У чому особливість нинішніх протестів у Туреччині

Минулого тижня мера Стамбула Екрема Імамоглу заарештували в день, коли він мав оголосити про свою кандидатуру на президентських виборах 2028 року.

Звинувачення проти нього, зокрема хабарництво та зловживання владою, широко розцінюються як політично вмотивовані.

Імамоглу вважається найсерйознішим опонентом президента Ердогана.

Він двічі здобував перемогу над керівною Партією справедливості та розвитку (АКР) на місцевих виборах.

Лідери опозиції стверджують, що його арешт – зовсім не випадковість.

Про те, чому затримання опозиційного мера спровокувало рекордні протести у Туреччині, читайте в колонці професорки економіки Браунівського університету, директорка Global Linkages Lab Шебнем Калемлі-Озкан Туреччина продовжує опір: чому арешт Імамоглу дав старт масштабним протестам.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки наголошує, що це вже не питання лише однієї людини чи одного судового рішення, а протест проти політичної системи, що втратила легітимність.

І якщо попередні велелюдні протести в Стамбулі у 2013 році були пов’язані із захистом парку Гезі від забудови торговим центром, то центральною темою цих протестів стала економіка, зазначає Шебнем Калемлі-Озкан.

Вона нагадує, що у 2013 році Туреччина ще вважалася економічною історією успіху, але в цьому році економічне зростання сповільнилося, а інфляція залишається двозначною.

"Частина іноземного капіталу, що була втрачена через багаторічне економічне управління, почала повертатися минулого року, але арешт Імамоглу знову підірвав довіру інвесторів.

Ліра різко впала, а Туреччина стала країною вищого ризику", – констатує директорка Global Linkages Lab.

Експертка додає, що головний посил нинішніх протестів, як і у 2013 році, очевидний: економічна стабільність неможлива без сильних інституцій.

Шебнем попереджає, що навіть якщо в Центральному банку та Мінфіні працюватимуть компетентні технократи, це не допоможе, якщо судова система заполітизована, медіа придушені, а академічні установи перебувають під атакою.

"Ув’язнення Імамоглу може стати останньою краплею для турків, які розуміють цей зв’язок між інституціями та економічною стабільністю", – припускає авторка колонки.

Для турків, як пише експертка, Імамоглу став національним символом можливості демократичних змін: його впевнені перемоги в Стамбулі відображали широкий суспільний запит на зміни, а його усунення зараз є сигналом, що режим Ердогана не дозволить цим змінам відбутися демократичним шляхом.

Професорка економіки Браунівського університету окремо звертає увагу на масштаб і різноманітність протестного руху.

Якщо у 2013 році демонстрації переважно очолювала світська міська молодь, то нині вони об’єднують різні соціальні та ідеологічні групи, зазначає експертка.

"Їхня боротьба виходить далеко за межі фігури Імамоглу.

Вони протестують проти цілеспрямованого використання державних інституцій для криміналізації опозиції та закріплення економічної нерівності", – пише директорка Global Linkages Lab.

За її словами, Туреччина ще не стала повністю авторитарною державою, але небезпечно наближається до цього.

"Чи повернеться вона на шлях інституційних реформ, чи продовжить сповзати в авторитаризм – залежить від рішень, що будуть ухвалені найближчим часом", – вважає Шебнем Калемлі-Озкан.

Міжнародна спільнота, особливо США, має уважно стежити за подіями не лише через геополітичне значення Туреччини, але й тому, що боротьба, яка розгортається на її вулицях між студентами та силовиками, відображає глобальне протистояння демократії та її ворогів.

Більше – в колонці Шебнем Калемлі-Озкан, яка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника, Туреччина продовжує опір: чому арешт Імамоглу дав старт масштабним протестам.