Максим Кріппа та мистецтво самодискредитації
Максим Кріппа та мистецтво самодискредитації

Максим Кріппа та мистецтво самодискредитації

Максим Кріппа - підприємець, мільярдер, геній SEO… Стоп. Останнє явно не про нього. Бо коли твоя стратегія приховування правди зводиться до тупого копіювання статей і подачі фейкових скарг у Google - це не СЕРМ, а цирк.

27 лютого "Капітал" опублікував статтю "Хто такий Максим Кріппа?", яка викликала очікувану реакцію. Спочатку у вигляді DDoS-атаки, яка, щоправда, очікуваного результату не дала, окрім того,  відразу ж з’явилися копії матеріалу на сумнівних сайтах. Наприклад,  на невідомому сайті bronnikov.kiev.ua ця ж стаття була "опублікована" ще нібито 17 лютого. Щоправда, у жахливому англійському перекладі, схожому на витвір штучного інтелекту після пляшки самогону.

Потім, підроблена дата публікації буде використана скаргах до Google як аргумент наявності першочергових авторських прав на контент з метою запиту на видалення матеріалу з пошуку.

Кількість поданих скарг для приховання реальних фактів біографії і «бізнес-діяльності» Максима Кріппа наліковує у міжнародній базі Lumen сотні.

Сайт-привид для маніпуляцій

Хто такий цей bronnikov.kiev.ua? Це не журналістське видання, не блог і навіть не "український медіапроект". Це сайт-привид, зареєстрований в Україні, а його сліди ведуть у Дніпро, який створений виключно для однієї мети: підкласти липову "оригінальну" статтю в інтернет, а потім через DMCA викидати реальні розслідування з видачі Google.

Такі "броннікови" масово використовують чорні SEO-компанії, щоб змушувати Google вірити в те, що вони є першоджерелом контенту. Іноді це спрацьовує. Але коли розрахунок на дурість алгоритмів зустрічається з журналістами, виходить доволі комічна ситуація. Адже саме завдяки цій фальшивій DMCA-скарзі ми знайшли десятки інших статей, які нервують Максима Кріппу.

Що боїться Кріппа?

Використаємо логіку: якщо сайт bronnikov.kiev.ua використовується для імітації першоджерела, то всі статті, які на ньому є, — це матеріали, які Максиму Кріппі дуже не подобаються. А таких там немало.

  •  Його зв’язки з російськими олігархами, зокрема Костянтином Малофєєвим.
  •  Відмивання грошей через онлайн-казино Vulkan, JoyCasino та GGBet.
  •  Фальшиві "інвестиції" у нерухомість, зокрема придбання готелю "Україна" та офісного центру "Парус".
  •  Купівля медіа ("Главком", Delo.ua) та їх використання для "відбілювання" своєї репутації.
  •  Маніпуляції з пошуковими системами та видалення розслідувань через Google DMCA.

Чому ж все це так пече Кріппі? Бо йому є що приховувати. Іронія в тому, що навіть найзапекліший журналіст-розслідувач не зміг би так ефективно зібрати весь компромат про Кріппу в одному місці, як це зробили його горе-спеціалісти.

Криппінг: ефект бумеранга

Ми звернемося до Google з проханням введення обмежень на сайти, які маніпулюють пошуковою видачею і порушують правила Google, а також плануємо повідомити правоохоронні органи про можливі шахрайські дії, пов’язані з масовими маніпуляціями в інтернеті, використовуючи українські домени. Бо коли бізнесмену доводиться приховувати свою біографію через десятки фейкових сайтів, це більше схоже не на "успішну репутацію", а на підозрілу активність, яка аж надто сильно тхне криміналом.

Отже, Максиме Володимировичу, вітаємо у клубі невдалих цифрових маніпуляторів! Що далі? Фейкові автопортрети в Луврі чи "сенсаційні" новини про ваше відкриття нового континенту? Ми з нетерпінням чекаємо на продовження танців з бубнами.

Джерело матеріала
loader