Модернізація в небі: як українські інженери оновлюють авіоніку без російських компонентів
Модернізація в небі: як українські інженери оновлюють авіоніку без російських компонентів

Модернізація в небі: як українські інженери оновлюють авіоніку без російських компонентів

Модернізація в небі: як українські інженери оновлюють авіоніку без російських компонентів

Інтерес виявляють країни, що досі експлуатують радянську авіацію.

В умовах повномасштабної війни в Україні критичною потребою стало забезпечення боєздатності авіаційної техніки, значна частина якої була виготовлена ще за радянських часів. Через технічне старіння та неможливість обслуговування приладів російського виробництва перед українськими фахівцями постало завдання масштабної модернізації авіоніки ‒ систем керування, навігації, зв’язку та реєстрації даних.

Про ключові напрямки оновлення авіаційного обладнання в інтерв’ю для "АрміяInform" розповів Микола Богачук ‒ співзасновник компанії SOTY, яка спеціалізується на обслуговуванні, виробництві та модернізації пілотованої авіації. За його словами, робота над такими проєктами відбувається в умовах жорстких вимог до сертифікації та в тісному зв’язку з чинною технічною документацією.

Три шляхи модернізації авіоніки

Перший підхід передбачає повну заміну радянських приладів на ідентичні за характеристиками українські аналоги без змін у конструкції літальних апаратів. Це дозволяє мінімізувати втручання в існуючі системи та уникнути тривалих процедур перепогодження. При цьому габарити, типи кріплення та інтерфейси залишаються незмінними, що спрощує процес заміни.

Другий варіант ‒ створення нових цифрових пристроїв із сучасними компонентами. Наприклад, радянські системи оповіщення екіпажу, які працювали на магнітному дроті, інженери SOTY замінюють на сучасні флеш-рішення з розширеним функціоналом і підвищеною надійністю. Як зазначає Богачук, такі системи працюють за принципом технічного стану, а не регламентного ресурсу, що дозволяє зменшити витрати на обслуговування та уникнути простоїв техніки.

Третій підхід полягає в адаптації західних рішень, що вже зарекомендували себе у військовій або цивільній авіації інших країн. Проте це складний процес, адже кожна модель авіатехніки потребує індивідуальної інтеграції ‒ від сумісності з електроживленням до змін інтерфейсу кабіни пілота. Такі модифікації також вимагають обов’язкової сертифікації, проведення випробувань і офіційного затвердження.

Міжнародний потенціал українських розробок

Модернізація авіоніки є актуальною не лише для потреб української армії. Сотні літаків радянського зразка продовжують експлуатуватися в багатьох країнах Азії, Африки та Східної Європи. Участь у міжнародних тендерах свідчить, що українські рішення мають попит завдяки не лише конкурентній ціні, а й високій адаптивності та практичному досвіду.

Богачук підкреслює, що українські інженери не лише підтримують авіаційну техніку в боєздатному стані, а й створюють фундамент для технологічної незалежності держави від країни-агресора. Це стратегічне завдання, яке зміцнює обороноздатність країни та відкриває нові можливості для розвитку на глобальному ринку.

Нагадаємо, президент Володимир Зеленський заявив, що Україна виробляє 30% озброєння від оборонних потреб країни.

Джерело матеріала
loader
loader