Посол Юрій Полюхович: Перу – це дев’ятеро президентів у відставці через корупцію, четверо – у вʼязниці

«Як правило, існують дві форми призначення послів. Перша – кадрові дипломати. Це люди, які працюють в системі МЗС багато років і дійшли до того рівня, щоб представляти нашу країну в тій чи іншій державі. Друга форма – політичне призначення. Інколи воно викликано тим, що та чи інша людина найкраще підходить для цієї посади в силу свого досвіду», – каже «Главкому» Юрій Полюхович, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Перу.

Проте буває й так, що «серйозні» мотиви – яким б вони не були – магічним чином накладаються на дитячу мрію побувати у тій чи іншій країні. Побувати, розвідати її, пізнати та відчути… Власне, принаймні один такий випадок нам відомий, і він якраз й пов'язаний з Юрієм Полюховичем.  

В інтерв’ю іншому виданню Полюхович розповідав про те, що з дев’ятирічного віку його тягнуло до таємничих споруд та ієрогліфів. Школярем він збирав інформацію про цивілізацію мая, студентом їздив на наукові конференції. А у 20 дешифрував ієрогліф мая, над яким даремно билися інші вчені – ієрогліф алай. Далі було навчання у Могилянці та кандидатська дисертація – звісно ж, на тему мая.

Тим часом наукову діяльність Полюхович поєднує з роботою в уряді. У 2014-му 34-річний вчений стає радником міністра освіти. У 2019-му – його першим заступником, а у березні 2020-го – виконувачем обов’язки міністра. Ще за два роки – у 2022-му – указом президента Полюховича призначено послом у Перу – країну, про яку український читач знає вкрай мало.

«Українській дипломатії бракує кадрів у Латинській Америці, Африці, Близькому Сході, Азії»

Пане Юрію, які завдання стоять перед вами як перед послом у трьох країнах – Перу, а також Колумбії та Еквадорі?

По-перше, важливим завданням є забезпечення дипломатичної підтримки України на міжнародній арені. Це включає активну роботу з урядами та дипломатичними установами цих країн для підтримки української позиції у важливих питаннях, таких як територіальна цілісність та суверенітет України, а також координація з міжнародними організаціями, що займаються відповідними проблемами.

По-друге, я приділяю значну увагу розвитку міжпарламентської співпраці між Україною та цими державами. Зокрема, ми активно працюємо над зміцненням двосторонніх контактів між парламентаріями.

Особливу роль у нашій діяльності відіграє публічна дипломатія. Посольство намагається сприяти розширенню поінформованості про Україну серед громадськості цих країн. Нашому посольству за останній рік вдалося провести онлайн-зустріч президента Зеленського з провідними університетами Колумбії, відкрити перший україномовний аудіогід в іспаномовній Америці в рамках проєкту першої леді, відкрити першу книжкову поличку з українською літературою в Колумбії, провести першу в Латинській Америці виставку «Невидані дипломи», яка присвячена студентам, що загинули у боротьбі за Україну. Нарешті, одним з важливих аспектів моєї діяльності є згуртування українських громад у Перу, Колумбії та Еквадорі. 

Але чим викликане сумісництво – дефіцитом дипломатичних кадрів?

Почнімо з того, що робота в декількох країнах є доволі розповсюдженою практикою в світовій дипломатії. Наприклад посольство Польщі в Перу є також посольством за сумісництвом в Болівії та Еквадорі. Десь це викликано обмеженнями ресурсів, десь браком кадрів, десь географією. У нашому випадку я би виділив два фактори.

Перший – рівень розвитку відносин. До 2020-х років Україна дуже обмежено розвивала свою присутність в Латинській Америці. Відносини з Перу у нас були закладені ще за часів СРСР, тому у 2000-х роках посольство було відкрито саме в цій країні, а не в Колумбії, наприклад. Другий – ресурси. Тут ми говоримо не лише про фінансовий чинник, а й про кадри теж. Якщо ви будете уважно стежити за вакансіями на сайті МЗС, то побачите, що велика кількість пропозицій може висіти там роками. Тобто на деякі посади, переважно консульські, в складних або віддалених країнах люди не хочуть влаштовуватися в силу різних обставин.

Тобто є фактом те, що нам бракує кадрів, які готові працювати не лише в Латинській Америці, але й в Африці, на Близькому Сході, в Азії. Тому ми сподіваємось на молодь, яка впевнено володіє мовами, що поширені в цих регіонах, та готова працювати в дипломатичних установах. За приклад можу навести ие, що декілька моїх колишніх студентів з КНУ імені Шевченка зараз працюють дипломатами в Латинській Америці.

Як відбулося ваше призначення? Чи відразу ви погодилися?

Моє призначення було результатом певної еволюції моєї роботи в уряді. Після того, як я працював на посаді першого заступника, а потім виконувача обовʼязків міністра освіти та науки, Дмитро Кулеба (ексміністр закордонних справ – «Главком») запропонував мені очолити одне з посольств у Латинській Америці.

Очевидно, що досвід роботи в цьому регіоні понад 20 років та вільне володіння іспанською та іншими іноземними мовами сприяли моєму призначенню.

«У 2022 році… перуанці дізналися про Україну»

Що знають перуанці про Україну, про російсько-українську війну?

У 2022 році, коли увага ЗМІ всього світу до України була великою, було сформовано певну базову обізнаність, що є Україна, є Росія, є війна, і що Росія не перемогла Україну за лічені дні чи тижні. Після цього поступово інтерес медіа став зменшуватися, локальні проблеми повернулися на перший план.

Тому люди менш обізнані про події 2023-2024 років. Ми систематично моніторимо перуанські ЗМІ. Останнім часом є доволі обмежена кількість публікацій про Україну. Але, як це не парадоксально, завдяки повномасштабному вторгненню РФ пересічний перуанець дізнався про Україну, а також про те, що ми завдали Росії низку великих поразок.

Чи працює в Перу український іспаномовний канал UATV Español?

Так, UATV Español є важливим джерелом інформації для іспаномовної аудиторії, і ми активно використовуємо цей канал для поширення новин про події в Україні, зокрема в умовах війни. У Перу він доступний на YouTube.

У 2021 році Україна та Перу уклали угоду про безвізовий режим. Як це вплинуло на розвиток туризму?

Безвізовий режим, безумовно, покращив туристичні зв'язки між Україною та Перу, відкриваючи можливості для туристів і підприємців з обох країн. Українці продовжують подорожувати навіть у ці складні часи. Упродовж 2024 року Перу відвідало близько 2700 туристів з України. Час від часу до посольства звертаються як громадяни Перу, так і громадяни Еквадору або Колумбії, та цікавляться туризмом в Україні зараз. Запитують, наскільки безпечно їхати в Україну, через які країни краще здійснювати транзит тощо.

Наскільки чисельною є українська діаспора в Перу? Чим вона займається?

Українська діаспора не є дуже великою, але вона доволі активна. Посольство оцінює кількість українських громадян в Перу, які постійно проживають в цій країні, близько 350-400 осіб. Зрозуміло, що активних членів громади значно менше. Це близько 50 осіб.

Нещодавно Національний антарктичний науковий центр та Національний університет перуанської Амазонії проводили спільний захід, присвячений змінам клімату. Як виникла така колаборація і наскільки кліматичні зміни становлять проблему для Перу?

Ця колаборація виникла на основі спільних інтересів у наукових дослідженнях, зокрема в області змін клімату. Перу, особливо в амазонському регіоні, сильно відчуває вплив кліматичних змін, тому співпраця в цій сфері є дуже важливою для обох країн. Ще з часів моєї роботи в міністерстві освіти та науки у мене існує дружній контакт із директором Національного антарктичного центру Євгеном Диким. У певний момент ми прийшли до цієї ідеї співпраці України та Перу в галузі біології саме в цьому контексті.

Справа в тому, що в Перу завдяки підтримці європейських країн є чимало наукових закладів з якісним обладнанням. Однак в силу розмірів країни, а також дефіциту спеціалістів, велика кількість тем залишається недослідженими. І це саме той момент, в якому ми можемо налагодити дійсно плідну співпрацю. У нас є спеціалісти, які могли б працювати тут. Водночас для них це був би дуже цінний досвід роботи в зовсім інших кліматичних умовах.

В якому ще напрямку може розвиватися україно-перуанське співробітництво? Які зараз найактуальніші статті експорту/імпорту?

Потенціал є в агропромисловості, експорті технологій, наукових дослідженнях, а також у військово-технічній сфері. Зараз найбільш актуальні статті експорту для України – сільськогосподарська продукція, а для Перу – мінерали та метали.

«Перу має доволі потужні збройні сили та досвід боротьби з тероризмом, що може бути корисним для України»

Чи дійсно, що у 2019 році Укроборонпром постачав Перу літаки? Як загалом розвивається (якщо розвивається) співробітництво у військовій галузі? Чим у цьому відношенні Перу може бути цікавим Україні?

Історія із постачанням літаків дуже складна. Врешті-решт, вийшло так, що Україна вважає, що перуанська сторона не виконала свої зобов’язання і наші виробники втратили ті кошти, які вклали в будівництво літаків. Перуанська сторона, у свою чергу, вважає, що саме Україна не виконала свої зобов’язання. Ми працюємо над тим, щоб вийти з цієї ситуації. Але це, певною мірою, вже історія.

Внаслідок повномасштабного вторгнення у нас з’явилася можливість побудувати співпрацю у військовій галузі зовсім інакше. Перуанці дуже зацікавлені в нашому досвіді та наших технологіях. Вони часто цікавляться можливостями цієї співпраці. Але наразі, коли експорт озброєння з України фактично припинений, у нас існують обʼєктивні обмеження, щоб реалізувати цей потенціал.

Україна нині проходить найбільш кровопролитну війну з часів Другої світової. А Перу відчуває якісь зовнішні загрози?

Нині Перу не має серйозних зовнішніх загроз. Однак країна розташована у стратегічно важливому регіоні, і завжди має бути готовою до різних викликів. Останні зовнішні конфлікти, які відбувалися в Перу, мали місце в 1990-2000-х роках та були пов’язані із питанням демаркації кордону із Еквадором.

До останніх скандальних заяв Трампа Сполучені Штати пропонували розмістити в Україні контингент з європейських і неєвропейських армій. Але хто ці неєвропейці? Чи стали би нам у нагоді військові з Колумбії, Еквадору і Перу?

Перу має доволі потужні збройні сили та досвід боротьби з тероризмом, що може бути корисним для України. Тут є радянське чи пост-радянське озброєння, яке становить інтерес для нас.

Якими є справи з невійськовою підтримкою України? Латинська Америка йде переважно у фарватері РФ. Наприклад, Бразилія: наш посол Андрій Мельник скаржився на непробивну стіну. А чи готові нам допомагати Перу, Колумбія, Еквадор?

Насамперед Перу та Еквадор підтримують нас дипломатично, як в ООН, так і на інших майданчиках чи у інших форматах. У цьому відношенні останнім часом маємо дещо меншу підтримку з боку Колумбії.

Всі три країни зазвичай підтримують «українські» резолюції Генеральної Асамблеї. Хоча інколи бувають винятки: країни утримуються або не присутні на голосуванні. Перу та Еквадор були присутні на першому саміті миру в Швейцарії.

Також делегації з трьох країн були присутні на першій міжпарламентській конференції «Україна – Латинська Америка». У силу того, що ці країни є реципієнтами міжнародної допомоги, вони мають вкрай обмежені можливості для надання гуманітарної чи фінансової підтримки.

Стосовно військової підтримки ситуація є дещо специфічною. Загалом в Латинській Америці існує дипломатична традиція не втручатися в конфлікти за межами регіону та не підтримувати жодну зі сторін, принаймні у військовому відношенні.

До речі, на саміті миру у Швейцарії минулого року Перу була представлена на міністерському рівні. Президентка не приїхала. Це недопрацювання української дипломатії чи вплив Росії?

Навряд чи Росія мала змогу здійснювати великий вплив на Перу під час саміту сиру. Перу було представлено міністром закордонних справ, на той момент – Хавʼєром Олаечеа. Це максимально можливий рівень, якщо ми врахуємо той факт, що чинна президентка Перу, Діна Болуарте, є конституційною президенткою – вона була призначена парламентом.

Президентка має значні обмеження на подорожі за межі країни. За рік вона здійснює буквально 3-5 візитів. Враховуючи ці умови, присутність міністра є дійсно максимальним рівнем представлення. Перу підписало комюніке саміту. Тобто в цьому сенсі так само складно говорити про значний вплив Росії. Перу продемонструвало беззаперечну дипломатичну підтримку України.

«У Латинській Америці більшою мірою відчувається брак інформації про Україну, ніж якийсь надто потужний вплив Росії»

За радянських часів спецслужбам було вигідно «хитати» сусідній до США континент. У Латинській Америці не бракувало радянських шпигунів. А зараз там відчувається російська пропаганда? Чим в цьому відношенні Перу відрізняється від інших країн регіону?

З одного боку, російська пропаганда дійсно присутня в Латинській Америці. Тут спокійно діють RT, Sputnik, RIA. Є деякі місцеві журналісти, які працюють на Росію. Але, як правило, це доволі маргінальні фігури, які не мають широкої аудиторії. Також свою частку пропаганди здійснюють власне посольства та культурні представництва РФ.

Наприклад на Перу, Колумбію та Еквадор в України тільки одне посольство. А у Росії їх три, а також в кожній країні є культурне представництво, тобто плюс ще три установи, а загалом їх шість. Крім цього, в кожній країні є економічне представництво РФ. В багатьох країнах регіону є філії російських корпорацій – «Росатома», «Газпрому», «Яндексу» тощо.

Але з іншого боку, є декілька нюансів, які грають на нашу користь. По-перше, ми живемо в епоху інтернету, тому велика кількість інформації отримується людьми з різних джерел, а не традиційних ЗМІ. По-друге, значна кількість латиноамериканських медіа працювали в Україні безпосередньо. Вони відправляли знімальні групи, записували інтервʼю, їздили на лінію фронту тощо.

При цьому, що важливо, вони не їздили в Росію та на окуповані території. По-третє, велика кількість латиноамериканських медіа орієнтується на світові інформаційні агенції – AFP, AP, Reuters. Відповідно, вони подають новини про Україну в тому ж світлі, в якому працюють згадані агенції.

Загалом Росія переважно користувалася вакуумом інформації стосовно України. Тобто в Латинській Америці більшою мірою відчувається брак інформації про Україну, ніж якийсь занадто потужний вплив Росії. Нам потрібно змінювати цю ситуацію, робити книжки про Україну іспанською мовою, перекладати фільми, проводити виставки, обміни студентами тощо.

Президент Колумбії Густаво Петро засудив плани Трампа щодо Панамського каналу. І це при тому, що Колумбію вважають «основним союзником США поза НАТО». Наскільки загалом влада цієї країни, а також влада Еквадору серйозно поставилися до погроз США?

Колумбія серйозно ставиться до таких загроз. Панама – це сусідня країна для Колумбії. Ми бачили заяви президента Колумбії Петро, що у разі агресії проти Панами, Колумбія підтримає її. Складно оцінити, наскільки далеко підуть ці заяви. Підтримати можна по-різному – від заяв про «глибоку стурбованість» до відправлення важкої техніки. Також президент Петро доволі прохолодно налаштований стосовно президента Трампа. Але водночас у Колумбії дуже тісні відносини із США. Обидві сторони цінують ці відносини.

Колумбія має великий кордон з авторитарною Венесуелою. Як Колумбія його захищає, і чи є тут той корисний досвід, який Україна могла би перейняти, маючи також в сусідах диктатуру?

Кордон Колумбії та Венесуели проходить в доволі складній лісистій місцевості. Його в цілому дуже складно захищати. У тому регіоні діє низка повстанських рухів лівого спрямування, є контрабанда та наркотрафік. Тому загалом кордон є доволі мілітаризованим – там велика військова присутність.

Нещодавно в регіоні Кататумбо, на північній ділянці кордону з колумбійського боку, між озброєними парамілітарними угрупованнями сталися сутички. Близько 80 людей загинуло, 10 тисяч стали біженцями і залишили регіон. У ЗМІ циркулювала інформація про участь венесуельських «іхтамнєтов» і навіть перебування в Колумбії одного з соратників самопроголошеного диктатора Венесуели Мадуро. Тому ситуація залишається напруженою.

У Перу з 1980 року – з тією чи іншою мірою інтенсивності – триває громадянський конфлікт. Що спровокувало його? Чи є надія його завершити?

Якщо ви маєте на увазі так званий «Період насильства», що тривав з 1980-го по 2000-ні роки, то він має дуже глибоке коріння. Головним чином цей конфлікт був повʼязаний із діяльністю двох повстанських комуністичних рухів – «Сендеро Луміносо» та «Революційного руху імені Тупака Амару», іспанською скорочено МРТА. Ці рухи зародилися ще у 1960-ті.

У той період в країнах Латинської Америки існувало шалене соціальне розшарування. І сьогодні в багатьох країнах регіону ситуація є складною, але тоді вона була жахливою. Значна кількість населення була неписемною, оскільки просто не існувало шкіл. Також не було лікарень. Земельна власність по всій країні належала декільком родинам.

У таких умовах з’явилися рухи, які вважали, що, поваливши уряд збройним шляхом, вони можуть провести радикальні реформи і покращити життя в країні. До того ж, був позитивний на той момент приклад Куби, приклад СРСР. Радянський Союз підтримував подібні рухи – фінансував їх, озброював, навчав спеціалістів тощо.

У 1980-ті обидва рухи почали збройну боротьбу. Це були напади на відділки поліції, вбивства представників адміністрації, пропагандистські акції. Перу відповіло дуже жорсткими військовими заходами. У 1980 роки це було більше схоже на відкриту війну. А у 1990-ті «Сендеро Луміносо» та МРТА перейшли до тактики терору, і характер конфлікту змінився.

Зрештою, держава змогла вбити або увʼязнити лідерів цих рухів і конфлікт згас. Але він супроводжувався жахливими порушеннями прав людини, як з боку повстанських рухів, так і з боку поліції та армії. Президент Фухіморі, за каденції якого відбулося придушення згаданих рухів, отримав вирок суду за злочини проти людства і провів близько 20 років у вʼязниці. Але і сьогодні, попри все, значна кількість населення Перу схвально ставиться до діяльності Фухіморі у контексті боротьби із МРТА та «Сендеро Луміносо».

У чинної президентки Діни Болуарте минулого року поліція проводила обшук, шукаючи дорогий незадекларований годинник. Правоохоронці дійсно увійшли в будинок першої особи держави, щоб знайти годинник? Якщо так, то чи можна говорити про те, що Перу – це зразок демократії?

Перу має стійкі демократичні інститути. Функціонує парламент, функціонує судова система. Час від часу виникають сильні урядові кризи, які призводять до відставок урядів. У 2022 році за президентства Педро Кастільйо відбулася спроба державного перевороту. Тобто характер політики є виразно латиноамериканським. Із жорсткою, часто безкомпромісною політичною боротьбою.

Окремо слід відзначити функціонування судової системи. З 1990 року в Перу дев’ять президентів залишили свою посаду через звинувачення в корупції. Четверо з них перебувають у вʼязниці. Не в кожній європейській країні можна зустріти таке.

Але рейтинг сприйняття корупції Перу, складений Transparency International, досяг максимуму у 2023 році, поступово зростаючи з 1999-го. Чому так відбувається?

Корупція залишається серйозною проблемою через політичну нестабільність та відсутність належного контролю. Але складно стверджувати, що корупція в Перу сильно зростала останнім часом. Всі великі корупційні скандали Латинської Америки – Лава Хато, Панама пейперс, Одебрехт – всі вони тим чи іншим чином пройшлися по Перу. Пік цього процесу прийшовся на 2019-й, коли за один рік в країні змінилося три президента. Тому зараз Перу живе у стані відносного спокою.

Нещодавно президент Колумбії Густаво Петро заявив, що кокаїн не шкідливіший за віскі. Також маємо повідомлення про те, що кокаїн з цього регіону потрапляє в Одесу навіть під час війни…

Так, наркотрафік є серйозною проблемою. Від змін у маршрутах трафіку, від змін у технологіях, ринків збуту залежать долі латиноамериканських країн. Еквадор, який п’ять років тому був острівцем безпеки та спокою в регіоні, сьогодні є однією з найбільш небезпечних країн, де організована злочинність може дозволити собі вбити кандидата в президенти, як це сталося із Фернандо Вільявісенсіо у 2023-му.

А до цього, у 2010-х роках, наркотрафік був системною проблемою для країн Центральної Америки – Сальвадору, Гондурасу, Гватемали. Ситуація змінилася, уряди цих країн вжили жорстких заходів і тепер в Центральній Америці ця проблема вже має значно менші масштаби.

«Перу намагається зберегти мови корінних народів, але це дуже складний процес»

Ви доклалися до розшифровки мови мая. Зазвичай розшифровка можлива, якщо текст продубльований іншими, відомими мовами. Втім, є й інші методи, як той, приміром, який використовув Берджих Грозний, дешифруючи хетський клинопис. А який метод використовували ви? 

Честь дешифрування знаків ієрогліфічної писемності мая належить Юрію Кнорозову, радянському вченому українського походження. Саме він першим «зламав код» писемності мая. Моя робота полягала в продовженні справи Кнорозова, дешифруванні окремих ієрогліфів, документуванні та реконструкції окремих написів, систематизації, діджиталізації, створення каталогу ієрогліфів та бази даних корпусу ієрогліфічних написів мая, якими користуються вчені всього світу (Maya Hieroglyphic Database).

Мая розмовляли мовою чолті. Зараз це мертва мова? Її вивчають, шанують, нею цікавляться перуанці чи це – минуле, яке не викликає інтересу?

Інтерес до чолті в Перу обмежений науковими колами, які професійно досліджують цивілізацію мая. У Перу – дуже давня історія, є велика кількість корінних народів, таких як кечуа, аймара, шипібо, ашаніка, кукама тощо. Відповідно до цього інтерес фокусується саме на їхніх мовах, культурі тощо.

Загалом у Перу дві державні мови – іспанська та кечуа. Україну колись посилено тягнули у двомовність, тож розкажіть на прикладі Перу про плюси та мінуси такої ситуації.

Складно стверджувати, що Перу – це двомовна країна. Так, безумовно, в ній існує велика кількість мов корінних народів. Але вони представлені насамперед в окремих регіонах, як правило в гірській місцевості або в Амазонії. Якщо ми візьмемо найбільші міста країни – Ліму, Трухільйо, Арекіпу – вони іспаномовні. Діловодство, бюрократія, судова система, освітня система – все функціонує іспанською.

Перу намагається зберегти мови корінних народів, але це дуже складний процес. Він потребує величезну кількість ресурсів. Географія країни додатково ускладнює ситуацію.

Наталія Лебідь, «Главком»