/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F75e3ee8fec7991ea54ab7fb656786947.png)
Чому команда Трампа не хоче витрачати гроші на Україну? 4 нових підходи Пентагону
Вагома частина республіканців вважає, що Україна не може виграти війну.
Упродовж трьох років повномасштабної російської агресії Міністерство оборони США поставало надійним партнером Києва. Наприклад, 2022 року саме ексшеф Пентагону Ллойд Остін запустив Контактну групу з питань оборони України, більше відому як "Рамштайн", аби на постійній основі збирати союзників в пошуках необхідного для ЗСУ озброєння.
З понад 182 млрд доларів, які Штати виділили у відповідь на вторгнення РФ в Україну, 123 мільярди пройшли саме через програми Міноборони. Пам’ятаєте часи, коли мало не щомісяця Вашингтон оголошував про нові пакети допомоги? Їх формуванням, а також поповненням американських складів після відправлень опікувався Пентагон.
Було очевидно, що з президентством Дональда Трампа ситуація зміниться, адже його бажання "укласти угоду про мир" не передбачає суттєвого посилення військових спроможностей Києва. Якщо взяти до уваги знов-таки зустрічі у форматі "Рамштайн", про лідерство США вже не йдеться, головування в контактній групі на себе перебрали Велика Британія та Німеччина, що продемонструвало засідання 11 квітня.
Детальніше в обрисах нової "воєнної доктрини" Трампа розбиралась міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.
Перший підхід — за Україну мають відповідати європейці
На сайті Міністерства оборони США є окремий розділ, присвячений підтримці України. Оновлюється він значно рідше, ніж за керівництва Остіна. Але містить чітко артикульовану мету оборонного відомства за Хегсета:
"Сполучені Штати гарантують, що кожен долар підтримки України слугує чіткій стратегічній меті й просуває інтереси національної безпеки Америки.
В той час як ми продовжуємо працювати з союзниками над зміцненням суверенітету України, Європа повинна взяти на себе провідну роль у наданні довгострокової допомоги в галузі безпеки", — йдеться на сайті.
У рамках цього підходу Вашингтон не втомлюється повторювати, що всі аспекти — від подальшого озброєння Києва до можливого введення іноземного контингенту — справа європейців.
Другий підхід — загроза з боку Китаю на першому місці
Вартує уваги останнє призначення в Пентагоні — 8 квітня на посаді заступника міністра оборони з питань політики було затверджено Елбріджа Колбі. Його призначення, яке упродовж кількох місяців активно лобіювали віцепрезидент Джей Ді Венс та Дональд Трамп-молодший, сигналізує про перемогу крила Республіканської партії, яке дедалі активніше виступає за те, щоб США зосередилися на Китаї, а не Україні та Європі.
Під час слухань у Сенаті Колбі кілька разів відмовлявся відповісти на прямі запитання про те, чи вторглася Росія в Україну, називаючи це "делікатною темою". Та врешті заявив, що вторгнення російських військ на українську територію є "об’єктивною реальністю".
"Сполучені Штати мають визнати факт: ми не можемо робити все у світі одночасно. Ми суттєво відстаємо у головному геополітичному питанні, з яким стикається наша країна — домінуванні Китаю в Азії. І ми не наближаємось до успіху в Азії, витрачаючи кошти на Україну…", — писав Колбі ще 2023 року, так само стверджуючи, що Європа має брати на себе лідерство в українському питанні.
Також він заявляв, що звільнення Криму не є реалістичною метою, і війна насправді "йде не найкращим чином" для України. Виступав і проти членства Києва в НАТО: "Долучення України до НАТО не відповідає інтересам США. Потенційні вигоди не виправдовують можливих витрат", — писав він.
Першим завданням Колбі на посаді стане розробка нової оборонної стратегії Штатів. У своїй книжці 2021 року "Стратегія заперечення" він викладав підхід, покликаний насамперед стримати Китай від нападу на Тайвань. Ймовірно, з його подання Пентагон зосередиться на цій стратегії. У кінцевому підсумку США, ймовірно, визначать озброєння Тайваню пріоритетнішим, ніж задоволення потреб України.
"На відміну від Хегсета, який досі в дечому поводить себе як ведучий Fox News, Колбі не витрачатиме час і одразу візьметься до розробки фундаментальної стратегії, зосередженій на китайській загрозі", — прогнозує обізнаний співрозмовник "Телеграфу" в США.
Третій підхід — величезні інвестиції в американську оборону
На додаток до цього впливова консервативна організація Heritage Foundation, яка стоїть за нашумілим "Проєктом 2025", і яка повсякчас виступає із новими пропозиціями для адміністрації Трампа, опублікувала велику стратегію відродження оборонно-промислової бази Штатів. До слова, організація всіляко підтримувала призначення Елбріджа Колбі на другу за значимістю посаду в Міноборони.
На думку консерваторів, уряд повинен мати сильну армію, щоб забезпечити безпеку американців. Це можливо лише за наявності відповідної економічної інфраструктури, яка "протягом десятиліть" атрофувалася.
Автори нагадують, як під час Другої світової війни й впродовж Холодної війни американська оборонна сфера не дарма була відома як "Арсенал демократії". Лише з 1942 по 1945 рік США виробили 17 авіаносців, 300 тисяч літаків і приблизно 50 тисяч танків "Шерман".
"Однак сьогодні Сполучені Штати не можуть задовольнити власні потреби в мирний час, попри те, що стикаються з найбільш ворожим середовищем загроз, яке вони бачили з часів Другої світової війни, з супротивниками, серед яких Венесуела, Куба, Північна Корея, Росія, Іран і Китай.
Перш за все, Китай загрожує Сполученим Штатам та їхнім інтересам через масоване нарощування військового потенціалу, що підтримується економікою, яка приблизно на дві третини перевищує розмір американської економіки", — нарікають консерватори.
Й посилаються на слова віцепрезидента Венса, який минулого року заявляв про те, що США навіть "не мають можливості виробляти таку кількість зброї, яка потрібна Україні, щоб виграти війну".
"Якщо Сполучені Штати не мають змоги виробляти навіть частину того, що потрібно українській армії для стримування Росії — країни з економікою, меншою ніж одна десята від американської, — то вони точно не зможуть зрівнятися з Китаєм у здатності підтримувати війну за рахунок виробництва", — зазначається в стратегії.
Окрім стримування Пекіна, Штати зосередяться на нарощуванні власного оборонного потенціалу. У наступному фіскальному році адміністрація Дональда Трампа планує закласти близько трильйона доларів видатків на оборону США.
"Президент Трамп відроджує нашу армію — і швидко", — заявив шеф Пентагону Піт Хегсет.
Чи знайдуться в цьому бюджеті гроші на Україну за таких настроїв — очевидно, що ні.
Четвертий підхід — Пентагон в очікуванні перемир’я
На даному етапі американське оборонне відомство наполягає на тому, що їхня мета — посадити Київ та Москву за стіл переговорів. Принаймні подібний меседж під час слухань у Палаті представників виклала в.о. помічника міністра оборони з питань міжнародної безпеки Кетрін Томпсон.
"Наша мета — підтримати президента та його зусилля привести обидві сторони за стіл переговорів, утримати їх за цим столом і досягти стійкого миру. Це вимагає роботи з обох боків — як з Україною, так і з Росією.
Саме над цим ми зараз і працюємо, і Міністерство оборони готове підтримувати обидва ці напрямки, зокрема й продовжувати підтримку України, яка також впливатиме на перебіг переговорів", — сказала вона.
Одночасно із Томпсон перед конгресменами свідчив командувач Збройних сил США в Європі, генерал Крістофер Каволі. Він висловив думку, що для України реально "не програти війну", і у відповідь на запитання від конгресменів перелічив основні потреби українського війська.
"Ми маємо й надалі забезпечувати [українців] засобами захисту, аби запобігти жахливим атакам… Розвіддані, засоби протиповітряної оборони, артилерійські системи та боєприпаси — це завжди ключові речі, яких вони потребують", — зазначив Каволі. Однак ширші питання щодо врегулювання війни в Україні виходять "за межі його компетенції", додав військовий. Слід зауважити, що його перебування на посаді добігає кінця.
Основна проблема — відсутність політичної волі для сценарію, за якого США "накачали" б Україну зброєю. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський констатував, що на сьогодні допомога з боку Сполучених Штатів зменшилась, і основна підтримка надходить від партнерів у Європі.
На відміну від американців, європейці розглядають Україну як невід’ємну частину відродження власного оборонного потенціалу щонайменше до 2030 року. ЄС працює над закупівлями озброєння "з Україною, в Україні, для України" та наполягає на так званій "стратегії дикобраза". Її мета — перетворити Збройні сили України та оборонну промисловість країни на ще сильнішого гравця. Позитивна новина на тлі нового підходу США та російської загрози, яка, на жаль, нікуди не подінеться в осяжній перспективі. Однак, враховуючи проблеми європейської "оборонки", втілити плани у життя може бути не так просто. Та це вже зовсім інше питання.

