У пустелі жила ізольована популяція людей

Учені виявили раніше невідому групу людей, яка жила в Центральній Сахарі понад 7000 років тому. Ця знахідка відкриває нові аспекти динаміки населення під час Африканського вологого періоду.Генетичний аналіз двох лівійських мумій дозволив зазирнути у той час, коли територія сучасної пустелі була зеленою саваною, передає Arkeonews.Там були численні джерела води, які створювали сприятливі умови для життя.Це дослідження суперечить попереднім уявленням про масштабні міграції через Сахару. Генетика людей з цих мумій не вказує на походження з півдня Африки.Вчені дійшли висновку, що Зелена Сахара слугувала не міграційним шляхом, а територією культурної взаємодії. Скотарство, ймовірно, поширювалося не разом із людьми, а через обмін знаннями.Також виявлено значну генетичну відмінність між північноафриканськими народами та субсахарськими групами. Обмін генами між ними був мінімальним.Одне з найбільш неочікуваних відкриттів - вкрай низький рівень неандертальської ДНК у геномах осіб із притулку Такаркорі. Це говорить про ізоляцію цієї популяції та її тяглість ще з часів останнього льодовикового періоду.Хоч ця лінія вже не збереглася в первісному вигляді, її генетичні сліди залишились у сучасних мешканцях Північної Африки. Встановлено також зв'язки з рештками, знайденими у марокканській печері Тафоралт, яким 15 тис. років.Попри сприятливі умови Зеленої Сахари, контакти між північними та південними групами залишались рідкісними. Це підтверджує обмежений рівень змішування популяцій.Йоганнес Краузе з Інституту еволюційної антропології Макса Планка зазначив, що ізольованість не завадила цим людям зберегти частину неандертальської спадщини. Таке могло статися внаслідок контактів з іншими популяціями поза межами Африки.Перетворення Сахари на пустелю ускладнило збереження давньої ДНК. Проте результати цього дослідження стали проривом у розумінні ранньої історії людства, його переселень і культурних змін.