Як запобігти вербуванню дітей російськими спецслужбами

Олена Лісова, психологиня фонду «Голоси дітей», для ДМ

Росія почала вербувати для внутрішніх нападів і диверсій українську молодь, використовуючи для цього телеграм.

Майже п’ята частина — 22% — тих, кого російські спецслужби завербували для своїх завдань в Україні, є неповнолітніми, їх використовували для підготовки диверсій чи терактів, повідомив речник Служби безпеки України Артем Дехтяренко. Про це він сказав в етері «Радіо Свобода» (проєкт «Свобода.Ранок»).

Один із таких випадків стався 11 березня в Івано-Франківську, коли росіяни завербували двох хлопців для вчинення теракту, а потім дистанційно підірвали саморобний вибуховий пристрій, який був при них. За повідомленням СБУ, це був завчасно спланований теракт, який місцеві підлітки виконували на замовлення російських спецслужб.

Найчастіше, як показують цей та інші розголошені випадки, підлітки погоджувалися співпрацювати з російськими спецслужбами через нерозуміння справжньої суті й наслідків своїх дій, шантаж, матеріальну вигоду або під впливом маніпуляцій про «героїчний спротив» чи «відновлення справедливості».

• Читайте також: «Раніше спілкування дітей обмежувалося школою — тепер у їхніх руках цілий світ»

Підлітки зазвичай ще не можуть уповні усвідомлювати наслідків своїх дій. Через свій вік вони здатні добре вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки «у минуле», тобто розуміти, чому сталося так чи так, але більшість підлітків не здатна вибудовувати ці зв’язки «у майбутнє», тобто прогнозувати наслідки. Тут дається взнаки й брак життєвого досвіду, й недостатня розвиненість критичного мислення, що цілком нормально для підліткового віку.

• Читайте також: Дослідження «ДМ»: Телеграм, ютуб, тікток, інстаграм — основні джерела інформації для підлітків

Крім того, через бажання отримати «гострі відчуття», пережити азарт, захоплення підлітки можуть сприймати це як «гру» чи «пригоди». Часто саме такий формат — гейміфікація — застосовується вербувальниками, які через різноманітні закриті групи у соцмережах пропонують підліткам виконати низку «цікавих завдань», «пройти рівень» тощо.

Вербувальники можуть пропонувати серію «місій» або «завдань», поступово втягуючи підлітка в небезпечну діяльність. На початку це можуть бути абсолютно безневинні завдання, які виглядають як «жарт» чи «дослідницька гра», яка підігріває інтерес підлітка. Підліткам можуть давати «бали», «рівні», «досягнення» за виконання завдань. Це викликає азарт і бажання «грати» далі. Нагороди можуть бути як матеріальні (гроші, подарунки), так і нематеріальні (статус у групі, похвала), що особливо цінно для підлітків.

Як батькам запобігти вербуванню своїх дітей

Якщо дитина відчуває, що її розуміють, підтримують і визнають удома, у неї буде менше потреби шукати це в небезпечних спільнотах. Для того, щоб зменшити ризик, потрібно:

• Бути уважними до життя дитини — знати її інтереси, з ким вона спілкується.
• Формувати довірливі стосунки — дитина повинна знати, що може звернутися за порадою, і їй допоможуть без осуду.
• Давати дитині відчуття приналежності в сім’ї — підліток має відчувати, що його думка важлива вдома, що він потрібен своїм рідним.
• Підтримувати її унікальність у безпечний спосіб — заохочувати розвивати навички, таланти, брати участь у позитивних ініціативах (волонтерство, творчі проєкти).
• Не знецінювати її думки та переживання — якщо підліток говорить про «боротьбу за справедливість», не висміювати його, а прояснити те, як він розуміє справедливість, говорити про це і спрямовувати у конструктивний напрям.
• Навчити основ інформаційної безпеки — пояснити, що не можна передавати інформацію про військові об’єкти, особисті дані та вести розмови з підозрілими людьми.
• Стежити за контентом, який споживає дитина, — знати, в яких чатах ігрових спільнот перебуває дитина, які соцмережі використовує, цікавитися, на які канали вона підписана.
• Говорити про наслідки — пояснити, що такі дії можуть мати серйозні правові та моральні наслідки. Пояснити різницю між грою та реальним життям — у житті немає кнопки «рестарт», «сейвів», і наслідки реальні.
• Вчити критичного мислення — показувати, як розпізнавати маніпуляції, пояснювати, як працюють вербувальники. Якщо завдання здається підозрілим, потрібно його обговорити з дорослими. Пояснити юридичну відповідальність — що навіть за «жартома» виконане завдання можуть бути серйозні наслідки.

Як батькам говорити з дітьми на цю тему

Про вербування російськими спецслужбами українських підлітків із самими підлітками говорити варто. Тим паче, що технології вербування постійно вдосконалюються й ця практика поширюється. Дуже важливо, щоб розмова з підлітком відбувалася спокійно, без залякувань. Це дуже делікатний процес, особливо, якщо у батьків є підозра про ймовірне вербування дитини. Важливо не налякати, що викличе агресію чи замкнутість, а м’яко і спокійно з’ясувати ситуацію.

Якщо це «профілактична» розмова, то вона може будуватися за таким приблизним планом:

• Без паніки, спокійним тоном — поясніть, що зараз триває інформаційна війна, і є люди, які хочуть використати українських дітей у своїх цілях.
• Приклади з реального життя — розкажіть про випадки вербування, не перегинаючи з жахами, але чітко показуючи наслідки.
• Звернення до патріотизму та відповідальності — поясніть, що поширення інформації або диверсійні дії можуть зашкодити нашим захисникам і цивільним.
• Запитайте думку дитини — як вона ставиться до таких ситуацій? Чи стикалася з подібним контентом? Це допоможе зрозуміти її рівень обізнаності.
• Проговоріть стратегію безпеки — що робити, якщо незнайомець пропонує гроші або подарунки за якусь дію чи починає розпитувати про військові об’єкти.

Якщо батьки помітили «тривожні дзвіночки» й підозрюють, що їхня дитина вже потрапила «на гачок» вербувальників, розмова має будуватися на таких принципах:

• Спокій і підтримка — не звинувачувати, не кричати, не залякувати, це викличе лише агресію та замикання.
• Довіра — підліток має відчувати, що ви не шпигуєте за ним, а хочете допомогти.
• Повага до особистого простору — не варто одразу вимагати пароль від соцмереж чи месенджерів, краще поступово підвести дитину до того, щоб вона сама розповіла.
• Неформальна атмосфера — поговорити під час спільної прогулянки, вечері або гри, а не «на допиті».

Важливо пам’ятати, що дитина не винна в тому, що потрапила в пастку — вона стала жертвою маніпуляцій. Маніпулятивні технології сьогодні настільки досконалі, що їхньою жертвою може стати навіть будь-який дорослий — ніхто від цього не застрахований. Завдання батьків — захистити її, дати відчуття безпеки та навчити, як уникати подібних загроз у майбутньому.

• Читайте також: «Детектор медіа» презентував дослідження медіаспоживання та медіаграмотності українських підлітків

Почати варто з щирого прояву інтересу до дитини та турботи про неї: «Я помітив/ла, що ти став більше часу проводити в телефоні. Щось цікаве знайшов? Можливо, нова гра чи цікаві канали?».

Далі можна поставити відкриті запитання, які дадуть змогу дитині вільно розповісти те, що вона знає чи з чим зустрічається: «Я чув/чула, що зараз у телеграмі є групи, де підлітків втягують у небезпечні завдання. Чи бачив/бачила ти щось таке? Як ти до цього ставишся?».

Важливо прийняти для себе відповідне рішення і висловити безумовну підтримку дитині. Вона має відчувати, що, навіть якщо зробила щось справді погане, батьки на її боці: «Знаєш, деякі дорослі використовують довіру інших людей, зокрема підлітків у своїх цілях. Я хочу, щоб ти знав/знала: якщо хтось просить тебе зробити щось дивне чи підозріле — ти завжди можеш прийти до мене. Без покарань і докорів. Я на твоєму боці».

Варто пояснити реальні наслідки: «Іноді здається, що все це — просто гра або цікава пригода, але такі дії можуть мати серйозні наслідки — і для тебе, і для твоїх друзів. Навіть якщо щось здається невинним, це може бути частиною чийогось плану».

Підліток може потерпати від шантажу. Дитина може почуватися винною або приниженою. Дайте зрозуміти, що вона — жертва маніпуляцій. Важливо, щоб дитина відчула: яка б не була ситуація, ви її не покинете. У жодному випадку НЕ можна говорити: «Як ти міг/могла на таке повестися?», «Тепер у нас будуть великі проблеми!», «Все пропало, нам кінець!».

Якщо дитина зізналася, що її шантажують, насамперед потрібно розуміти, що вона залякана, розгублена й у відчаї. Тому важливо не кричати на неї, не звинувачувати й не погіршувати її психічний стан. Потрібно негайно припинити комунікацію дитини зі зловмисниками. Але варто зберегти всі докази: зробити скриншоти листування, зберегти аудіоповідомлення, фото, відео, номери телефонів або акаунти; заблокувати зловмисників на всіх платформах (але спочатку зберегти докази!). Не потрібно видаляти акаунти дитини. Це може ускладнити розслідування. Звернутися до правоохоронців — СБУ або Кіберполіції.

На всіх цих етапах розмови й можливих подальших розслідувань підліток має відчувати, що батьки залишаються з ним і за нього у безумовному прийнятті за будь-яких обставин. Навіть якщо ви не отримали відповідей одразу, важливо дати зрозуміти дитині, що вона завжди може звернутися до вас.

Вербування підлітків — це тепер реальна загроза, і батьки мають бути напоготові. Головне — довіра в сім’ї, інформаційна грамотність, довіра й постійний діалог із дітьми. Якщо ваша дитина потребує допомоги, звертайтеся зокрема на лінію безплатної психологічної підтримки фонду «Голоси дітей» за номером 0800 210 106.