" (дається взнаки нещодавно потужно відпрацьована тема шпигунського серіалу): то інтригуючий діалог між главою підрозділу ЦРУ і новою начальницею нам покажуть, то "раптових" агентів, які сидять, повернувшись спиною, в барі.

Рамі Малек у ролі агента ЦРУ Чарлі Геллера
Фото: Кадр из фильма

Щоправда, затравка на об'ємні й багатообіцяючі сцени жодного разу не виправдалася і щоразу повисала в повітрі відчуттям чогось недопрацьованого.

Джеймс Гоуз – талановитий телевізійний режисер, який створив потужні проєкти, але всі вони об'єднані важливим аспектом, а саме серіальним форматом, коли задана глибина епізоду має час на поступову й послідовну реалізацію та розкручування.

Однак формат великого екрану висуває інші вимоги до творців проєктів, і відчувається, що Гоуз вчасно цього не вловив. У підсумку на етапі монтажу довелося нещадно "різати" фільм, щоб поміститися в хронометраж. Схоже, в цьому криється причина того, що картина справляє враження злегка поверхневого оповідання. Загалом, завдання осягнути неосяжне було виконано, але не наповнено належним чином.

Утім, фільм загалом заслуговує на увагу. По-перше, глядачі встигли скучити за масштабними проектами в жанрі шпигунського трилера, а "Аматор" цілком і повністю потрапляє в цю жанрову нішу. По-друге, гра Рамі Малека вирізняється глибиною і послідовністю, незважаючи на загальну завищену динаміку картини. По-третє, не так часто останніми роками трапляються фільми з такою кількістю сцен на натурі.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Майнкрафт".

Теги за темою
фільм
Джерело матеріала
loader
loader