Українці боротимуться голими руками. Дані американської розвідки підтвердила соціологія
Ще раз запощу цю картинку з недавнього соціологічного опитування КМІС не лише тому, що вона демонструє важливий показник (готовність суспільства боротися), але й через реакцію, яку вона викликала в попередньому пості (хвилю скепсису і критики).
Частина коментарів стосувалися того, що зазначена цифра нічого не означає, бо опитування відбулося «не в окопах». Звісно війну найчіткіше розуміють ті, хто беруть безпосередню участь в бойових діях. Але спроможність суспільства до її продовження визначають і ті, хто працює в тилу. Війну можна програти і не на фронті – так сталося в Першій світовій з Росією і Німеччиною.
Ворог це прекрасно розуміє, тому посилює терор проти цивільних влаштовуючи щонічний «бліц» шахедами та ракетами. Він витрачає на це значний ресурс і не досягає потрібного результату – українці не сипляться і не кричать, що готові припиняти війну на будь-яких умовах лиш би припинився терор.
І саме це демонструє наведена цифра (82% за продовження боротьби без допомоги США). Вона важлива для нас, для самоусвідомлення нашого потенціалу до спротиву на 11 рік війни. Вона важлива для тих, хто спостерігає за війною ззовні (зокрема США і ЄС) та ухвалює рішення чи допомагати нам.
І вона між іншим співпадає з недавно озвученим висновком американських розвідників – «українці боротимуться голими руками, якщо їх не влаштують результати завершення війни».
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F33555031b565d897642cd275a5c51d89.jpg)
Готовність суспільства до боротьби як і спроможність збройних сил до ведення ефективних бойових дій – зараз наші ключові аргументи («козирні карти») як у війні, так і на переговорах, що тривають. Тому Росія намагається переконати світ і нас самих – все «українці втомилися» і готові на все, щоб припинити «це все».
Не допомагайте їй у цьому, підтримуючи цей наратив, стверджуючи що такі показники в соціологічних опитуваннях нічого не означають. Вони про нашу силу, яка попри все досі є, яку маємо відчувати ми і світ.
