Моніторинговий візит до Роменської виправної колонії №56: засуджені працюють в жахливих умовах

На виробництві установи порушуються норми безпеки праці, засуджені працюють в жахливих умовах, температура в приміщенні не відповідає нормам, доступ чистого повітря в цехах та майстернях відсутні. Засуджені не можуть вказати розмір своєї заробітної плати, медичні працівники не контролюють умови праці.

5 березня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Роменська виправна колонія №56” (далі РВК-56, установа, заклад).

Відбувся повторний позаплановий візит без попереджень через численні звернення про порушення прав людини від засуджених. Попередній візит був 09 жовтня 2023 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали зібрані під час попереднього візиту, а також звіт Національного превентивного механізму (НПМ) при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини.

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Ірина Яковець — помічниця народного депутата України Олександри Устінової, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, доктор юридичних наук, Керівник центру правового забезпечення науки і технологій Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Оксана Кашинцева — журналіст медіа видання “Захист в’язнів України PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE;
• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Артемій Шумний — журналіст медіа видання “Захист в’язнів України PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях запобігання катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Загальна інформація

РВК-56 є пенітенціарним закладом максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених на певний строк, а також до довічного позбавлення волі.

Заклад розташований за адресою: 42073, Сумська область, Роменський район, село Перехрестівка, вулиця Вишнева, 19.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Степанюк Олексій Олександрович.

Установа складається з чергової частини, житлової та промислової зони, ДІЗО/ПКТ/ ДПК, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, медичної частини, господарських і адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається з 275,5 посад. Фактична чисельність — 245 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 30,5 співробітників. В установі на момент візиту не працює жоден психолог.

В установі трималося 357 засуджених. Засуджені мешкають у 10 відділеннях СПС. Установа розрахована (ліміт наповнення) на 525 осіб.

Протягом 2024 року до РВК-56 прибуло 225 засуджених. За 2024 рік в установі померло 2 засуджених. За даними, наданими керівництвом, до праці залучено 144 засуджених, з них всі працюють за трудовим договором.

У дисциплінарному ізоляторі (ДІЗО) утримувався 1 засуджений, у ДПК (дільниця посиленого контролю) — 7 засуджених. На оперативному обліку перебувають: схильні до самогубства — 2 особи, схильні до членоушкодження — 8 осіб, до втечі — 4.

Через тяжке захворювання у 2024 році звільнено 1 особу. Протягом 2023 і 2024 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання або неналежне надання медичної допомоги.

Протягом 2024 року зафіксовано 5 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі. 67 осіб відторгнутих загалом.

В установі у власному користуванні засуджені мають 244 планшети і 70 зареєстровані електронні адреси (email).

На території установи функціонує майстерня, дільниця пилорами, швейна дільниця, дільниця з ремонту автомобілів.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю у лютому 2025 року на підставі трудових договорів до роботи на майстерні залучались 122 особи, у січні — 121 особа. Заробітна плата засуджених залежить від погодинних відпрацювань і складає від 100 до 4000 грн на місяць, з урахуванням утримання — від 50 до 2000 грн на місяць.

В установі засуджені також залучаються на підставі трудових договорів до виконання робіт по господарському обслуговуванню. Згідно з витягом з наказу щодо штату обслуговуючого персоналу з-поміж засуджених на 2025 рік затверджено 9 штатних посад.

Всього обслуговуючого персоналу з-поміж засуджених, які залучені до оплачуваних робіт в установі, станом на 05.03.2025 року 19 осіб:

• кухня: 6 робітників (кухарі, пекарі, кухонні робітники);
• обслуговуючий персонал для житлової зони: 2.25 ставки;
• підсобне господарство: 0.25 ставки;
• кімнати тривалих побачень: 0,5 ставки прибиральника.

В установі всі засуджені працюють за трудовими договорами.

Факти виявлені під час відвідування

1. Моніторингова група виявила невідповідність порядку та умов приймання і розміщення новоприбулих осіб до установи встановленим вимогам. Так, у порушення пункту 1 розділу V Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 05.09.2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП) встановлено, що персонал установи залучає засуджених, які тримаються у дільниці карантину, діагностики й розподілу (далі — КДіР) до робіт з благоустрою за межами зазначеної дільниці.

Зокрема під час відвідування дільниці встановлено відсутність новоприбулого засудженого Б., який згодом повідомив, що протягом тижня виконує роботи з прибирання та виносу смиття на територію промислової зони з іншим засудженим, який відбуває покарання в установі.

У порушення вимог статті 95 КВК України, пункту 4 розділу ІІ ПВР УВП моніторингова група встановила, що персонал установи залучає засудженого Т., до робіт у дільниці КДіР в якості днювального, який з його слів здійснює нагляд за поведінкою новоприбулих засуджених, виконанням ними режимних вимог та підтриманням належного санітарного стану.

Зазначене суперечить пункту 2 розділу І Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, яким передбачено, що новоприбулі засуджені розміщуються у дільниці КДіР з метою унеможливлення безконтрольного спілкування з іншими засудженими.

У доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році Європейський комітет з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Тому моніторингова група з занепокоєнням помітили протягом даного візиту, що ця практика залишалася. Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною.

Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

2. Обладнання дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. У зв’язку з чим харчові продукти можуть зберігатися при неналежних температурах, у вологих або забруднених приміщеннях, що сприяє їхньому швидкому псуванню, розвитку плісняви та розмноженню хвороботворних бактерій, а неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

Окремі постільні речі, матраци та подушки потребують заміни. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення, спальні приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води. Крім того, туалетні кабіни в дільниці не містять достатніх перегородок та дверцят, які дозволяють усамітнитись, що порушує вимогу правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

3. Під час відвідування установи від засуджених надходили скарги на неналежне поводження з боку інших засуджених, адміністрації та персоналу установи. Так, під час конфіденційної бесіди, засуджений І. повідомив про застосування до нього фізичної сили з боку днювального відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) №10.

Засуджений І. повідомив, що випадки застосування до нього фізичного та психологічного насильства мають систематичний характер, у зв’язку з чим він неодноразово подавав скарги до адміністрації установи. Проте його звернення залишалися без належного реагування, що може свідчити про неналежне виконання посадовими особами своїх службових обов’язків та порушення права засудженого на захист від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, закріпленого у статті 28 Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Члени моніторингової групи здійснили супровід засудженого І. до медичної частини №56 філії ЦОЗ ДКВС України в Сумській області, де медичний персонал провів його медичний огляд та зафіксував наявні тілесні ушкодження.

Водночас засуджений І. висловив обґрунтовані побоювання щодо можливого переслідування з боку інших засуджених та/або застосування до нього незаконних дисциплінарних заходів з боку адміністрації установи у зв’язку з наданням інформації правозахисникам.

У цьому контексті Комітет рекомендує регулярно доносити чітке повідомлення до керівництва колонії про те, що жорстоке поводження з ув’язненими у будь-якій формі, у тому числі загрози, є неприпустимим і буде каратися відповідним чином. Він також рекомендує надати працівникам чітке повідомлення про те, що будь-які погрози або залякування з метою запобігти поданню скарг ув’язненими є неприпустимими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 22).

У доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що персонал та адміністрація пенітенціарних установ в цілому зобов’язані захищати фізичну та психологічну недоторканність усіх засуджених, у тому числі від нападів з боку інших засуджених. Цей позитивний обов’язок передбачає, що пенітенціарний персонал повинен вживати рішучих заходів для запобігання епізодам залякування та насильства між ув’язненими і негайно втручатися, якщо такі акти відбуваються. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 44).

4. Моніторинговою групою було встановлено існуючу практику сегрегації та стигматизації окремої особливо вразливої категорії ув’язнених, відомої як “відторгнуті загалом”, яка ґрунтується на негативному впливі неформальної тюремної ієрархії та призводить до дискримінації, неприпустимих обмежень у визнанні, реалізації та користуванні загальновизнаним основоположним правом на повагу до людської гідності даних осіб.

Так, засуджений І., який повідомив про випадки застосування до нього фізичного та психологічного насильства і якого (з його слів) віднесено до категорії “відторгнутих загалом”, повідомив, що разом з іншими в’язнями цієї категорії вимушений перебувати в ізоляції від загальної маси засуджених. Унаслідок цього він позбавлений можливості реалізувати своє право на працю та змушений безоплатно виконувати примусову роботу, зокрема прибиральні роботи.

Разом з тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством та залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками.

У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

5. Обладнання приміщень ДІЗО не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. У Доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2012 році, Комітет зазначає, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (не включаючи вбудований туалет); відстань між стінами камери встановлюється не менш 2 м. (пункт 45(CPT/Inf (2013) 23).

Разом з тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним рекомендаціям. Зокрема, у приміщеннях ДІЗО №№7,9,10 відстань між стінами менше ніж 2 метрі. У зв’язку з відсутністю вільного простору в цих приміщеннях ДІЗО відсутні лави та столи, що позбавляє засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у зазначених камерах, можливості приймати їжу за належних умов.

У порушення вимог Норм забезпечення, в ДІЗО відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання особистих речей засуджених, кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу, перукарня.

У камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення та вентиляції. Санвузли в окремих камерних приміщеннях не мають дверцят та достатніх перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил камерні приміщення не забезпечені чистою водою у баках для питної води. У порушення пункту 3 розділу ХХ ПВР УВП радіофікація у камерних приміщеннях ДІЗО відсутня. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів) встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Камерні приміщення №№7,9,10 потребують проведення ремонтних робіт з заміною санітарно-технічного обладнання.

Таким чином, приміщення не відповідають частині першій статті 115 КВК України, пунктам 14, 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

6. Прогулянкові дворики потребують проведення ремонтних робіт із заміною даху. У прогулянковому дворику №1 встановлено дах, який блокує доступ природного освітлення, що призводить до утримання осіб у напівтемряві.

Разом з тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо”. (пункт 122, пункт 127 (CPT/Inf (2014) 15).

7. У порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у житловому приміщені №2 відділення СПС №10 розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує ув’язненим особистого простору.

8. При відвідуванні сектору максимального рівня безпеки на зовнішніх дверях камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карт з наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які знаходяться в камерах.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що дану практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

9. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом з тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями п.85 (CPT/Inf (2011) 29), п. 23 (CPT/Iinf (2013) 23), п.166 (CPT/Inf (2014) 15).

10. Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5 (далі — Інструкції про умови праці), праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Разом з тим встановлено, що адміністрація установи використовує працю засуджених на посадах працівників відділення господарчого обслуговування в їдальні без її оплати.

Так, згідно з розрахунково-платіжною відомістю №2/1 про нарахування заробітної плати особам з-поміж засуджених, які працюють в їдальні-кухні, за лютий 2025 року виплачена винагорода 13 засудженим, які залучалися до роботи.

Водночас при перевірці журналу огляду працівників їдальні медичними працівниками встановлено, що у лютому 2025 року медичний огляд перед початком роботи проводився 18 засудженим. Зазначена кількість засуджених, які залучалися до роботи в їдальні підтверджується і відповідними записами у Журналі перевірки засуджених на робочих місцях. Таким чином 5 засуджених виконують роботу в їдальні без належної винагороди.

Крім того, у порушення статті 119 КВК України, статті 52 Кодексу законів про працю України та Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5, моніторинговою групою було встановлено, що тривалість робочого дня засуджених з господарського обслуговування в їдальні є більшою за 8 годин та сягає 10-11 годин на день, а робочий тиждень складає шість, а в окремих випадках сім днів.

11. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

Так, під час вивчення документації моніторинговою групою встановлено, що строковий трудовий договір №Т-81 на підставі якого засуджений Н. виконував функціональні обов’язки по стрижці волосся, відповідно до займаної посади “перукар житлової зони”, припинив свою дію 26 лютого 2025 року. Крім того встановлено, що засуджений Н. не проходив інструктажів з питань охорони праці та техніки безпеки, про що свідчить відсутність відповідного запису у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

Зазначене свідчить про порушення вимог статті 118 КВК України та статті 153 Кодексу законів про працю України. Водночас засуджені змушені самостійно здійснювати стрижку, часто використовуючи технічно несправне або застаріле перукарське обладнання, що може призводити до травмування, порушення санітарно-гігієнічних норм та поширення інфекційних захворювань.

У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення у приміщенні пральні, лазні, душової ДІЗО не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

Під час спілкування з новоприбулими особами, які перебували у дільниці КДіР та перевірки Журналу дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей в дезінфекційних камерах було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу ХХІІ ПВР УВП та пункту 3.19 розділу ІІІ Положення, виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил належним чином не забезпечується.

Санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, в повному обсязі не здійснюється. Зокрема не проводиться дезінсекція (знищення комах і кліщів, які є передавачами інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушки, матраци, ковдри) у дезінфекційній камері.

Місце (куточок) фельдшера медичної частини для проведення тілесних оглядів, обладнане в приміщенні для роздягання (одягання), не відповідає встановленим вимогам пункту 3.11 розділу ІІІ Положення та не забезпечує приватності під час огляду.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

12. Виявлено порушення вимог пункт 5 розділу IV Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5. Моніторинговою групою встановлено відсутність працюючого холодильного обладнання в достатній кількості, у зв’язку з чим не забезпечується розміщення та зберігання продовольства з урахуванням товарного сусідства.

13. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 05.03.2025 року складає 30,5 посад(11%). Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

14. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією установи встановлюються штучні перешкоди для реалізації норм, що передбачають можливість заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, а також для застосування умовно-дострокового звільнення, що суперечить принципу поетапної реінтеграції засудженого в суспільство.

Так, згідно з наданою інформацією, протягом 2024 року під дію ст. 81 КК України підпадало 56 засуджених, комісією установи розглянуто 56 матеріалів, 55 засудженим відмовлено в направленні матеріалів в суд щодо умовно-дострокового звільнення, як таким, що не довели свого виправлення.

Під дію ст.82 КК України підпадало 70 засуджених, комісією розглянуто 70 матеріалів, 64 засудженим відмовлено в направлення матеріалів в суд, як таким, що не стали на шлях виправлення, 6 засудженим задоволено, 2 переведено.

Під дію ст. 101 КВК України підпадало 48 засуджених, комісією установи розглянуті матеріали на 48 засуджених, 44 відмовлено в переведенні на інший рівень безпеки, як таким, що не стають на шлях виправлення.

Під дію ст. 151-1 КК України підпадало 4 засуджених, комісією розглянуто 4 матеріали, 3 засудженим відмовлено в переведенні до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки та в колонію середнього рівня безпеки, як особам, що не стають на шлях виправлення, 1 засудженому — задоволено.

15. Частина електрощитів та розподільчих шаф у різних приміщеннях установи перебуває у відкритому стані, що забезпечує засудженим вільний доступ до них. Зазначене є грубим порушенням Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки), та створює можливість для несанкціонованого втручання в електромережу, підвищену загрозу виникнення пожежі та ураження електричним струмом.

16. У порушення вимог Норм забезпечення у секторі максимального рівня безпеки відсутні приміщення кімнати виховної роботи та кімнати для відправлення релігійних обрядів. Зазначене суперечить пункту 8 розділу ХХ ПВР УВП.

11. Системними є порушення вимог статті 118 КВК України, якою передбачено, що праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може укладатися: на невизначений строк (безстроковий трудовий договір); на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий трудовий договір); на час виконання певної роботи (строковий трудовий договір).

При цьому, вищевказана норма встановлює, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З довідки, наданої юристом установи на запит моніторингової групи, не витікає жодної аргументації стосовно того, які саме “характер роботи або умови її виконання, або інтереси працівника” є підставою для укладання з засудженими трудових договорів виключно на 1-2 місяці. При цьому надалі нові трудові договори укладаються на такий же строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність.

Працівники з-поміж засуджених працюють більше необхідної тривалості робочого часу визначеного трудовим законодавством, оскільки оформлені за строковим трудовим договором на 0,5 ставки, відповідно мають працювати при 5-денному робочому тижні не більше 4 годин на день.

Згідно ч.1 ст.119 КВК України для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю.

Посади пекарів, кухарів тощо належать до робіт згідно з постановою КМУ від 17 листопада 1997 року №1290 “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці”.

Оскільки ці роботи належать до важких умов праці та мають особливий характер праці, то до самостійного виконання робіт мають допускатися особи після проходження попереднього медогляду і відсутності протипоказань за станом здоров’я до виконання цієї роботи.

Оплата праці на роботах зі шкідливими умовами згідно КЗпП проводиться в підвищеному розмірі. Згідно п 5.6. Інструкції на засуджених поширюються розміри доплат за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці. Доплати за умови праці визначаються за даними атестації робочих місць та оцінки умов праці в розмірах, не менших, ніж передбачені законодавством.

Виявлені випадки невідповідності займаної посади за строковим трудовим договором та фактично займаній посаді, зокрема: значиться посада машиніста з прання та ремонту спецодягу житлової зони, а фактично людина працює в котельні установи.

Всі засуджені, що виконують певні роботи на виробничій зоні працюють в майстернях. Зі слів адміністрації розцінки на вартість роботи та час виконання певної операції на майстернях встановлює адміністрація установи, а це напряму впливає на працю засуджених, адже розмір заробітної плати засуджених залежить від напрацьованих годин.

Розшифровка матеріальних витрат на одиницю продукції, а саме “ікона”. Вказані наступні розцінки: загальна вартість матеріалів разом з енерговитратами: 15,25 грн.

У розшифровці трудових затрат на одиницю продукції вказано три основні операції:

1.Зачистка деталей:

• Виконавець: робітник 1 розряду.
• Час на операцію: 0.1 год.
• Вартість роботи: 47.76 грн/год.

2.Шліфування дошки:

• Виконавець: робітник 1 розряду.
• Час: 0.04 год.
• Вартість: 47.76 грн/год.

3. Різьблення та випалювання на дошці:

• Виконавець: робітник 1 розряду.
• Час: 2.5 год.
• Вартість: 47.76 грн/год.

Загальна вартість трудових витрат на виготовлення ікони (год.): 2.640 год.

Загальна вартість трудових витрат на виготовлення ікони (грн): 126,10 грн.

Трудові затрати на виготовлення одиницю продукції “Ікони” встановлюються неналежним чином. За лютий місяць 2025 року заробітна плата засудженого Ш., який займався виготовленням ікони, склала 126.10 грн з урахуванням утримання 63.05 грн.

12. Стаття 24 КЗпП України передбачає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Проте стосовно засуджених таких договорів повинен бути укладений виключно у письмовій формі. Це витікає з вищевказаного положення ст. 118 КВК України, за якою “Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання”.

Крім того, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 КЗпП України).

Звідси — окрім трудового договору має існувати й наказ про його оформлення. За встановленою практикою, це фіксується в документі “Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу”, що має типову форму, затверджену наказом Держкомстату “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці” від 05.12.2008 року №489.

Проте в разі потреби роботодавець може доповнювати її якимись відомостями або вносити до неї інші зміни. Також він має право й розробити власну, зручну для нього форму наказу (розпорядження).

Наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 року № 847/5 “Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів” передбачено, що “До другої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються документи, які відображають процес їхнього тримання в СІЗО та відбування покарання в установі. До особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються також інші документи, які стосуються конкретної особи”.

Тобто, як трудова угода, так і наказ про приймання на роботу повинен бути доданий до особової справи засудженого. Певні особливості ведення діловодства з кадрових питань визначені Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, але усі вони стосуються ситуації в районах бойових дій і не впливають на забезпечення достовірного обліку: “Стаття 7. Особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця.

• У період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
• У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником”.

Отже, при працевлаштуванні засудженого повинні оформлюватися такі документи: трудовий договір та наказ про прийняття на роботу. Також роботодавець повинен надіслати повідомлення до Державної податкової служби. Копії таких документів мають бути долучені до особової справи засудженого. Жодного наказу про прийняття на роботу під час візиту надано не було.

13. Стосовно усіх засуджених порушуються трудові права, зокрема право на відпустку. Укладання договорів на 1-2 місяці ніби стає підставою для адміністрації не надавати такі відпустки, а роботодавцям — не виплачувати компенсацію. Складається враження, що адміністрація установи, на яку за ст. 18 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” покладається обов’язок забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, замість цього дозволяє створити передумови обмеження засуджених в трудових правах.

Як прямо передбачено в ст. 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

КВК України, а також інші законодавчі акти не містять положень стосовно скасування відпусток для працюючих засуджених. Закон України “Про відпустки” встановлює, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство).

Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону (передбачає, що “У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки”).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 вищевказаного Закону). Крім того, як встановлено у ст. 29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

• місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцеперебування), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
• визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
• права та обов’язки, умови праці;
• наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, а також про право на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору — під підпис;
• правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
• проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони;
• організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
• тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
• процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

Потрібно також мати на увазі, що окремі категорії працівників мають право і на додаткові відпустки (зокрема, кухарі, що працюють біля плити, фельдшери, ливарники тощо). Їхній перелік передбачений постановою кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці”.

Засуджені не позбавлені усіх цих пільг і переваг, тому при працевлаштуванні на відповідні посади в установах виконання покарань або на підставі трудових та інших угод, їм мають надаватися відповідні відпустки, виплати тощо. При цьому Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” не встановлюється суттєвих обмежень в реалізації такого права: “

1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України “Про відпустки” у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки”.

2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

3. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”. Отже, засуджені мають право на щорічні і додаткові відпустки, а також на компенсацію у разі невикористання такої відпустки. Це стосується й відпусток без збереження заробітної плати. А в установі жодного випадку надання будь-якого виду відпустки встановлено не було.

14. Поширеними є порушення вимог статті 49-6 КЗпП України щодо змісту трудових договорів. Фактично, до їхнього змісту включаються усі можливі положення, які або не стосуються виконуваної роботи, або прямо суперечать їй. У трудових договорах не зазначені чітко усі необхідні істотні умови. Істотними умовами трудового договору є:

• місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу) або іншого місця роботи, якщо виконання своїх обов’язків працівником здійснюється на умовах дистанційної роботи;
• дата набрання чинності трудовим договором, а у разі укладення трудового договору на визначений строк — строк дії договору;
• обов’язки працівника;
• умови оплати праці (у тому числі розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний та позанормовий час, у святкові, неробочі та вихідні дні);
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, роботи в нічний та позанормовий час;
• тривалість основної щорічної відпустки, порядок її надання відповідно до законодавства, надання щорічних додаткових відпусток (розміри їхньої оплати);
• гарантії і компенсації за роботу зі шкідливими та/або небезпечними умовами праці, у разі наявності на робочому місці працівника відповідних умов, із зазначенням їхніх характеристик;
• умови праці;
• строки повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• порядок та форма обміну інформацією між роботодавцем і працівником;
• порядок та строки повідомлення працівника про зміну істотних умов праці (у разі їхнього погіршення). Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше строку, визначеного статтею 32 цього Кодексу;
• умови та порядок внесення інших змін до трудового договору, а також порядок та форма інформування про зміну трудового договору;
• умови нерозголошення комерційної таємниці, забезпечення захисту інтелектуальної власності і використання об’єктів авторського права (у разі їхнього використання або створення у процесі трудової діяльності) та відповідальність за їхнє порушення;
• умови виникнення та порядок врегулювання конфлікту інтересів;
• компенсаційна виплата працівнику у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, що передбачає визначення у трудовому договорі розміру компенсації (у процентному відношенні до розміру заробітної плати (тарифної ставки або окладу (посадового окладу), яка сплачується роботодавцем працівнику за кожний день затримки виплати заробітної плати.

Ця інформація в вивчених трудових договорах з засудженими відсутня.

15. Порушуються права засуджених та положення КЗпП України щодо залучення засуджених до роботи в нічний час. Чинні нормативні акти не передбачають прямої заборони на залучення засуджених до роботи у нічний час. Але при цьому мають бути дотримані вимоги, встановлені КЗпП України, та Міністерством юстиції України. Перш за все, робота в нічний час повинна бути відображена у трудовому договорі і належить до його істотних умов при спрощеному режимі регулювання трудових відносин: “Істотними умовами трудового договору є:

• місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу) або іншого місця роботи, якщо виконання своїх обов’язків працівником здійснюється на умовах дистанційної роботи;
• дата набрання чинності трудовим договором, а у разі укладення трудового договору на визначений строк — строк дії договору;
• обов’язки працівника;
• умови оплати праці (у тому числі розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний та позанормовий час, у святкові, неробочі та вихідні дні);
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, роботи в нічний та позанормовий час;
• тривалість основної щорічної відпустки, порядок її надання відповідно до законодавства, надання щорічних додаткових відпусток (розміри їхньої оплати);
• гарантії і компенсації за роботу зі шкідливими та/або небезпечними умовами праці, у разі наявності на робочому місці працівника відповідних умов, із зазначенням їхніх характеристик;
• умови праці;
• строки повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• порядок та форма обміну інформацією між роботодавцем і працівником;
• порядок та строки повідомлення працівника про зміну істотних умов праці (у разі їхнього погіршення). Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше строку, визначеного статтею 32 цього Кодексу;
• умови та порядок внесення інших змін до трудового договору, а також порядок та форма інформування про зміну трудового договору;
• умови нерозголошення комерційної таємниці, забезпечення захисту інтелектуальної власності і використання об’єктів авторського права (у разі їхнього використання або створення у процесі трудової діяльності) та відповідальність за їхнє порушення;
• умови виникнення та порядок врегулювання конфлікту інтересів;
• компенсаційна виплата працівнику у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, що передбачає визначення у трудовому договорі розміру компенсації (у процентному відношенні до розміру заробітної плати (тарифної ставки або окладу (посадового окладу), яка сплачується роботодавцем працівнику за кожний день затримки виплати заробітної плати.

Трудовий договір за домовленістю між працівником та роботодавцем може передбачати підстави і порядок залучення працівника до роботи у позанормовий і нічний час, у святкові, неробочі і вихідні дні із зазначенням розміру оплати за таку роботу. При цьому розмір такої оплати не може бути меншим від розміру, визначеного статтями 72,106,107,108 цього Кодексу.

Стаття 54 КЗпП України передбачає, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП України).

Подібні положення містяться і у Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5.

За цим актом, при роботі засуджених у нічний час (з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на засуджених, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, для яких відповідно до пункту 2 частини першої статті 51 Кодексу законів про працю України уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема на виробництві з безперервним технологічним процесом, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Також в Інструкції окреслено і підходи до тривалості робочого часу засуджених, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 51 Кодексу законів про працю України. Робота засуджених на відкритому повітрі в холодну пору року або в закритих неопалюваних приміщеннях, у тому числі вантажників, регулюється статтею 168 Кодексу законів про працю України. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи засуджених, крім засуджених неповнолітніх та засуджених, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, яким згідно із законодавством установлена скорочена тривалість робочого часу, скорочується на одну годину. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Отже, засуджені можуть залучатися до роботи у нічний час, але це має бути обумовлене трудовим договором, а також оплачуватися за правилами, встановленими КЗпП України, за підвищеними тарифами.

Жоден з вивчених договорів не містив умов щодо роботи в нічний час. Так само не дотримані й інші вимоги стосовно оплати праці за таку роботу.

16. На виробництві установи порушуються норми безпеки праці, засуджені працюють в жахливих умовах, температура в приміщенні не відповідає нормам, доступ чистого повітря в цехах та майстернях відсутні, питною водою в нормальному санітарно-гігієнічному стані засуджені не забезпечені. Засуджені не можуть вказати розмір своєї заробітної плати, медичні працівники не контролюють умови праці.

Вартість роботи з виготовлення певних видів продукції (приміром, сувенірних ікон, бухт малопомітної перешкоди тощо) визначається без жодних нормативних підстав. Як наслідок, засуджений за виготовлення однієї ікони отримує 126 грн 10 копійок, при цьому відпрацювавши 4 робочі дні.

За словами адміністрації, для визначення вартості праці засудженого вони дають таку роботу одній особі і засікають час, упродовж якого вона її зробить, та множать на вартість однієї години за мінімальним розміром заробітної плати. Тут є грубе порушення вимог конституції України, оскільки адміністрація установи та підприємства установи виконують не надані їм функції і повноваження.

17. На підсобному господарстві не дотримуються вимоги Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.08.2018 року №1240, зокрема, щодо вимог безпеки до виробничого обладнання та організації робочих місць; вимог безпеки під час приготування кормів; вимог безпеки під час навантаження, транспортування та роздавання кормів; вимог безпеки під час утримання свиней.

Працівник, який забезпечує догляд за тваринами, оформлений на 0.25 ставки, проте здійснює догляд за тваринами практично цілодобово та, як наголошували представники адміністрації, виключно самостійно, без будь-якої допомоги.

Незрозумілим є і статус такого “підсобного господарства”, оскільки за документами — це фактично підприємство, що надає послуги з відгодовування свиней та інших тварина для фізичних осіб (не для потреб установи). Умови утримання тварин теж не відповідають встановленим нормам (щодо якості харчування, розмірів загонів та дотримання санітарно-гігієнічних умов).

18. Порушується право засуджених на отримання необхідної медичної допомоги. У медичній частині відсутній графік приймання лікарів. За наявним на сайті ЦОЗ ДКВС графіком, лікарі ведуть приймання переважно, у другій половині дня, а упродовж робочого дня це здійснює фельдшер. На момент моніторингового візиту лікарів за графіком роботи не було на місці, вони з’явилися з запізненням на 40 хвилин, при цьому не вважали таке порушення трудової дисципліни чимось кричущим.

Як наслідок — під час моніторингового відвідування фельдшер був зайнятий наданням медичної допомоги засудженому, який втратив свідомість, і не мав часу зафіксувати тілесні ушкодження, які були в іншого засудженого.

Медична частина № 56 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області

На день візиту посада завідувача медичної частини вакантна. Згідно з інформацією наданої персоналом медичної частини, укомплектовані наступні посади лікарів: лікар загальної практики — сімейний лікар — 1 ставка; лікар-стоматолог — 1 ставка; лікар-психіатр — 0,5 ставки; лікар — інфекціоніст — 0,5 ставки; лікар-фтизіатр — 0,5 ставки; лікар-рентгенолог — 0,5 ставки; лікар—хірург — 1 ставка.

Вакантними залишаються посади : завідувач медичної частини-лікар — 1 ставка; лікар-психіатр — 0,5 ставки; фельдшер — 2 ставки.

Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуті приміщення медичної частини на їхню відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів та були виявлені недоліки в роботі медичної частини.

17. У порушення вимог пункту 3 розділу 1, глави II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі , затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), медичні працівники не складають довідок, у яких детально описується характер тілесних ушкоджень, їхнї розміри та розташування.

Так, встановлено відсутність заповненої форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України 02 лютого 2024 року №186 на засуджених П. і К., які отримали тілесні ушкодження 27.11.2024 року, відповідно до інформації внесеної до Журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених.

Відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади. (CPT/Inf(93)12-part).

18. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

19. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної пацієнтами, які перебували у стаціонарі лікарні інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93)12-part).

20. У порушення вимог пункту абзацу десятого пункту 2 розділу XVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП) у стаціонарі медичної частини цілодобово перебувають засуджений, який виконує функцію днювального.

Під час конфіденційного спілкування з засудженими, які перебували на лікуванні у стаціонарі, моніторинговою групою було встановлено, що на нього покладається виконання різних робіт, зокрема догляду за важкохворими, прибирання приміщень, а також що він займає спальне місце в одній із палат стаціонару.

Таким чином персонал установи та медичні працівники делегували днювальному право щодо здійснення організації постійного нагляду за засудженими в стаціонарі, контролю за дотриманням ними внутрішнього розпорядку дня тощо.

Зазначене порушує статтю 96 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) Разом з тим Комітет неодноразово рекомендував припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та в якості санітарів. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну в 2005 році (пункт 132.CPT/Inf (2007) 22), у 2013 році (пункт 151.CPT/Inf (2014) 15), у 2017 році (пункт 86. CPT/Inf (2018) 41).

21. У порушення Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777 у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасного розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

22. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (41 осіб станом на 05.03.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

23. Відповідно до пункту 1 глави 2 Розділу II Порядку, протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі відповідного профілю. Однак, під час аналізу медичної документації засуджених, зокрема медичних карток амбулаторного хворого форми первинної облікової документації № 025/о, встановлено, що засудженим не проводиться огляд лікаря-психіатра про що свідчить відсутність відповідного запису зазначеного спеціаліста. Невиконання вимог щодо повного медичного обстеження, може призвести до несвоєчасного виявлення та надання необхідної психіатричної допомоги.

24. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

25. У порушення вимог наказу МОЗ України від 16.12.2003 року №584 “Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах”, лікарські засоби зберігаються без дотримання встановлених виробниками температурних режимів.

Зокрема в приміщенні маніпуляційного кабінету у шафі та на столі було виявлено одну упаковку лікарського засобу “Адреналін” та одну упаковку “Аскорбінова кислота”, для яких встановлена максимальна температура зберігання не повинна перевищувати 8° С. Недотримання відповідних умов може призвести до втрати ефективності лікарських засобів, що становить ризик для життя і здоров’я пацієнтів.

26. У порушення частини першої та частини другої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих приміщень палат потребують проведення ремонтних робіт з встановленням пластикових вікон, санітарно-технічного обладнання та заміни електромережі.

Чотири палати для соматичних хворих, а також ізолятор для інфекційних хворих не обладнані системами водопостачання та водовідведення, що унеможливлює дотримання санітарно-гігієнічних норм. Крім того, у медичній частині наявний лише один санвузол з одним унітазом, що є недостатнім для забезпечення потреб утримуваних осіб.

27. Диспансерний нагляд здійснюється за 16 особами які мають інвалідність. З них Iгр. — 0 осіб Ⅱ гр. — 3 осіб; Ⅲ гр. — 13 осіб. Разом з тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 2 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

28. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

29. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України № 285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

30. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

31. У порушення пункту 7 глави III розділу II Порядку, моніторингова група зафіксувала відсутність особистої медичної книжки у чотирьох працівників їдальні та результатів обстеження в медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), які необхідні для допуску до роботи на об’єктах харчування.

Разом з тим, під час перевірки наявних особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що даним працівникам не проводився огляд лікарем-дерматовенерологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України 21.02.2013 року №150).

32. Під час перевірки ДІЗО моніторами було встановлено, що при поміщенні засудженого в дисциплінарний ізолятор практикується долучення до справи медичної довідки згідно з висновком якої засуджений за станом здоров’я в ДІЗО утримуватися може. Разом з тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом.

В принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями. З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні.

Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночного тримання. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

33. У медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря-інфекціоніста та лікаря-психіатра. Зазначені лікарі здійснюють приймання хворих ув’язнених та засуджених осіб в приміщенні лікаря терапевта, що не забезпечує конфіденційності та може призводити до порушення права на приватність під час медичних оглядів.

34. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

35. У порушення частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженим під час перебування в стаціонарі медичної частини не забезпечено право користування глобальною мережею Інтернет. Відсутність доступу до Інтернету обмежує їхні можливість отримувати інформацію, реалізовувати право на освіту, самоосвіту та підтримувати соціальні зв’язки, що суперечить пункту 63 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

36. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417(далі — Правила), приміщення медичної частини (крім кабінету ЗПТ) не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

37. У порушення вимог підпункту 2.12 пункту 2 розділу ІІІ Правил двері електрощитової у холі медичної частини були не зачинені.

38. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та порушенням п. 10.18. глави 10 Державні санітарні правила і норми “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур” затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2007 року за №1256/14523.

Рекомендації:

1. Припинити практику залучення засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР) до робіт за межами цієї дільниці, що суперечить вимогам законодавства та є порушенням принципу роздільного тримання.
2. Виключити залучення засуджених до функцій контролю над іншими ув’язненими (днювальних), що може спричинити зловживання та жорстоке поводження, відповідно до рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням (КЗК).
3. Обладнати дільницю КДіР відповідно до затверджених стандартів, включаючи кімнати для зберігання продуктів, особистих речей та обмінного фонду постільної білизни.
4. Забезпечити санітарно-гігієнічні умови, включаючи належне зберігання харчових продуктів та забезпечення баками для питної води.
5. Встановити перегородки в туалетних кабінах для дотримання права на приватність, згідно з Європейськими пенітенціарними правилами.
6. Запровадити ефективний механізм реагування на скарги засуджених щодо насильства та жорстокого поводження, зокрема забезпечити конфіденційність звернень.
7. Забезпечити безперервний моніторинг персоналу щодо неналежного поводження із засудженими та посилити відповідальність за невчасне реагування на їхні скарги.
8. Виключити практику сегрегації та стигматизації особливо вразливих груп засуджених (“відторгнуті загалом”), яка суперечить міжнародним стандартам прав людини.
9. Забезпечити відповідність приміщень дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) вимогам щодо площі, освітлення та санітарних умов, відповідно до Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями (Правила Мандели).
10. Переглянути конструкцію прогулянкових двориків для засуджених, зокрема усунути перешкоди для доступу природного освітлення.
11. Відмовитися від практики відкритого носіння спецзасобів (гумових кийків, наручників) персоналом у присутності засуджених, що суперечить міжнародним рекомендаціям щодо запобігання жорстокому поводженню.
12. Усунути порушення в організації праці засуджених, включаючи обов’язкове укладення трудових договорів із належними умовами та оплатою відповідно до трудового законодавства.
13. Забезпечити дотримання трудових прав засуджених, включаючи обмеження тривалості робочого часу до 8 годин та дотримання норм оплати праці.
14. Усунути порушення у сфері охорони праці, включаючи відсутність необхідних інструктажів та дотримання безпечних умов праці у виробничих зонах установи.
15. Поліпшити організацію лазне-прального обслуговування, включаючи забезпечення належних умов для гігієни та доступ до перукарських послуг.
16. Встановити необхідне холодильне обладнання для забезпечення належного зберігання харчових продуктів.
17. Забезпечити належну укомплектованість персоналу колонії та медичної частини, зважаючи на високий рівень некомплекту працівників.
18. Виключити адміністративні перешкоди для реалізації права засуджених на умовно-дострокове звільнення та зміну рівня безпеки тримання.
19. Посилити контроль за технічною безпекою в установі, зокрема забезпечити належний стан електрощитових та виключити вільний доступ до них засуджених.
20. Вдосконалити систему медичного обслуговування засуджених, зокрема заповнення медичної документації, належну фіксацію тілесних ушкоджень та організацію медичних оглядів.
21. Ліквідувати практику делегування медичних функцій засудженим (днювальним), що суперечить міжнародним стандартам.
22. Розширити можливості медичної частини шляхом облаштування ізолятора для інфекційних хворих, кабінетів спеціалізованих лікарів та створення умов для доступу до телемедицини.
23. Усунути порушення правил зберігання лікарських засобів та забезпечити належний температурний режим.
24. Привести умови тримання засуджених у відповідність до норм пожежної безпеки, включаючи забезпечення необхідними засобами пожежогасіння.
25. Забезпечити реалізацію права засуджених на доступ до Інтернету відповідно до законодавства.
26. Усунути практику посвідчування лікарями стану здоров’я засуджених перед поміщенням у ДІЗО, що суперечить принципам незалежності медичної допомоги.
27. Забезпечити соціальну реабілітацію засуджених шляхом покращення умов праці, надання відпусток та можливостей професійного розвитку.
28. Забезпечення виконання цих рекомендацій сприятиме дотриманню прав людини та покращенню умов тримання засуджених у ДУ “Роменська виправна колонія №56” відповідно до міжнародних та національних стандартів.