Тотальна комерціалізація кордону та регіональна феодалізація: уроки втечі Комарницького

От скажіть, будь ласка, чим контрабанда Дениса Комарницького, яка коштувала йому десятки тисяч доларів, відрізняється від контрабанди фури сигарет з України чи фури електроніки в Україну, які коштують стільки ж?.

А нічим.

Усе це – товар, який незаконно перетинає кордон за сприяння осіб, які повинні цьому запобігати.

А що це за товар – людина чи коштовні речі – вже не має значення.

Просто у випадку з Комарницьким це штучний товар, до якого прикута увага всієї країни, тому й таке обурення в соцмережах.

Ось і вся відмінність.

Більше того, так само, як і з Комарницьким, залучені до його супроводу представники правоохоронних органів часто супроводжують і товари – саме для того, щоб уникнути перехоплення іншими правоохоронними органами.

Only business.

Немає питання, яке неможливо вирішити на кордоні, якщо маєш бюджет у кілька десятків тисяч доларів.

А якщо йдеться не про десятки, а про сотні тисяч, як у випадку з Комарницьким, то люди, які забезпечили його виїзд, свідомо йшли на ризик, розуміючи можливі наслідки – затримання, звільнення та публічний осуд.

Але куш того вартий.

Ось вони і грають.

При цьому роль регіональних еліт у цьому процесі ключова.

У Києві ти можеш щось забороняти, оголошувати когось у розшук або вносити до санкційних списків.

А в регіонах – свої «боги».

Місцевий прокурор, місцевий мент, керівник філії «контори» або бізнесмен, у якого всі перераховані вище – куми.

І саме рішення цих людей, а не Києва, визначають, чи відкриється кордон, чи буде супровід та безпека.

Контроль із Києва – лише формальність.

Спробуйте когось там затримати – силовики підтвердять, що це ще той квест.

Саме через такий «контроль» кордону сформувався цілий пласт феодальних псевдоеліт.

Повторюся: у випадку з Комарницьким це привернуло увагу всієї країни.

А в інших історіях – їх просто не помічають.

Глобальна дірявість кордону стала буденністю.

І це ми ще не знаємо як Комарницький перетинав сам кордон.

Але готовий битися об заклад, що можемо вгадати.