Радянське виховання проти сучасних кордонів: як працюе конфлікт поколінь

Чому люди так люблять руйнувати особисті кордони інших людей?

В нас люди люблять залюбки та безкоштовно роздавати поради, не вникаючи глибинно в суть питання. Тому я таке присікаю одразу в онлайні та в житті. Я завжди контролюю свої особисті кордони й не терплю, коли їх порушують.

На днях як раз сталась цікава ситуація.

Виходили ввечері з донькою гуляти з собакою. Часто на шляху викидаємо сміття. Мала пішла вперед викидати, я йшла з собакою позаду. Бачу, вона не розрахувала свій кидок, промахнулась. Пакет пролетів через смітник.

Замерла на секунду, бо знає, що я таке не приймаю.

Напроти смітників стояли дві жінки похилого віку, спілкуючись між собою. Одразу вдвох вони почали кричати на мою доньку, щоб прибирала пакет зі сміттям, і це коли, вже донька туди почала завертати.

І тут мене прорвало.

Я взагалі-то дипломат в перемовинах.

Важливо Дзвінок - це не етично: 6 причин не приймати телефонний виклик

Але я терпіти не можу, коли незнайомі люди влазять до мене чи до моїх дітей і починають їх повчати та виховувати. Бо я вже виховала. Моїх дітей повчати ще раз не треба.

І донька в мене така, що коли кричать, вона зависає. Це не мої методи взагалі. Тим більш, вже промахувалась і підбирала і викидала, як треба.

Я підійшла до жінок попросила не втручатись і не розповідати мені та моїй дитині, що потрібно робити. Але їх несло далі. Реально крик стояв на весь двір.

Поруч йшов чоловік у військовій формі. Він почав волати на мене з фразами: "Не вмієш виховувати дитину! Що це виросло взагалі".

Донька підняла пакет, і пішла з ним до мене і тих тіток. За законами моєї логіки, я думала, що вона цей пакет зі сміттям скине на них🤦‍♀️🤣

Що показує ця ситуація?

Що в людей відсутня культура спілкування. Люди не поважають особисті кордони інших людей. Особливо — це стосується старшого покоління. Бо вони росли та жили в Радянському Союзі. А там було нормою, коли старше покоління повчає молодше. Бо вони старші за віком і типу знають більше, ніж молоді. Згадайте, як було у вашому дитинстві в школі, у дворі? Нам казали:

- Бо я тут в школі 30 років працюю, а ти сопля мала.

Чи:

- Та я життя бачив/бачила, а ти що? Тобі 20, а мені 60!

Я точно не маю поважати незнайому людину, тому що вона старша за мене чи мою дитину за віком. Вік ніяк не виправдовує. Чи старші не бувають безмозкими та гірше за дітей за своїм розвитком?

Ми вже 30 років як живемо не в Радянському Союзі, але публічні втручання від незнайомих людей — і по цей час вважаються нормою. А в нашій країні чомусь продовжують не звертати на це увагу.

Ось і всі мої висновки.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо Від жертви до свободи: 7 порад щодо подолання дитячих травм