/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fd7c7e4d9049d42301ffd4e6d79741216.jpg)
Зволікання смерті подібне: до чого може призвести затримка з розширенням ВПК України
Відставання Заходу від Росії у військовому виробництві стало вельми відчутним, свідчить військовий аналітик Іван Киричевський на базі одного знакового огляду в британському виданні. І попереджає: подальша затримка з розвитком ВПК України взагалі смерті подібна
Оборонно-промислова відповідь на агресію РФ
Авторитетний британський аналітичний центр RUSI видав нову доповідь, яка присвячена "промисловій мобілізації" Росії у війні проти України.
То є насправді дуже знакова робота, бо це перший публічний відхід від дискурсу "коли в росіян закінчаться танки" до дискурсу "а чому так вийшло, що в Росії на порядок більше танків, аніж у нас".
Будь-яку роботу варто читати повністю та в оригіналі, але головне звідти я виділю так:
- поняття "промислова мобілізація" є умовним, бо РФ по суті не створювала нової військово-промислової бази, вона просто вчасно "закрутила гайки" для роботи наявних сегментів ВПК, по якому станом на травень 2022 року й так налічувалось аж 1400 підприємств;
- але тут нюанс в тому, що Росія вчасно ухвалила весь пакет рішень по переводу економіки на "воєнні рейки", ще в період березня-липня 2022 року, за рахунок чого уже "на старті" отримала стратегічну фору по часу та ресурсам мінімум на 4 місяці, порівняно з Україною та Заходом;
- і так заодно Кремль отримав суспільно-політичний результат у вигляді аж 4,5 млн осіб, залучених до роботи ВПК, або ж (якщо рахувати не тільки працівників, але і їх сім’ї) — то мінімум 10% від всього населення РФ;
- Україна в ході повномасштабної війни успішно стартувала на наявній пострадянській промисловій базі, але далі наш ВПК "уперся в стелю" через відсутність необхідних рішень якраз в сегменті "промислової мобілізації";
- ну і для розуміння порядку цифри – в нашому ВПК залучено близько 500 підприємств та усього 300 тисяч працівників;
- а по країнах Заходу картину можна подати універсально – в них розкрутка "маховика виробництва" забуксувала через опору на виключно фінансові, а не валові показники;
- ну й окрема проблема в тому, що затягані "стандарти НАТО" не передбачають хоч якихось нормативів по наявних запасах озброєння і тонусу роботи ВПК країн-учасників.
Навіть із цих тез можна вивести прості та водночас всеосяжні висновки:
- Кремль вважає, що має стратегічну фору порівняно з Україною та Заходом за категорією "а скільки в Папи Римського танків та працівників на військових заводах" (if you know what I mean);
- ну, в нашому випадку подальше зволікання із розширенням кадрової та ресурсної бази для роботи українського ВПК може стати смерті подібним.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо "Вагнер" з авіацією або ядерний шантаж: 4 сценарії розвитку армії РФ на найближчі роки
