Перекричати й дезорієнтувати: інформаційний шум як інструмент впливу
Перекричати й дезорієнтувати: інформаційний шум як інструмент впливу

Перекричати й дезорієнтувати: інформаційний шум як інструмент впливу

Перенасичення суперечливою інформацією робить нас нездатними до її адекватного сприйняття та тверезих оцінок.

У добу постправди інформаційний ландшафт стає дедалі складнішим. Багато повідомлень циркулюють у медіапросторі не для того, щоб інформувати, пояснити складні речі, започаткувати суспільну дискусію або переконати в чомусь аудиторію. Часто ціль — це інформаційний шум, який дезорієнтує, перевантажує сприйняття та послаблює як окремих людей, так і цілі інституції. Сучасна інформаційна війна — це не лише боротьба за свідомість людей через пропаганду. Це також тактика створення хаосу, де надлишок суперечливих чи безглуздих повідомлень перетворюється на зброю масового когнітивного ураження. Мета цього прийому — не стільки змінити думку, скільки зробити будь-яку раціональну оцінку ситуації неможливою.

Пояснюємо, хто й для чого використовує такий засіб впливу і як його розпізнати.

Звідки пішло поняття «інформаційний шум»

Термін «інформаційний шум» походить із теорії інформації та комунікації. Його вперше почали використовувати в середині XX століття завдяки роботам американського математика й інженера Клода Шеннона. У 1948 році він опублікував фундаментальну працю «Математична теорія зв’язку», де ввів поняття шуму як будь-якого стороннього сигналу, який спотворює або ускладнює передачу інформації.

Згодом цей термін почали застосовувати не лише в технічному контексті, а й у соціології, журналістиці, маркетингу та психології. Сьогодні інформаційним шумом називають надлишок непотрібної, спотвореної або нав’язливої інформації, яка ускладнює сприйняття справді важливих повідомлень.

У епоху цифрових технологій, коли потік новин, реклами та контенту настільки великий, що може викликати когнітивне перевантаження, цей термін набув особливого значення.

Як це працює

Фактично змінилася сама тактика інформаційного впливу — тепер часто замість пропаганди та насадження конкретних тез використовують беззмістовний шум, покликаний дезорієнтувати. Якщо раніше головною метою було нав’язування певної інтерпретації реальності, то нині стратегія зводиться до підриву здатності аудиторії сприймати будь-які сенси. Відтак інформаційний вплив еволюціонує: від маніпуляції змістами до створення когнітивного перевантаження.

У 1975 році британський філософ і лінгвіст Пол Грайс запропонував теорію кооперативного принципу комунікації, яка фактично пояснює цей підхід. Традиційна пропаганда, навіть якщо її повідомлення були дезінформаційними, все ж намагалася формувати певну логіку викладу. Натомість методика інформаційного шуму цілеспрямовано порушує всі базові принципи ефективної комунікації: замість зрозумілої та послідовної наративної структури створюється хаотичний потік повідомлень, які не дозволяють зробити жодних висновків.

Розвиток інформаційних технологій лише посилює цей тренд. Якщо раніше авторитарні режими прагнули контролювати інформаційні потоки, тепер контроль може досягатися шляхом навмисного створення хаосу. Це ставить нові виклики перед демократичними суспільствами, які покладаються на здатність людей критично мислити й аналізувати інформацію. У новій реальності інформаційних війн сам факт перевантаження мозку може стати не менш небезпечним за класичну пропаганду. І це — виклик, до якого ще потрібно знайти ефективну відповідь.

У сучасній історії є приклади того, як політики беруть інформаційний шум собі на озброєння.

«Шумове бомбардування» Північною Кореєю Південної Кореї (2024)

Класичним, хоча і надто буквальним, прикладом використання інформаційного шуму для впливу стали дії Північної Кореї на кордоні з Південною. У 2024 році жителі прикордонних південнокорейських селищ зіткнулися з новою формою психологічного тиску: гучномовці КНДР, які раніше транслювали ідеологічні гасла, припинили це робити, натомість вони почали генерувати хаотичний шум. The New York Times описує його як «гулкий, наче удар гонгу, металевий скрегіт або зловісні крики».

«Це бомбардування без снарядів», — сказала виданню пані Ан Мі Хі. Коли вона говорила зі своєї вітальні, з вулиці долинали віддалені звуки, схожі на гонг, і здавалося, що з настанням темряви вони стають дедалі гучнішими. «Найгірше те, що ми не знаємо, коли це закінчиться, і чи закінчиться взагалі», — додала жінка.

«Я б волів слухати їхні старі пропагандистські пісні, — каже 67-річний житель села Дансан Ан Сон Хо журналістам NYT. — Принаймні, це були людські голоси, які можна було витримати».

Корейський приклад демонструє буквальну реалізацію концепції «інформаційного шуму» як інструменту психологічного впливу. Він також показує, що навіть ідеологічно ворожий, але структурований дискурс може сприйматися легше, ніж безладний потік сенсорно агресивної інформації. Це свідчить про новий рівень інформаційної війни, де ключовою зброєю стає не пропаганда, а системне знищення когнітивної стабільності.

Австралійське видання ABC News пише, що «шумове бомбардування» Північна Корея розпочала у відповідь на мовлення Південної Кореї, у якому та на конкретних прикладах намагається переконати північних корейців, що вони живуть у пропагандистській спотвореній реальності. У відповідь північнокорейській владі навіть не довелося створювати свої протилежні. Вони просто встановили цю шумову завісу. Й ось як це спрацювало.

«Ми хочемо простого — припинити мовлення на Північну Корею. Це все, — сказав голова одного з південнокорейських сіл Ан Хьо Чол. — Вони мовлять у відповідь на наше мовлення, тож якщо ми припинимо, вони теж можуть припинити».

Це як суперечка двох людей, у якій перемагає не той, хто наводить логічні аргументи, а той, хто просто гучніше кричить, хай навіть і без особливого змісту.

Протести в Білорусі й «заляпування» інформаційного простору (2020)

Після президентських «виборів» у Білорусі в серпні 2020 року, де Олександр Лукашенко оголосив свою перемогу з великим відсотком голосів, у країні почалися протести. Пересічні білоруси й міжнародні організації висловили сумніви щодо чесності виборів, а опозиція заявила про масові фальсифікації. Протести супроводжувалися протидією силових структур, які застосовували силу, затримували активістів і незалежних журналістів.

Але крім силових розгонів мітингувальників, влада також вдалася до «заляпування» інформаційного простору, тобто умисно створювала інформаційний шум, хаос і плутанину, щоб ускладнити доступ до правдивої інформації.

Пропагандистські медіа лякали Білорусь «майданом» ще до виборів. Цим зокрема займалися кремлівські пропагандисти, які прямо погрожували Білорусі «майданом за українським сценарієм». «“У Совфеді заявили про спробу влаштувати “Майдан-2” в Білорусі», «Опубліковані інструкції з організації “майдану” після виборів в Білорусі», «Чи переможе “майдан” в Білорусі», «Лукашенка чекає “майдан”, який його погубить», — писали російські ресурси 7—9 серпня. З часом цей наратив набрав обертів і просочився в українські проросійські медіа у вигляді аксіоми.

Під час самих протестів білоруська влада взялася за створення надмірного інформаційного потоку, поширювала фейки та дезінформацію. З метою «заглушення» достовірних джерел одночасно публікували непотрібні або другорядні новин. Паралельно прорежимні медіа й анонімні телеграм-канали продукували неправдиву або перекручену інформацію. Наприклад, учасників протестів називали «провокаторами», «терористами» або «іноземними агентами», щоб дискредитувати їх в очах людей.

Білоруська влада вдалася до «інформаційної зачистки», атакуючи незалежні медіа й активістів. Найбільш популярний портал Tut.by позбавили статусу ЗМІ, а протестувальників почали називати «Nexta-югенд», які без свого улюбленого телеграм-каналу Nexta нібито губляться. Влада, щоб ускладнити доступ до інформації, сповільнювала інтернет. Паралельно поширювалися фейкові повідомлення про сутички, фальшиві заклики до насильства або недостовірна інформація про жертв, які намагалися посіяти страх і паніку серед людей.

Соціальні мережі стали не лише місцем комунікації протестувальників, а й полем для маніпуляцій влади, яка використовувала армії ботів і тролів для поширення пропагандистських наративів і відволікання уваги від ключових подій.

Дональд Трамп — майстер інформаційного шуму

Американський президент Дональд Трамп є справжнім майстром ексцентричних заяв, покликаних шокувати та дезорієнтувати. Він дуже впевнено продукує якісь свої вигадки й так само впевнено називає фейками будь-яку незручну для нього інформацію.

Насправді він цим займався і під час свого першого президентського терміну. Наприклад, коли з’являлися викриття, як-от розслідування про втручання Росії у вибори, Трамп засипав соцмережі великим потоком інших заяв — від політичних до особистих звинувачень. Це створювало інформаційний хаос, і громадськість часто не могла розібратися, де правда. Водночас реальна інформація губилася у потоці другорядних повідомлень.

Інформаційний хаос Трамп продукує зараз, під час свого другого президентського терміну, щодо України та російсько-української війни. Він дуже впевнено говорить, що США витратили на допомогу Україні 350 млрд доларів — і це попри те, що навіть Пентагон, не кажучи про безліч американських аналітиків, спростували це. Він назвав Володимира Зеленського «диктатором без виборів» і мовчки кивав, коли його віцепрезидент Джей Ді Венс прямо при ньому звинуватив Зеленського в «організації пропаганда-турів» (коли іноземним політикам під час відвідин України показували наслідки російських воєнних злочинів). Його слова навіть породили меми про те, що «треба лягти спати раніше, ніж прокинувся Трамп».

Перекричати й дезорієнтувати: інформаційний шум як інструмент впливу - Фото 1

Жарт українського стенапера Василя Байдака на цю тему

Нині люди втомлені, дезорієнтовані й більше не можуть пропускати через себе цей словесний потік. Тепер усе менша частина суспільства стежить за тим, як Трамп виконує свою передвиборчу обіцянку зупинити війну «за 24 години», і його команді все легше домовлятися про «мир» за відсутності пильної уваги з боку електорату (а тепер ще й медіа, частина яких припинила роботу або їх ігнорують). Технічно всі кроки для миру здійснюються, але все менше людей вдається в деталі того, які саме ці кроки та які наслідки вони матимуть.

  • Читайте також: Тіні кремлівських наративів: як і чому члени команди Трампа вторять російській пропаганді

Інформаційний шум — це вал емоційних, неприємних чи просто незрозумілих повідомлень замість їхньої повної відсутності, тобто інформаційного вакууму. Ці поняття повністю протилежні, однак їхні наслідки дуже близькі. Бо в умовах інформаційного вакууму люди та суспільства не можуть приймати тверезих та обдуманих рішень, а в умовах інформаційного шуму вони буквально самі відмовляються від цього. Багато політиків це зрозуміли й використовують цю технологію для досягнення своїх цілей. Принцип простий: не можеш переконати — дезорієнтуй.

Фото:

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
Долучитись
Теги за темою
Білорусь Дональд Трамп
Джерело матеріала
loader
loader