Масштаби вражають: скільки сільгоспземель втратила Україна через війну

Які масштаби руйнувань і забруднень

Україна має третину найродючіших ґрунтів у світі – чорноземи, але війна не лише руйнує інфраструктуру, а й буквально розриває ґрунт, повідомляє 24 Канал із посиланням на експерта із земельних питань Олега Нів'євського.

За оцінками вчених з університету Вагенінгена, відновлення українських сільськогосподарських земель після війни коштуватиме щонайменше 20 мільярдів доларів – це близько 15% довоєнного ВВП. Ця оцінка включає вартість розмінування та рекультивації (тобто безпосередньо відновлення грунту та повернення його у виробництво). Це займе щонайменше 10 років.

Зверніть увагу! За оцінками Світового банку, першочергові треби на рекультивацію сільгоспземель складають 1,1 мільярда доларів. А потреби на розмінування всіх земель оцінюються в 30 мільярдів доларів. З цієї суми, орієнтуючись на частку сільгоспземель загальної площі території України (в її міжнародновизнаних кордонах) – 72%, на сільгоспземлі треба виділити близько 22 мільярдів доларів. Відповідно, оцінки вчених і експертів Світового банку сходяться.

Найпоширеніші фактори забруднення та руйнувань

За словами Олега Нів'євського, на Харківщині, в одному з найродючіших у країні регіонів, зафіксовано понад 160 тисяч гектарів пошкоджених земель. 420 тисяч вирв від снарядів. І це лише один з десяти сильно постраждалих регіонів.

Основним фактором порушення ґрунту є bombturbation – "вибухове" руйнування ґрунтів, коли вибухи перемішують шари ґрунту. Верхній півметр ґрунту – найродючіший, але саме він найбільше страждає від вибухів. Внаслідок змішування шарів знищується мікрофлора, змінюється структура і зменшується родючість.

До цього додається:

• Ущільнення ґрунтів важкою військовою технікою.
• Хімічне забруднення важкими металами (кадмій, мідь, цинк), залишками пального.
• Знищення лісосмуг – природного захисту від ерозії та вітру.

Важливо! Крім того, на думку експерта, не всі землі повернуться до агровиробництва. Деякі поля неможливо буде розмінувати. Частину земель, можливо, доведеться перетворити на природоохоронні зони. Досвід Бельгії свідчить: навіть через 100 років після Першої світової війни фермери знаходять снаряди на полях.