У США хочуть завдяки Україні посварити РФ із Китаєм

Дедалі більше правих політиків у США пропонують поступитися в Україні, сподіваючись таким чином відірвати РФ від Китаю та внести розкол у партнерство між Пекіном і Москвою, реалізувавши так звану стратегію зворотного Ніксона.Ця стратегія хибна, адже ґрунтується на викривленому розумінні як історичних подій, так і сучасної геополітичної ситуації, зазначають аналітик Майкл Мацца та науковець Шей Хатірі у статті для The Hill."Згадаймо, як відбувався поворот США до КНР за часів Річарда Ніксона. Попри популярне уявлення, Сполучені Штати не змогли вбити клин між Пекіном і Москвою. Їхнє протистояння виникло значно раніше і без американського втручання. Китай мав підстави боятися влади Росії - і шукати противаги у США", - зауважив оглядач Washington Post Девід Ігнатіус.Після смерті Йосипа Сталіна Микита Хрущов у 1956 році виступив із критикою сталінізму, чим глибоко обурив Мао Цзедуна. Той вважав це відступом від справжнього марксизму-ленінізму та спробував ствердити лідерство КНР у світовому комуністичному русі. Його "Великий стрибок уперед" 1958 року частково був відповіддю на радянську критику. У 1963 році китайці опублікували памфлет під назвою "Про фальшивий комунізм Хрущова та його історичні уроки для світу", чим остаточно закріпили ідеологічну прірву.Конфлікт мав реальні наслідки. У 1960 році СРСР відкликав своїх радників із Китаю, включно з тими, хто працював над китайською ядерною програмою. Коли ж Пекін звернувся по співпрацю до США, щоб зберегти рівновагу в ядерному балансі, це викликало обурення в Москві. До кінця 60-х напруга дійшла до того, що СРСР навіть припускав, що може завдати превентивного удару по китайських ядерних об'єктах - на тлі прикордонної війни 1969 року."У 1920-х радянські агенти допомагали в організації Комуністичної партії Китаю, а вже через кілька десятиліть радянські та китайські війська обстрілювали одна одну. При цьому США були радше спостерігачами, ніж архітекторами конфлікту. Коли Генрі Кіссінджер і Ніксон вирушили до Пекіна в 1971-1972 роках, вони не створювали новий союз - вони просто використали той розрив, який вже існував", - сказано в повідомленні.Нинішній союз РФ і КНР не ґрунтується на спільній ідеології, як за часів Холодної війни, зазначає аналітик Аарон Фрідберг."Сьогодні ці дві країни об'єднує антиідеологія, тобто заперечення ліберального світопорядку, за який виступають США. І Пекін, і Москва добре вивчили уроки минулого. Вони чудово розуміють, що китайсько-радянський розкол став однією з причин перемоги США у Холодній війні, і не мають наміру допустити повторення цього сценарію. Навпаки, останні події лише підтверджують міцність їхніх зв'язків", - сказав він.Китай, за повідомленнями, попросив Росію відкласти вторгнення в Україну до завершення Олімпійських ігор у Пекіні - і російський диктатор Володимир Путін погодився. А вже перед самою війною обидва лідери підписали меморандум, у якому йшлося про "безмежну" дружбу.Впродовж усієї війни Китай надавав РФ дипломатичну, економічну і навіть військову підтримку."Сьогодні Пекін і Москва об'єднані не лише спільним противником - США, а й численними сферами співпраці. Від космосу й штучного інтелекту до нарощування ядерного потенціалу. Обидві країни активно розвивають свої арсенали, у той час як США зберігають статус-кво. Відносини між Росією та Китаєм сьогодні аж ніяк не нагадують відносини 60-70-х. Було б серйозною помилкою для США спробувати підхід, подібний до того, що продиктований фактами 1971 року. Така політика приречена на провал", - наголошують аналітики.Дехто й досі стверджує, що Москва має остерігатися китайських претензій на Далекий Схід, фактично Путін цього не боїться - і Сі Цзіньпін не дає йому підстав для занепокоєння.