Не лише "лоза" і "котики": як ще цікаво називають вербу у різних куточках України

У Вербну неділю українці вирушають до церкви з гілочками верби. Але чи знаєте ви, що в різних куточках України їх називають не лише "вербою" чи "котиками"?

Вербове гілля освячують в останню неділю перед Великоднем. Цей звичай має біблійне походження. Коли Ісус Христос в'їжджав до Єрусалиму на ослі, люди вітали його, устеляючи дорогу пальмовим листям. В українських землях, де пальми не ростуть, їх замінили вербовими гілками, які найшвидше розпускаються навесні, повідомляє "Локальна історія".

Назву "котики" ці гілочки отримали через м'якенькі суцвіття, що нагадують на дотик хутро маленьких кошенят. Саме ці пухнасті бруньки верби є найбільшою цінністю під час освячення.

Слово "лоза" для позначення вербових гілок частіше використовують у західних областях України. Назва "баська" більш характерна для певних регіонів Центральної України. А "шутка" – це діалектна назва, яку можна почути переважно на Закарпатті.

З освяченою вербою в українців пов'язано багато традицій. Після церковної служби цим гіллям люди легенько б'ють одне одного, промовляючи: "Не я б'ю, верба б'є, від нині за тиждень Великдень". Це робиться для здоров'я та благополуччя.

Освячені гілочки зберігають протягом року як оберіг від недуг і негоди. У деяких місцевостях їх ставлять на городі для гарного врожаю. Також вербовою гілкою перший раз на рік виганяють худобу на пасовисько, щоб вона добре велася.

Раніше "Телеграф" пояснював, як правильно українською бажати доброї ночі. В українській є кілька варіантів.