Чому новий проєкт США угоди про надра є неприпустимим для України і як діяти Києву

23 березня Україна отримала від США перший проєкт нової, великої угоди про розподіл доходів від українських надр.

Цьому передували три тижні паузи, яку взяла американська сторона у переговорах з цього приводу.

Причому під час цього періоду затишшя США кількаразово відповіли відмовою на пропозицію з Києва підписувати вже готову, погоджену угоду.

У перші дні березня було припущення, що у Вашингтоні "в якості покарання" готуються переглянути деякі її умови.

Згодом американські партнери повідомили Київ, що у США вирішили відмовитися від двостадійного підходу (за якого спершу мали узгодити рамковий договір з основними параметрами, а потім – детальну міжурядову угоду) і перейти відразу до фінального документа.

Про те, що пропонують американці, чому цей проєкт угоди небезпечний для України і як реагувати на це, читайте в детальному аналізі редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Трамп з надрами та Україна без прав: як Києву реагувати на нову угоду, яку просувають США.

Далі – стислий її виклад.

Отже, США "викинули на смітник" старі домовленості.

У Дональда Трампа відмовилися від усіх компромісних рішень, узгоджених місяць тому, і запропонували варіант угоди, який є наперед неприйнятним для України.

Він перетинає майже усі червоні лінії, узгоджені перед тим; позбавляє Україну частини суверенітету; суперечить майбутньому членству в ЄС.

Крім того, проєкт угоди зобов’язує Україну оплатити усю допомогу США минулих років, яку Україна отримувала як безповоротну.

Тобто, завдяки новій угоді в України може з’явитися величезний де-факто борг на понад $120 млрд, якого зараз не існує – на додаток до цього нашу державу "ставлять на лічильник": сума компенсації з боку України у бюджет США буде збільшуватися на 4% щороку.

Цей підхід розпаковує скриньку Пандори і неуникно спричинить навалу претензій також від інших держав.

Годі й говорити, що у проєкті немає ані слова про безпекові гарантії.

Нова американська пропозиція є для Києва непростим викликом.

Підписувати угоду в такому вигляді немає сенсу.

Цей крок був би політично самовбивчим для Володимира Зеленського і шкідливим для держави.

На додаток така угода не має жодних шансів бути ратифікованою у парламенті, а без ратифікації вона або взагалі не запрацює, або буде відразу скасована (і це лише погіршить як політичні наслідки для Зеленського, так і відносини з США).

Водночас напряму відмовлятися від її підписання Україна також не може, бо Трамп сприйме це як ще один публічний ляпас, із відповідними наслідками.

Тому єдиний вихід для Києва – не підписувати, але продовжувати переговори.

Не лише затягуючи час, а й сподіваючись на краще.

Зрештою, і досвід попередніх переговорів, під час яких команда Трампа довела свою некваліфікованість, і те, як сформульований новий документ, дає ґрунт також для таких сподівань.

Єдиний правильний варіант дій – запропонувати США свій, альтернативний варіант.

Який для цього ще треба написати.

Схоже, що саме цим Україна займається – і саме тому ми досі не відповіли США щодо цього документа.

Зрештою, під час минулого циклу переговорів щодо надр документ кілька разів писали з нуля, доки не дійшли форми, прийнятної для усіх сторін.

Зараз в уряді, за даними ЄП, є на це сподівання.

За словами одного з джерел, наразі стоїть мета повернутися до тих параметрів, що були у меморандумі, готовому до підписання 28 лютого.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Трамп з надрами та Україна без прав: як Києву реагувати на нову угоду, яку просувають США.