МЮ бездарно розпоряджається футболістами. Еланга та Антоні підсвітили велику проблему

Манчестер Юнайтед перетворився в посміховисько. Клуб постійно оформлює коштовні трансфери, але нічого серйозного не досягає. З сезону-2014/15 МЮ не випадає з топ-2 за зарплатами футболістів в АПЛ, вісім разів опиняючись на вершині рейтингу. За ці ж 11 років "дияволи" шість разів пролетіли повз зону Ліги чемпіонів і лиш двічі фінішували на другому місці без боротьби за титул (-19 від чемпіона у 2017/18 та -12 у 2020/21).

У клубі багато що трималось на персоні сера Алекса Фергюсона. Без нього проявився управлінський хаос. Юнайтед вміють заробляти, але не вміють перетворювати гроші у спортивні здобутки. З такими витратами смішно говорити про кубки чи Лігу Європи. Футболісти приходять, провалюються та йдуть. Тільки одиничні трансфери, на кшталт Бруну, Фреда чи Амада, стають успішними.

На фоні чергової кризи Манчестер Юнайтед контрастують результати колишніх футболістів МЮ в інших клубах. Респектабельний The Athletic склав збірну "відкинутих" і висунув тезу, що та команда могла б обіграти нинішній склад Рубена Аморіма. Вийшла спекулятивна стаття, яка отримала суперечливі відгуки. Але вона наштовхнула на ідею – розглянути картину ширше: чи дійсно футболісти проявляють себе краще за межами МЮ.

Виділимо три основні причини, через які МЮ (та й будь-який гранд) позбувається гравців:

– не розгледіли талант у вихованці;
– рівень футболіста не відповідає амбіціям клубу;
– зірка не демонструє свій клас на Олд Траффорд.

Перший пункт особливо болючий для вболівальників. Важко дивитись, як вихованець реалізує себе в іншому місці. Ось кілька гравців, які в молодому віці покинули Манчестер Юнайтед і розкриваються деінде. Водночас в основу за останні роки прорвався лише Коббі Мейну.

Джеймс Гарнер своїми орендами у Чемпіоншип не заслужив на шанс в головній команді МЮ, а зараз став ключовою фігурою у півзахисті Евертона після приходу Девіда Моєса. Енйджел Гомес не зіграв і 10 матчів за першу команду "дияволів", після чого показав себе в Ліллі. Віддав 17 асистів за французьку команду протягом двох років, перш ніж присів у запас в цьому сезоні.

Ентоні Еланга – зірка сенсаційного Ноттінгем Форест. Він буквально вчора прибив Манчестер Юнайтед в очному матчі. Два сезони поспіль показує хорошу результативність (5+9 і 6+8). За даними Opta, Еланга є найкращим в АПЛ за просуванням м'яча на ривках. В хаотичному МЮ жоден тренер не зробив повноцінну ставку на вінгера збірної Швеції.

Найбільш дика ситуація трапилась з Альваро Каррерасом минулого літа. Іспанський лівий захисник повернувся з оренди в Бенфіці (грав мало) та був проданий туди ж за копійки. Манчестер Юнайтед свідомо залишився з травматичним Шоу і Маласією на позицію. Люк зіграв аж три матчі, не вилазячи з лазарету, там же провів осінь Тайрел, на лівому фланзі МЮ мусить бігати непрофільний Далот, а Каррерас розцвів у команді Трубіна. І це ще не все: взимку Юнайтед не скористалися опцією викупу Альваро через бажання підписати Доргу.

Схожа траєкторія може чекати на Віллі Камбвала. 20-річний француз виявився зайвим в МЮ через придбання де Лігта та Йоро, але несподівано виборов місце в старті Вільярреала.

Для балансу потрібно згадати вихованців Манчестер Юнайтед, які не пішли по висхідній. Чонг, Туанзебе і Пеллістрі далекі від рівня топклубів, Коварж скоріше розчаровує в Баєрі, Фосу-Менса та Вільямс взагалі не грають у футбол.

Мова не про те, що клуб повинен вірити в кожного вихованця і давати нескінченні шанси. Мова про грамотну роботу з молодими виконавцями, за яких зараз добре платять. 

Ліверпуль виручив за Гаррі Вілсона та Зеппа ван ден Берга сумарно 40 мільйонів євро, хоча вони на двох не провели за клуб жодного матчу в АПЛ. Неко Вільямс пішов за 20 млн, Боббі Кларк – за 12 млн. Академія МЮ продукує не гірших футболістів, просто клуб позиціює їх, не як актив з хорошою школою, а як пасив без шансів на основу, та збиває тим самим ціну.

Вигідним бізнесом можна назвати Мейсона Грінвуда – проданий в Марсель за 26 млн + відсоток від подальшого трансферу. Однак цей випадок – неспортивна аномалія. Манчестер відмовився від Мейсона через моральні причини. Не стільки заслуга босів МЮ, як готовність покупців закрити очі на репутацію.

Другий пункт ніби спеціально створений під Скотта Мактомінея. Скільки користі шотландець приніс Манчестер Юнайтед, а його все одно не цінували. Мактоміней не відповідає статусу клубу, але ідеально відповідає рівню команди. Добротний футболіст для боротьби за єврокубки. Пахає без м'яча, атакує другим темпом. Скотт легко влився в Наполі та освоїв нову роль, ставши одним з найкращих хавів сезону в Серії А.

Все те саме можна повторити щодо Аарона Ван-Біссаки. Правий фулбек є одним з найкращих у світі під час оборони один в один, проте не давав необхідної якості в атаці. Але от Аарон у Вест Хемі – і ми бачимо сильного латераля, який різноманітно атакує (до речі, в схемі з трьома центрбеками, як в Аморіма). Ван-Біссака за нинішній сезон вже віддав удвічі більше передач під удар (24), ніж за весь попередній в МЮ (12).

Манчестер Юнайтед позбувся гравців, які гарантували боротьбу за ЛЧ, і перестав боротися за ЛЧ. Все логічно.

Ще один приклад – Андреас Перейра. Вважалось, що бразильцю не вистачає класу для МЮ, тому він мало грав на Олд Траффорд і поневірявся по орендах. Втім, як тільки Андреас отримав довіру в Фулгемі, на наших очах виріс елітний хавбек. Відколи Фулгем повернувся в АПЛ у 2022-му, тільки Бруну, Едегор, Сака, КДБ і Салах створили більше моментів, ніж Перейра. За моментами зі стандартів (104) і асистами з кутових (9) Андреас взагалі найкращий.

Дивлячись на фейли Онана, фани зі сльозами на очах згадують Давіда Де Хеа та шкодують про продаж Діна Хендерсона. Не сучасні голкіпери, не вміють грати ногами. Де Хеа ніколи не підходив під модний стиль з розіграшами від воріт, який намагається і все ніяк не побудує МЮ. Водночас він роками був найкращим гравцем команди, затягуючи її на другі-треті місця. Зараз Давід у топ-5 Серії А за сухими матчами (10) і відсотком сейвів (75,2), продовжуючи творити дива на лінії.

Можна ще згадати Дарміана в Інтері, а для противаги похвалити за прощання з Деном Джеймсом, Джессі Лінгардом, Еріком Баї та Донні ван де Беком.

Манчестер Юнайтед ніби й має правильний задум: відпустити футболістів, які не підходять під бачення прогресу, та взяти футболістів, з якими можна зробити наступний крок. Але через загальний хаос нічого не виходить.

Вибір тренерів яскраво демонструє відсутність послідовності: Жозе Моурінью на заміну Луї ван Галу, Ральф Рангнік після Уле-Гуннара Сульшера, Рубен Аморім на місце Еріка тен Гага. Трансферна кампанія під тренера → звільнення → запрошення нового коуча з іншим підходом → чистка за безцінь. І так по колу. Магвайр і Ван-Біссака чудово підходили Сульшеру і взагалі не потрібні Тен Гагу. Тен Гаг привів цілу банду з Аякса, з якою й сам не впорався.

Зіркзе та Гойлунн страждають (в центрі атаки виходив навіть Мейну!), однак чомусь виникає стійке передчуття, що після МЮ вони повернуться на високий рівень. Чомусь… зрозуміло, чому. Бо прикладів багато.

Ми підібрались до третього пункту. Хто розкрився в Манчестер Юнайтед за останні роки? Бруну, Діалло, з натяжкою Мазрауї та Гарначо. Всі інші деградують, в кращому випадку – залишаються на своєму рівні. Клуб взяв з Реала Каземіро та Варана для класу та чемпіонського менталітету. Француз завершив кар'єру, бразилець сильно здав. Багатьох косять травми, а якщо лазарет повний з року в рік – це також відповідальність клубу. Через дорогі контракти травматичним гравцям, через тренерську вакханалію зі змінами в підготовці.

Загальна атмосфера в клубі зовсім не сприяє розвитку. Тен Гаг посварився з Санчо, Аморім викинув Рашфорда. Маркус був світлою плямою, потім знизив до себе вимоги та поплив. Варто було піти в оренду до Астон Вілли – все налагоджується. У Рашфорда вже більше позитивних матчів за Віллу (2 голи + 4 асисти), ніж за пів року в МЮ. Джейдон минулого сезону фантастично віджив у Дортмунді, дійшовши до фіналу Ліги чемпіонів.

Досі перед очима муки Марсьяля та Депая (Мемфіс потім переродився у Ліоні), за яких заплатили під 100 мільйонів. Алексіс Санчес хотів втекти з МЮ після першого тренування.

Найсмачніше на десерт. Антоні – обличчя нинішнього МЮ. Саме те обличчя з піднятою бровою. Переплата, нереалізований потенціал, непотрібність новому тренеру. Антоні частіше ставав героєм мемів, ніж забивав. 1 гол і 1 асист за 29 матчів минулої АПЛ (у поточній кампанії він взагалі рідко виходив на поле).

Коли Бетіс помпезно оголосив про оренду бразильця, це виглядало комічно. Яка там аура, клуб ніби підколює свого ж новачка. Пройшло два місяці – Антоні в порядку. Більш ніж в порядку, він цілком серйозно входить у топ найкращих гравців Ла Ліги за цей період. Вже 4+4 за системою гол+пас.

Антоні ідеально вписався в команду, сформувавши зв'язку з Іско. Він дійсно корисний. За 12 матчів вінгер завдав 27 ударів і віддав 29 ключових передач – в середньому майже 5 моментів за участю Антоні на гру. Командні показники також виросли. Бетіс видав 6-матчеву переможну серію в Ла Лізі, в рамках якої обіграв Реал.

Тобто це не пропащий футболіст. Нехай не на 100 мільйонів, нехай на 50. У нього є козирі, він їх не розгубив. Але продати його за більш-менш притомну суму неможливо. Та навіть задарма віддати важко. МЮ виписує футболістам величезні зарплати, а потім знищує їхній імідж. От і доводиться платити половину Санчо та Антоні, поки вони в оренді.

У кожного клубу можна знайти промахи, кожному гранду можна зібрати команду "відкинутих". Як з зірками, так і з вихованцями. Реал і Едегор, Манчестер Сіті та Палмер, Баварія та Зіркзе, Дортмунд та Ісак, Арсенал і Бірет, ПСЖ і Коло Муані. Однак ніхто у світі не розпоряджається так бездарно своїм складом, як МЮ.

3 місце в позаминулому сезоні АПЛ, 8 в минулому, 13 в цьому. Що далі? Результати спонукають заздрісно дивитись на тих, хто розкрився, покинувши Олд Траффорд. Нове керівництво намагається оптимізувати процеси, але поки що зміни викликають лише скандали навколо Манчестер Юнайтед.