Чому в СРСР варили капронові колготки в хлорці, поливали оцтом і різними ліками

Капронові колготки в СРСР стали справжньою сенсацією, але водночас і дефіцитом. Це змушувало модниць проявляти неабияку винахідливість. Жінки зіштовхнулись із проблемою їх швидкого зношування та обмеженого асортименту, тому вдавалися до різноманітних експериментів, щоб подовжити термін служби цього цінного предмету гардеробу.

Дефіцитний скарб радянської жінки

Перші колготки з'явились у СРСР на межі 1950-1960-х років, коли їх почали завозити з Чехословаччини під назвою "панчішні рейтузи". На чехословацьких упаковках був напис "kalhoty", що в перекладі означає "штани". Спочатку їх навіть називали "калготками" через А, і лише пізніше закріпилась сучасна назва.

Ціна на колготки була надзвичайно високою — від 7 до 15 рублів, при середній зарплаті робітника близько 100 рублів. Цей аксесуар став справжнім символом розкоші. Тоді навіть ходив анекдот: "Як визначити багату радянську жінку? Це жінка, яка одягає під штани цілі колготки".

Домашня хімія для ідеального кольору

На початку 1970-х Брестський панчоховий комбінат почав забезпечувати радянських жінок вітчизняними колготками. Проте вони були товстими, неелегантними і випускались лише тілесного кольору. Коли в моду увійшли білі та чорні колготки, жінки вдавалися до справжніх хімічних експериментів:

• варили колготки в хлорці для відбілювання;
• Обробляли сумішшю оцту, соди та солі;
• фарбували креслярською тушшю;
• використовували різноманітні ліки як барвники.

Після таких домашніх експериментів колготки часто розлазились або фарба стікала під дощем, але модниці не здавалися.

Кожна радянська жінка знала кілька секретів, як продовжити термін служби дорогоцінних колготок:

• нові колготки радили на кілька годин покласти в холодильник для міцності;
• попереднє прання в мильній піні нібито робило їх міцнішими;
• у магазинах продавались спеціальні гачки для підняття петель;
• вмілі господині зшивали верх одних колготок із низом інших.

Також раніше "Телеграф" розповідав, чому в СРСР на дитячих майданчиках та клумбахвкопували шини у землю. З них робили дивні фігурки.